Значення діяльності громад:

• заклали підвалини української науки;

• вплинули на розвиток українського руху в Західній Україні;

• завершили об'єднання ліво- і правобережної течій українського руху в Російській імперії;

• науково обґрунтували окремішність українського народу;

• допровадили український визвольний рух до політичної стадії;

• забезпечили наступність поколінь українського визвольного руху.

Молоді громади — організації радикальної мо­лоді в 70-80-х років XIX ст., які ставили собі на меті здобуття незалежності України. Проте поши­рене на той час захоплення марксизмом призвело до того, що більшість молодих громадівців або порвала з українським рухом і приєдналася до російських революційних гуртків і організацій, або звузила українське питання до автономії України в складі Російської федерації.

Братство тарасівців— таємна студентська ор­ганізація (1892-1893 рр.), створена І. Липою, В. Шеметом, М. Міхновським; учасниками братства стали відомі письменники та науковці Б. Грінченко, М. Ко­цюбинський, М. Вороний, Є. Тимченко та ін.

Мета: цілковита державна незалежність України.

Програма

• Самостійна суверенна Україна, соборна й непо­дільна «від Сяну до Кубані, від Карпат до Кавка­зу».

• Створення Української федерації Лівобережної, Правобережної, степової України, Кубані й Гали­чини.

• Державу очолюватимуть гетьман (президент) і сойм (парламент).

• У державній власності мають перебувати зем­ля і земці надра, велика промисловість і гуртова торгівля.

• Відокремлення церкви від держави, свобода віри.

• Загальна трудова повинність.

• Загальна безоплатна освіта.

• Створення національної армії.

Діяльність «тарасівців»

• Організація лекцій, таємних зборів, українських вистав, нелегальної бібліотеки.

• Встановлення зв'язків з аналогічними гуртками в Полтаві, Одесі, Херсоні та інших містах.

У1893 р. відбулися арешти «тарасівців», братство припинило існування.

Значення діяльності

• Перша самостійницька українська організація в Наддніпрянській Україні.

• Уперше була чітко сформульована політична мета українського руху.

• Діяльність братства продовжили студентські гро­мади, особливо харківська, з якої вийшла перша українська політична партія Наддніпрянщини — Революційна українська партія.

Адміністративні зміни в Австрійській імперії

Поразка Австрійської імперії в австро-прусській війні 1866 р. спричинила загострення суперечностей усередині країни між Австрією та Угорщиною, що за грожувало розпадом імперії Габсбургів. У 1867 р. Австрія та Угорщина підписали угоду, за якою імперія перетворювалася на дуалістичну(двоєдину) Австро-Угорську імперію.До складу Австрії увійшли Галичина і Буковина, до Угорщи­ни — Закарпатська Україна.

Австро-Угорщину очолював імператор із династії Габсбургів, водночас він був королем Угорщини. Його влада була обмеженарейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. Спільними для імперії були міністерства закордонних справ, військово-морське та фінансів, решта міністерств були самостійними для Австрії та Угорщини.

Законодавча влада щодо імперських справ на­лежала делегаціям, що складалися з представників австрійського та угорського парламентів і склика­лися щорічно.

За Конституцією Австрії 1867 р. парламент країни став двопалатним. Палату депутатів обирали провінції (зберігався майновий ценз для виборців), палата панів складалася зі спадкових знатних членів та призначе­них імператором довічних членів.

Довічними членами палати панів були митрополит греко-като-лицької церкви А. Шептицький та відомий український пись­менник В. Стефаник.

Зміни в західноукраїнських землях Галичина отримала обмежену внутрішню авто­номію:

• краєм управляв австрійський намісник, призна­чений із числа польських магнатів;

• з 1861 р. у Львові працює Галицький обласний сейм, перевагу в якому мали поляки;

• уряд відмовився поділити Галичину на Східну і Західну.

Буковина також отримала внутрішнє самовря­дування, проте в Буковинському сеймі більшість мали румуни й німці.

Закарпаття стало складовою частиною Угор­щини і ніякого самоврядування не отримало.