Запорозька Січ у другій половині XVII ст. Особливості статусу Запорозької Січі:

1. за правління Б. Хмельницького підпорядковува­лася гетьманові, зберігаючи автономію;

2. продовжувала відігравати роль захисника від ту­рецько-татарських нападів;

3. унаслідок масової втечі населення з Правобереж­жя збільшилася кількість запорозьких козаків;

4. за наступників Б. Хмельницького часто відіграва­ла роль опозиції гетьманській владі; таку позицію січовиків підтримувала Москва, щоб послабити гетьманську владу;

5. заАндрусівським перемир'ям (1667 р.) перебувала під контролем і Московської держави, і Речі По­сполитої. «Вічний мир» передав Запорозьку Січ у виняткове підпорядкування Москві;

6) у 1663-1667 рр. на Чортомлицьку Січ були відправлені московські військові загони, що мали слідкувати за подіями на Січі, а з 1686 р. почи­нається будівництво московських фортець на За­поріжжі;

7) зберігала контакти з Польщею і Кримським ханством, навіть зверталася до Речі Посполитої з проханням перейти в її підданство.

Господарське життя:

• ґрунтувалося на промислах (полювання, рибаль­ство, бджільництво) і скотарстві;

• через набіги татар хліборобство не набуло значно­го розвитку, хліб закуповували на Правобережжі і в Гетьманщині, тому нестабільність у цих краях негативно позначалася на Січі;

• основною формою господарювання були хутірські господарства зимівники;

• високий рівень ремісничого виробництва;

• запорожці займалися торгівлею з Правобереж­жям, Гетьманщиною, Річчю Посполитою, Крим­ським ханством, Туреччиною. Вивозили мед, хут­ро, шкури, рогату худобу, коней, закуповували сіль, хліб, зброю, боєприпаси, тканину.

13. Україна в першій половині XVIII ст.

Гетьманування Івана Мазепи.

25 липня 1687 р. відбулася козацька рада, на якій було обрано гетьмана України Івана Мазепу.

Політика І. Мазепи

Соціально-економічна політика:

1. Уклав із Росією Коломацькі статті (1687р.): — підтверджено козацькі права та привілеї;

• козацький реєстр складав ЗО тисяч чоловік;

• зберігалися компанійські полки;

• універсали гетьмана мали підтверджуватися грамотами царя;

• без царського дозволу гетьман не має права призначати та звільняти старшин;

• козацька старшина зобов'язана наглядати за гетьманом і доносити на нього царському уря­дові;

• обмежено право гетьмана розпоряджатися військовими землями;

• гетьману заборонено підтримувати диплома­тичні відносини з іншими державами, він має дотримуватися Вічного миру з Річчю Посполитою (тобто відмовитися від претензій на Пра­вобережжя);

• гетьман був зобов'язаний надсилати козацьке військо на війну з Кримським ханством і Ту­реччиною;

• у столиці Гетьманщини Батурині розміщував­ся полк московських стрільців;

• українським купцям заборонялося торгувати, в Московській державі та підтримувати торгові зв'язки з Кримським ханством;

• українці повинні приймати знецінені мос­ковські гроші під загрозою смертної кари;

• рекомендувалося заохочувати українсько-мо­сковські шлюби для об'єднання народів «у не­розривну і міцну згоду».

2. Всіляко підтримував Росію; російські урядовці за­значали: « Ніколи ще не було гетьмана кориснішо­го й вигіднішого для царя».

3. Наділяв землями та привілеями козацьку старши­ну, формуючи верхівку українського суспільства.

4. Створив систему найманих військ для особистої охорони гетьмана, охорони маєтків та поліцей­ської служби.

5. Надавав пільги організаторам промисловості, особ­ливо рудних, паперових, порохових мануфактур; розвивав вівчарство, конярство, соляний проми­сел, виробництво селітри.

6. Розвивав торгівлю як внутрішню, так і зовнішню (з Польщею, Кримом, Московським царством, Кавказом, Персією), що занепала за часів Руїни.

7. Запровадив панщину в два дні на тиждень (упер­ше після Національно-визвольної війни).

8. Силою придушував селянські повстання та висту­пи опозиції, що дало підстави запорожцям нази­вати його «вітчимом України».