11. Прокоментуйте слідуючий вислів а. Сміта: «Не від добрих намірів м’ясника, пивовара або булочника очікуємо ми отримати свій обід, а від дотримання своїх власних інтересів».

Методологія вчення сміта ґрунтується на концепції економічного лібералізму, основні положення якої такі: інтереси окремих осіб співпадають з інтересами суспільства; «економічна людина», за Смітом, - це особа наділена егоїзмом і прагне до все більшого нагромадження багатства;

на ринку діє «невидима рука», за допомогою якої вільна конкуренція управляє діями через їхні інтереси і веде до вирішення суспільних проблем у найкращий спосіб, максимально вигідний як окремим особам, так і всьому суспільству взагалі. Прийняти правильне економічне рішення неможливо без глибокого знання економічних законів, що регулюють економічну діяльність, розуміння структури і функцій економічної системи. Тому дуже важливим стає вивчення історії економічних класичних вчень, що заклали постулати ринку вільної конкуренції, і створили першу взаємопов’язану і взаємообумовлену економічну систему. Але ці знання потрібні не лише для правильного розуміння сьогоднішніх реалій, а також для зрозуміння економіки.

В епоху становлення капіталістичного способу виробництва дані вчення зіграли значну роль, як в теоретичному обгрунтуванні нової системи, так і в боротьбі за її розвиток. Історично склалося так, що майже кругом формування економічної науки більш за все пов’язується з ім’ям і творчістю Адама Сміта визначного англійського економіста кінця XVIII ст. Навіть пушкінський Євгеній Онєгін «читал Адама Смита» і завдяки йому «умел судить о том, как государство богатеет». Його і в наші дні вважають тим, хто створив «первый в экономической науке полноценный труд, излагающий общую основу науки... причём весь этот труд проникнут высокой идеей «очевидной и простой системы естественной свободы», к которой, как казалось Адаму Смиту, идет весь мир». Перша публікація в 1755р., в цьому ж році висуває в деяких своїх лекціях ряд своїх основних економічних ідей. Весною 1759р. видає в Лондоні свою книгу «Теорія моральних почуттів», яка заклала фундамент популярності А.Сміта як філософа З 1759р по 1763 р. він посилено вивчає право, і одержує ступінь доктора права. Тоді ж робить нариси декількох глав книги «Богатство народів», яка вийде у світ в 1778р. - це головна праця його життя. З 1778р. він митний комісар в Едінбурзі, а з1787р.- ректор універсітетув Глазго. Помер Адам Сміт в 1790р. і всі його рукописи( за заповітом( були спалені. в Великобританії у другій половині XVIII ст. склалися достатні умови для розквіту економічної думки

12. Проаналізуйте вислів: «Гроші самі по собі представляють безплідне багатство, яке нічого не виробляє».(Сміт)

Принципи: об’єктивної з-номірності природи дії об’єктивних з-нів природи «невидимої руки» і «природної свободи» людини. Теорія вартості. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю у споживанні», друге — «цінністю в обміні». Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують з допомогою обміну на даний товар. Прибуток має трудове походження. Започаткував систематизований виклад політичної економії. »

Поділ праці та обмін передбачають наявність знаряддя обміну. Таким знаряддям у Сміта є гроші. Слід за­значити, що він наголошує на товарному походженні грошей, визначає їх функції. Головною він називає функцію грошей як засобу обігу. За Смітом, гроші є «великим колесом обігу» і вони відрізняються від то­варів, які обертаються з їхньою допомогою. На відміну від меркантилістів, котрі золото і срібло вважали носіями суспільного багатства, Сміт підкреслював, що дохід суспільства - це товари, а не гроші. Для зде­шевлення обігу Сміт пропонує замінити золото і срібло паперовими грошима. Таким чином, він розглядав гроші переважно як технічний засіб мінового процесу, ставлячи на чільне міс­це їх функцію засобу обігу. Тому він вважав можливою І доцільною заміну золота і срібла банкнотами, тоб­то паперовими грошима, які повинні випускати в обіг банки в необхідній кількості. Тут Сміт фактично сфо­рмулював закон грошового обігу.