32. Причини та види групових деформацій у процесі прийняття групових рішень

Під час дискусій можливі і певні деформації, які впливають на якість групового рішення. У практиці управління не кожне управлінське рішення приводить до очікуваних результатів. Це трапляється через помилки, допущені у процесі підготовки рішень, та ігнорування особливостей взаємодії людей у групі. Такі помилки, розходження в думках тощо спричинюють групову деформацію рішень. Тому,приймаючи рішення, необхідно враховувати такі особливості групового мислення:— конформізм мислення (окремі особи групи піддаються впливу інших);

— захисні тенденції (індивіди намагаються захистити себе та своє “Я” від впливу інших);— тенденційний підбір фактів (стійкі установки, стереотипи мислення);— надмірний скептицизм (намагання досягнути вищих результатів).1961-Стоунер дослідив:феномен зсування до ризику.Текхаузен,Маклевенд:на поведінку під прийняття рішення впливають мотив досягнення або мотив уникнення поразки.Бернстайл,Шув-Феномен групової поляризації.Дженіс –феномен гр.мислення — спосіб (режим) мислення людей, які, перебуваючи у тісно згуртованій групі і прагнучи до єдності думок, головним вважають пошук консенсусу, що знижує їх здатність до пізнання реальності.Ознаки: ілюзія невразливості(перебільшення оптимізму),ігнорування моральних наслідків прийнятих рішень.

24. Психологічні особливості великих груп. Великі соціальні групи перебувають у сфері впливу специфічних регуляторів соціальної поведінки — звичаїв, традицій, моралі. Сформовані ці регулятори суспільною практикою, з якою пов'язана група. Важливою характеристикою великих соціальних груп є мова. Психологія великих соціальних груп формується й виявляється у процесі соціальних відносин і масового спілкування. Саме в процесі взаємодії виникають і реалізуються інтереси, групова думка, чутки, традиції й інші масові соціально-психологічні явища. Кожен соціальний інститут відповідає інтересам конкретної соціальної групи і слугує задоволенню її потреб. Маса-велику кількість людей, яка за своєю структурою не є соціальною організацією. Маса може виявитися і достатньо організованою, коли певні прошарки населення свідомо збираються на якусь акцію: маніфестацію, демонстрацію, мітинг.Публіка — короткотривале зібрання людей для спільного проведення часу у зв'язку з якимось видовищем.(на трибуні стадіону, у глядацькій залі ). Аудиторія — приміщення, де виголошують промови, читають лекції) — група людей, яка сприймає повідомлення. натовп - це контактна, неорганізована спільнота, для якої характерний високий ступінь конформізму індивідів, які діють емоційно й порівняно одностайно.

23.Основні критерії для класифікації груп у соц. Психології

За безпосередністю взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні (Андрєєва). Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності, національність та ін.) і включають у себе людей, які не пов'язані об'єктивною, реальною взаємодією. Реальна група — це обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та поєднується реальними стосунками взаємодії й спілкування. Поділяються на природні та лабораторні. Велика група — це кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складно організована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація). У великих групах виробляються суспільні та культурні цінності, традиції, громадська думка, соціальні норми. Великі групи поділяють на організовані (нація, народність, політична партія, професійні об’єднання) і неорганізовані (публіка, аудиторія, натовп) .Мала група — це відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих людей, об'єднана спільними цілями або завданнями. Ч.Кулі поділяє їх на первинні (сім’я, шкільний клас, сусіди; критерій поділу: міра відкритості та щирості людини) та вторинні (студентська, виробнича, професійна група).

За значущістю можна виділити (А. Хайнен) референтні групи та групи належності(членства). Референтна група — це спільність, з якою людина порівнює себе, до якої відносить себе і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Ця група виконує дві функції — нормативну й порівняльнуГрупи членства – різновид малої групи, членом якої вона є, але не орієнтується на її норми у регуляції власної поведінки. За суспільним статусом (Елтон Мейо) можна виділити формальні (офіційні) та неформальні (неофіційні) групи. Формальні групи мають зовні задані соціальне значущі цілі діяльності. Для них характерні юридичне зафіксований статус, нормативне визначені структура (керівництва та підлеглості), права й обов'язки її членів. Неформальна група утворюється завдяки внутрішнім факторам ЇЇ існування (симпатії, дружбі, спільності інтересів), вона не має юридичного статусу, законодавче не регулюється. За спільністю діяльності виділяють групи з індивідуально-груповою та взаємопов'язаною груповою діяльністю, за рівнем розвитку — дифузні групи, асоціації, корпорації, колективи.