21. Прокоментуйте вислів ф.Кене: «Праця землероба-єдина праця, що виробляє більше від того,що складає оплату праці. Тому вона єдине джерело будь-якого багацтва»

Франсуа Кене — визнаний лідер і основоположник школи фізіократів.

У творах Ф. Кене рішуче засуджуються погляди меркантилістів на економічні проблеми, що, по суті, було відображенням незадовільного становища сільського господарства, до якого призвів так званий кольбертизм часів короля Людовіка XIV. В них відбита його переконаність у необхідності переходу до фермерського господарства як основи вільного (ринкового) механізму господарювання на принципах повної свободи ціноутворення в країні та вивезення за кордон сільськогосподарської продукції.

Навідміну від класичної буржуазної політекономії, яка зконцентрувалася переважно на проблемах розподілу праці, вартості, прибутку, в першу чергу аналізуючи промислове виробництво, а вже потім сільське господарство, Кене об'єктом свого дослідження зробив землеробство. Він аналізував сільське господарство, проголосивши його єдиною виробничою силою.

Лише у землеробстві, стверджував Кене, створюється нове багатство, тому економічна політика повинна заохочувати лише виробничі витрати (у сільському господарстві), а невиробничі (у промисловості) залишити сам на сам. Таку хибну думку підтримували усі фізіократи.

На думку вченого, джерелом чистого прибутку є земля – це «єдине джерело багатства»- та прикладена до неї праця людей, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Єдиною формою чистого прибутку вважалась рента. У промисловості та інших галузях економіки чиста добавка до доходу не виробляється, там відбувається нібито тільки зміна першопочаткової форми цього прибутку. Приклад:посіяв 1відро, зібрав 4. Тому він сказав,що «Праця землероба-єдина праця, що виробляє більше від того,що складає оплату праці. Тому вона єдине джерело будь-якого багацтва».

22. Як ви розумієте вислів Сісмонді: «Країна не може витрачати більш свого річного доходу, інакше вона буде проїдати свій капітал, розориться і збанкрутує»

Останнім представником класичної школи у Франції і родоначальником економічного романтизму є Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773–1842).

Згідно Сісмонді, кризи частково пояснюються трудністю добре знати ринок, який стає занадто великим, а також тим фактом, що виробники керуються більше примноженням своїх капіталів, ніж потребами ринку. Але насамперед вони пояснюються невірним розподілом доходу.

Країна не може витрачати щорічно більше свого річного доходу, говоре Сісмонді, інакше вона починає «проїдати» свій капітал.

Якщо річний продукт країни не знайде на ринку споживача, відтворення припиниться і тоді при достатку товарів країна приречена на розорення. Так Сісмонді ставить проблему кризи у центр уваги економічної науки.

Метою капіталістичного виробництва він визнає споживання, а суперечнІсть між виробництвом і споживанням розглядає як основну суперечність капіталізму, що виявляється в труднощах збуту товарів, у кризах. Ці нега¬тивніi явища, на думку Осмонді, зумовлено звуженням внутрішнього ринку через зменшення доходів робітни¬ків, яких витискають З виробництва машини і заробітна плата ЯКИХ зменшується.

Щодо капІталістів, то вони частину свого доходу, яку мали б використати на споживаННЯ, нагромаджують (виробниче нагромадження він Ігнорує). За цих обставин частина суспільного продукту не може бути реалізованою на внутрішньому ринку. ЗовнІшні ринки. У зв'язку з розвитком капіталізму в інших країнах також звужуються. До капіталізму такої про¬блеми не існувало, тому що була велика маса споживачів - дрібних виробників, господарства яких зруйнував капіталізм, звужуючи тим самим внутрішній ринок, породжуючи загальне надвиробництво і кризи. все, що вироблено, потрІбно бути спожито, але якщо у народу грошей не буде, то нічого не буде спожито І країна роз¬ориться.