18.Поясніть парадокс а.Сміта: чому не дивлячись на те, що вода для людини набагато корисніша за алмаз, ціна на алмаз набагато вища?

Принципи: об’єктивної з-номірності природи дії об’єктивних з-нів природи «невидимої руки» і «природної свободи» людини. Теорія вартості. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю у споживанні», друге — «цінністю в обміні». Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують з допомогою обміну на даний товар. Прибуток має трудове походження. Започаткував систематизований виклад політичної економії. »

Сміт, як і інші економісти тієї доби, вживає термін «цінність», а не «вартість». Цінність у нього має два значен¬ня: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цІнністю в споживанні», друге ¬«цінністю в обміні». Це вже є фактичним визначенням споживної й мінової вартості. З допомогою так званого парадокса води і діамантів Сміт пояснює різницю між споживною і міновою вартістю. Речі, що мають велику цінність у споживанні, зазначає він, часто мають невелику цІнність в обмінІ, І навпаки.

Аналізуючи визначення цінності і д. Смітом, слід з'ясувати кілька питань. Як заявляє сам автор, він намагається показати: а) дійсне мірило вартості; б) з яких частин вона складається; в) ті обставини, що призводять до відхилення ринкової ціни від природної. Мінову, або природну, цінність товару Сміт визначає через працю. Але таке визначення, на його думку, є спра¬ведливим лише для «раннього, примітивного» суспільства, коли ще не було поділу праці. За таких умов індиві¬дуальна праця втілена в товарі, відповідала його купІвельній силі. Отже, обмін був завжди еквівалентним.

З розвитком поділу праці ситуація змінюється. Обмін стає необхідним, І багатство особи, як зазначає Сміт, ви¬значається їі можливістю одержувати продукти чужої працІ в Обмін на свій продукт. За цих умов міновд цінність товару для товаровиробника визначатиметься кількістю чужої працІ, яку він може одержати в обмін на одини¬цю свого товару. Товаровиробник, на його власний погляд, одержує більше праці, ніж віддає. Те саме відбува¬ється із супротивною стороною. У такий спосіб Сміт фактично запроваджує поняпя суб'єктивної цінностІ, про¬те виводить його не з принципу корисності (як це зробила майже на 100 років пізніше австрійська школа), а з принципу праці. Головне в теоріі Цінності Сміта - ідея економ" працІ.

Щодо складових цІни товару, то, якщо ціна визначається працею, нелогічною, на перший погляд, є сама по¬становка питання. Річ, однак, у тім, що Сміт чітко бачив різницю мІж обміном товарів У первІсному суспІльстві і за умов простого товарного виробництва, коли виробники обмІнювалися працею, уречевленою в товарах, і обміном за умов капіталізму, коли відбувається обмІн живої та уречевленої праці. Робітники продають свою працю, котра так само, як і інші товари, має «справжню і номlнальну ціну» (номінальна й реальна заробітна плата). За цих умов, пише Сміт, порушується закон еквівалентного обміну. Робітник віддає більше живої праці, ніж одержує уречевленої. Цінність, яку робітник додає до матеріалів, складається з двох частин:заробітної плати і прибутку капіталістів. Третьою складовою цінностІ, за Смітом, є рента. Їх Сміт наз. першооосновою будь-якої мінової цінності. Отже, цінність у нього - це сума первинних доходІв: заробітної плати, прибутку і ренти. Усі вони мають єдину цілісну субстанцію - працю, уречевлену в товарах, які одержують через обмін. З'ясовує Сміт і причини відхилення ринкової ціни (за якою продається товар) від природної (грошового виразу цінностей). Факторами, що впливають на це відхилення, є попит і пропозиція. за умов природного стану (віль¬ної конкуренції) вони зумовлюють тяжіння руху товарних потокІв до стану ринкової рівноваги, тобто встанов¬лення ринкової ціни. Аналізуючи це питання, необхідно чітко з'ясувати також позицію Сміта щодо людського втручання в економічний процес і його наслідків.