Особливості національного і соціального становища українців

Східна Галичина: провідні позиції належали по­лякам, з якими українці були штучно об'єднані в однутериторіальну одиницю. їм належала більшість зе­мель, у той час як українці в основному були селяна­ми. Українська шляхта в більшості полонізувалася, тому освіченими українцями були практично тільки греко-католицькі священики.

Закарпаття:панівне становище угорців. Більшість українського населення — селяни; ру­синська еліта мадяризувалася і перейшла в като­лицтво. Значна роль греко-католицького духовен­ства у національному відродженні.

Північна Буковина: панівне становище румун­ських поміщиків. Як і в інших західноукраїнських провінціях, основну масу українців становили селя­ни, а шляхта піддалася румунським впливам. Роль греко-католицького духовенства була меншою, ніж у Галичині та на Закарпатті.

Самоназва українців Західної України — русини, свою мову вони називали руська.

Реформи Марії-Терезії та ИосифаІІ

Мета:

• покращення матеріального становища населення;

• стабілізація соціально-економічної ситуації та укріплення імперії;

• модернізація управлінської системи: заміна місце­вої шляхти на імперських чиновників.

Зміст реформ

1. Адміністративна реформа.

— Поділ Королівства Галичини і Лодомерії на ок­руги, очолювані старостами. Старости підпорядковувалися губернаторові краю, якого при­значав імператор.

• Містами управляли магістрати, призна­чені імперською адміністрацією. Орга­нами самоврядування стали міські ради.

• Вищим представницьким органом краю був сейм, провідні позиції в якому займала поль­ська шляхта.

• Замість польських законів були запроваджені загальноімперські.

• Львів був столицею королівства.

2. Аграрна реформа.

• Складено «Інвентарі», до яких вносили по­винності селян і розміри податків, які вони мали сплачувати; землевласникам забороне­но збільшувати повинності у порівнянні із зафіксованими.

• Заборона на тілесні покарання, суботню та недільну панщину. Панщина обмежувалася трьома днями на тиждень.

• Селяни були звільнені від особистої залежності й отримали певні громадянські права: брати шлюб, навчати дітей у школах, право на само­врядування. Скасовано поміщицький суд над селянами.

• Із 1789 р. було скасовано панщину (відновлено після смерті Йосифа II).

3. Релігійна реформа.

• Церква була підпорядкована державі.

• Римо-католицька і греко-католицька церкви визнані рівноправними.

• Греко-католики отримали рівні з католиками права на державну службу.

• Було визнано рівні права євреїв з представни­ками інших віросповідань.

4. Освітня реформа.

• У Відні було створено генеральну греко-католицьку семінарію («Барбареум»).

• Відновлено діяльність Львівського універси­тету (1784 р.), при якому відкрито Руський інститут з українською мовою навчання.

• Створено мережу державних початкових шкіл з рідною мовою навчання.

Реформи сприяли:

• політичній модернізації краю;

• посиленню німецького впливу та відстороненню українців від управління;

• поширенню серед селянства та греко-католицького духовенства позитивного ставлення до правлячої династії Габсбургів.

Проте після смерті Йосифа II протягом першої половини XIX ст. прогресивні перетворення були спочатку згорнуті, а потім скасовані його наступ­никами.

Контрреформістська політиканаступних імпе­раторів у 90-х роках XVIII та на початку XIX ст. при­звела до поновлення панщини і зростання селянських повинностей.