13.Проаналізуйте вираз а. Сміта про те, що «Грощі – велике колесо обігу»

Принципи: об’єктивної з-номірності природи дії об’єктивних з-нів природи «невидимої руки» і «природної свободи» людини. Теорія вартості. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю у споживанні», друге — «цінністю в обміні». Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують з допомогою обміну на даний товар. Прибуток має трудове походження. Започаткував систематизований виклад політичної економії. »

Аналізуючи обмін товарів, Сміт відводив важливу роль грошам. На його думку, гроші не є ні результатом домовленості людей, ні наслідком творчої діяльності видатних особистостей, вони є особливим товаром, який стихійно виокремився зі світу інших товарів у результаті тривалого історичного розвитку обміну. Отже, Сміт став фундатором товарної теорії грошей.

Водночас, на думку автора «Багатства народів», гроші не є багатством, вони тільки сприяють його обігу і слугують мірою його цінності. «Гроші, - підкреслював Сміт, - велике колесо обігу…, знаряддя обміну і торгівлі». Таким чином, він розглядав гроші переважно як технічний засіб мінового процесу, ставлячи на чільне місце їх функцію засобу обігу. Тому він вважав можливою і доцільною заміну золота і срібла банкнотами, тобто паперовими грошима, які повинні випускати в обіг банки в необхідній кількості. Тут Сміт фактично сформулював закон грошового обігу.

14.Прокоментуйте вислів т.Веблена: «Моральні норми і традиції, а не інтелект і розважальний розум дозволили людям піднятися над рівнем дикунів»

Представником американського інституціоналізму є Торстейн Веблен (1857 - 1929)- американський економіст. Основою розвитку суспільства Веблен вважав психологію колективу. Спираючись на це положення, він сформулював психологічну теорію економічного розвитку, де стверджував, що трактувати економічні явища треба з соціологічної й історичної позиції.

У своїх міркуваннях про «теологію» та «аналогію» він «рішуче заперечував центральну тезу неокласичної теорії добробуту, згідно з якою конкуренція при певному обмеженні веде до оптимальний результатів». Своє бачення проблем соціально – економічного розвитку суспільства Веблен підкреслював у своїх працях: «Теорія бездіяльного класу» (1899), «Інстинкт майстерності» (1914), «Власність відсутнього» (1923).

У теорії «бездіяльного класу», виходячи з змісту однойменної книги, становлення цього «маєтного невиробничого» класу до економічного процесу характеризується як «відношення користолюбства, а не виробництва, експлуатації, а не корисності». Цей клас на думку Веблена віддає перевагу «законам світу бізнесу».

Веблен проголосив, що людина економічна діє як рахункова машина, яка безупинно зіставляє корисність благ і тягарі з їх придбання, - це безнадійно спрощена модель. Поведінка людей у сфері економіки визначається численними і нерідко суперечливими мотивами. Веблен критикує й індивідуалістичний підхід, метод «робінзонад», що використовувався його попередниками. Веблен спрямовує гостроту своєї критики концепцій рівноваги.

Немарксистська позиція Т. Веблена найбільш помітна в його концепції реформи. Критикуючи «паразитичний» спосіб життя зайнятих виключно фінансовою діяльністю рантьє – власників особливої форми приватної власності. У результаті реформ Т. Веблен передбачає встановлення «нового порядку», при якому керівництво промисловим виробництвом країни буде передано спеціальній «раді техніків».

Основою розвитку суспільства Веблен вважав психологію колективу. Спираючись на це положення, він сформулював психологічну теорію економічного розвитку, де стверджував, що трактувати економічні явища треба із соціологічної й історичної позицій. Інститути інституціоналізму:

- суспільні інститути – сім’я, держава, правові норми, монополія, конкуренція;

- поняття суспільної психології – власність, кредит, прибуток, податок, звичаї, традиції.