28.Як ви розумієте даний парадокс Дж. Мілля: «Витрати на виробництво як старого так і молодого вина практично однакові, а ціни відрізняються суттєво»?

Дж. С. Мілль – завершувач класичної політичної економії та один із засновників соціального реформізму.

Економічні погляди Дж. С. Мілля

1.Багатство-це сукупність благ, що володіють міновою;

2.Капітал-запас продуктів парці, що виникає внаслідок заощаджень, завдяки постійному;

3.Ціна-грошовий вираз вартості. Чинником, що утворюють ціну є конкуренція,

4.Прибуток є засобом продуктивності сили праці, а її величина має бути менша від суми % на капітал, страхової премії і з/п з управління;

5.Поділив ринки на статичні і спекулятивні

Праці Мілля: «Система логіки»(1843р.) і «Принципи політичної економії»(1848р.),яка є головною працею, складається з 5 книг: «Виробництво», «Розподіл», «Обмін», «Вплив суспільного прогресу на виробництво і розподіл», «Вплив уряду»

Сутність основних ідей соціальних реформ Дж. С. Мілля:

За допомогою соц. ідей Мілль намагався «поєднати максимум індивідуальної свободи в дії зі спільним володінням природними багатствами земної кулі та рівною участю всіх у продуктах праці» бо не вважав капіталізм доцільним та ідеальним ладом.

Основні ідеї соціальних реформ зводились до таких вимог:

- ліквідація системи найманої праці через створення кооперативної виробничої асоціації;

- соціалізація земельної ренти за допомогою земельного податку;

- обмеження соц. нерівності через скасування права спадщини.

Режим найманої праці він вважав неприродним, що вбиває інтерес до трудової діяльності. Ідеал виробничих відносин вбачав в створенні кооперативів, які б ґрунтувались на засадах рівності всіх партнерів, спільного вкладення капіталу у виробництво

А тепер більш конкретно до вислову:

Вартість не відіграє в нього тієї ролі, що в класиків. На його думку, тему вартості фактич­но ними вичерпано, і всі проблеми політичної економії Дж. С. Мілль пов'язує з рухом цін.

Ціна може означати як корисність, так і купівельну спроможність, тобто і ціну користування, і ціну обміну. Його цІна - це завжди ціна обміну, вона визначає вартість речей відносно грошей, тобто ту кількість грошей, які можна обміняти на річ. Ціну

Мілль часто трактує як вартість або мінову вартість. Мілль не надавав особливого значення розмежуванню категорій вартості та ціни, оскільки вважав, що суттєвою є форма, в якій виступає вартість, тобто ціна. Тобто Мілль, як і багато інших економістів, не надавав особливого значення розмежуванню категорій вар­тості та ціни, оскільки вважав, що суттєвою є форма, в якій вистуnaє вартість, - ціна, що основою розвитку є реалізована вартість, відображена в доходах. Обмін відбувається згідно з цінами, а ціни формуються під впливом пропозиції та попиту.

29. Прокоментуйте слова ф. Ліста: «Здатність створювати багатство є безмежно важливішою за саме багатство»

Теоретико-методологічним підґрунтям формування німецької історичної школи стало учення видатного мислителя, політика та державного діяча, активного поборника національної єдності Німеччини Фрідріха Ліста (1789— 1846).

У своїй головній праці, яка має красномовну назву "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торговельна політика і німецький митний союз" (1841), вчений виступив з критикою класичної школи, виокремивши три основні її недоліки:

"химеричний космополітизм", ігнорування специфічних національних інтересів;

"мертвий матеріалізм", виключну увагу до мінових вартостей та ігнорування продуктивних сил;

"дезорганізуючий індивідуалізм", здатний стати на заваді індустріальному піднесенню нації".

Нове розуміння предмета економічних досліджень зумовило зміну методу дослідження, в основну якого німецький вчений поклав "навчання історії", історичні порівняння, аналіз достовірності історичних фактів, комунітаризм, врахування ролі та значення неекономічних факторів та соціальних інституцій.

Теорія національних продуктивних сил. Визначивши завданням на ціональної економії пошук найсприятливіших умов та засобів розвитку продуктивних сил нації, Ф. Ліст виклав своє розуміння сутності останніх, засноване на визнанні важливості нематеріальних чинників зростання національного багатства.

На думку німецького дослідника, "продуктивні сили залежать не тільки від праці, заощаджень, моральності та здібностей людей або від володіння природними фондами і матеріальними капіталами; вони залежать також від соціальних, політичних і громадських закладів, а також законів і, насамперед, від гарантії їх незалежного існування та національної могутності". Наголошуючи на тому, що зростання національного багатства досягається шляхом узгодженої діяльності суспільства, здатного засвоїти і примножити досвід і знання, успадковані від попередніх поколінь, Ф. Ліст включав до складу продуктивних сил нації:

моральні та фізичні сили людей;

громадські та політичні заклади;

природні ресурси країни;

матеріальний капітал (сільськогосподарський, мануфактурний, торговельний).

Важливою складовою продуктивних сил вчений вважав національну індустрію, трактуючи її не лише як природний результат праці і заощаджень (на що звертали увагу класики), але і як творчу соціальну силу, джерело майбутнього прогресу німецької держави. Критикуючи А. Сміта за "протиставлення сільського господарства промисловості мануфактур"1, вчений стверджував, що розвиток національної індустрії здійснює сприятливий вплив на динаміку всіх складових продуктивних сил нації шляхом:

стимулювання прогресу науки, наукових відкриттів;

удосконалення громадських інститутів;

залучення до використання незадіяних раніше природних ресурсів;

стимулювання розвитку транспортної інфраструктури, внутрішньої та зовнішньої торгівлі;

удосконалення якості сільськогосподарської продукції та відкриття нових ринків її збуту.

"Мануфактури створюють попит на більший асортимент і на більшу кількість сільськогосподарських товарів, збільшують мінову вартість цієї продукції і дають можливість землевласнику отримати максимум користі із своєї землі і праці, — зазначав німецький дослідник, — це сприяє зростанню земельної ренти, прибутку і заробітної плати, а зростання ренти і капіталів виливається у збільшення мінової вартості землі і праці".