19. Прокоментуйте вислів к. Маркса: «Тільки той робітник продуктивний, який виробляє для капіталіста додаткову вартість або слугує самозростанню капіталу».

У «Капіталі» можна знайти трактування капіталу.

По-перше, вже у визначенні категорії «капітал» її сутність порівнюється Марксом із «засобами експлуатації робітника і встановлення влади капіталіста над робочою силою», тобто капітал розглядається як система капіталістичної експлуатації найманої праці.

По-друге, капітал трактується як само зростаюча вартість, коли «приєднуючи до мертвої предметності товарів живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість – минулу, уречевлену, мертву працю – в капітал, у само зростаючу вартість, в оживлене чудовисько, яке починає «працювати» ніби під впливом любовної пристрасті, що його охопила», примножуючи застосовану у виробництві вартість.

По-третє, Маркс доводить, що капітал приносить прибуток (само зростає) лише у поєднанні з робочою силою, яка створює додаткову вартість, тобто вартість понад вартість самої робочої сили.

Карл Маркс (1818-83) — мыслитель, немецкий экономист, философ и политический мыслитель, создатель (наряду с Фридрихом Энгельсом) марксизма. Родился 5 мая 1818 года, Трир. Скончался 14 марта 1883 года, в Лондоне.Карл Маркс родился в городе Трир (Германия) в семье адвоката. В 1835-41 учился на юридическом факультете Боннского, затем Берлинского университета. С 1842 редактор демократической «Рейнской газеты». В 1843 переехал в Париж, где познакомился с представителями социалистического и демократического движения в 1844 началась дружба Маркса с Ф. Энгельсом. В 1845 Маркс переехал в Брюссель. В период революционных событий в Европе 1848-49 Карл Маркс активно участвовал в работе международной организации «Союз коммунистов» и вместе с Энгельсом написал ее программу «Манифест Коммунистической партии» (1848). В июне 1848 — мае 1849 Маркс и Энгельс издавали в Кельне «Новую Рейнскую газету» (Маркс — главный редактор). После поражения революции Маркс выехал в Париж, а в августе 1849 переехал в Лондон, где прожил до конца жизни.Теоретическую и общественную деятельность Карл Маркс продолжал благодаря материальной помощи Энгельса. Маркс был организатором и лидером 1-го Интернационала (1864-76). В 1867 вышел главный труд Маркса — «Капитал» (т. 1); работу над следующими томами Маркс не завершил, их подготовил к изданию Энгельс (т. 2, 1885; т. 3, 1894). В последние годы жизни Маркс активно участвовал в формировании пролетарских партий. В середине 40-х гг. произошел переход Маркса от идеализма и революционного демократизма к материализму и коммунизму.Карл Маркс разработал принципы материалистического понимания истории (исторический материализм), теорию прибавочной стоимости, исследовал развитие капитализма и выдвинул положение о неизбежности его гибели и перехода к коммунизму в результате пролетарской революции. Идеи Маркса оказали значительное влияние на социальную мысль и историю общества в конце 19-20 в. Основные труды Карла Маркса: «Экономическо-философские рукописи» (1844); «К критике гегелевской философии права» (1844); «Святое семейство» (1845), «Немецкая идеология» (1845-46), обе совместно с Ф. Энгельсом; «Нищета философии» (1847); «Классовая борьба во Франции с 1848 по 1850 г.» (1850); «Восемнадцатое брюмера Луи Бонапарта» (1852); «Гражданская война во Франции» (1871); «Критика Готской программы» (1875).

20."Одного економічного ідеалу не може бути для народів, точно так само, як плаття не шиється за однією міркою" - так пише в "Засадах народного господарства Рошер. Всі політекономи хочуть" створити і представити ідеал найкращого народного господарства ". Але в цьому випадку доведеться , якщо задовольнити істині і практичним потребам, "виробити стільки ідеалів, скільки ... перед очима народних індивідуальностей". Але й цього мало. "Довелося б постійно, через кілька років переробляти свої ідеали, бо з кожною зміною народних потреб змінюється та доданий до них економічний ідеал". Залишивши в стороні вироблення подібних економічних ідеалів (простіше кажучи, форм народного господарства), слід, на думку Рошера, зайнятися "анатомією і фізіологією народного господарства", тобто вивченням умов господарської діяльності і виробленням конкретних рекомендацій у відповідності з інтересами і потребами практики 1. Народне господарство - одна з сторін суспільного життя. Треба повніше враховувати все різноманіття і всю складність конкретних відносин у суспільстві - традиції, етнічні особливості, звичаї, національні інтереси, геополітичне становище. Люди у своїх діях керуються не лише прагненням до вигоди і багатства. За цим загальним прагненням насправді може ховатися широка палітра задумів і бажань, різних по суті і змінюються в залежності від стану, віку, доходів. І найголовніше, крім бажання економічної вигоди людина керується такими мотивами, як почуття спільності, сімейні турботи, громадський інтерес. Економічну науку не випадково називають політичною економією. Це передбачає розгляд у зв'язку з аналізом економічних процесів правил державного управління, правового порядку як одного з найважливіших чинників економічного життя.