- •6. Поняття методології соціально-психологічних досліджень.
- •12.Бар’єри в спілкуванні.
- •15.Типи взаємодії в спілкуванні.
- •10.Розвиток спілкування в онтогезі
- •40.Концепція референтних груп особитості.
- •39.Феномен груп.Тиску.Істор.Традиції його вивчення.
- •50.Завдання,види та зміст соц.-псих.Тренінгу.
- •37.Міжособистісна сумісність і спрацьованість.
- •38.Групові норми і нормативна поведінка.
- •36.Групова згуртованість та історичні традиції її вивчення.
- •31.Типи групових завдань.
- •8.Проблема якості соц.-псих.Інформації та засобів її забезпечення.
- •28.Утворення малої групи,теорет.Підходи щодо х-тики моделей їх розвитку.
- •9.Феномен спілкування,спілкування і діяльність.
- •1.Предмет,завдання,напрямки соц.Пс
- •2.Особливості історії становлення соц.Пс як окремої науки.
- •3.Становлення соц.Пс у вітчизн.Науці.
- •27. Групова динаміка,її механізми.
- •42.Методи вивчення міжособистісних відносин у малій групі.
- •35.Головні підходи до вивчення малих груп у вітчизн. І західн.Пс.
- •22. Сутнісні ознаки малих груп.
- •41. Вплив меншості на групу.
- •7.Проаналізувати методи соціально-психологічного дослідження.
- •18. Розкрити поняття зворотного зв’язку в спілкуванні, вказати правила його організації.
- •19. Проаналізувати психологічні особливості зараження, історію дослідження цього феномена в соціальній психології.
- •30.Проаналізувати проблему групових рішень у соціальній психології.
- •33.Проаналізувати сутність феноменів лідерства й керівництва.
- •44.Проблема соціалізації ос-сті в соц.П.
- •45.Проаналізувати сутність статусу особистості в системі внутрішньогрупових взаємин у групі.
- •47.Проаналізуйте особливості ролі та рольової поведінки.
- •48.Розкрийте історичні традиції вивчення аттитюду.
- •49.Проаналізуйте психологічні особливості атитюду.
- •25.Пояснити особливості етнічних груп.
- •26. Особливості українського національного характеру
- •32. Причини та види групових деформацій у процесі прийняття групових рішень
- •23.Основні критерії для класифікації груп у соц. Психології
- •13. Особливості невербальної комунікації
25.Пояснити особливості етнічних груп.
Етнічна група — стійка спільність, що історично склалася на певній території і якій властиві відносно стабільні особливості мови, спільні риси, неповторні якості, усвідомлення єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомість етносу), відмінні від інших груп характеристики (спосіб життєдіяльності, традиції, норми, правила і звички, побут, матеріальна і духовна культура, метод господарсько-екологічної діяльності, внутрішня формальна організація та ін.). Психологія етнічних спільностей розрізняє два аспекти: психічний склад як найстійкіше утворення (національний або етнічний характер, традиції, звичаї); емоційну сферу (національні чи етнічні почуття, потреби, інтереси). Соціально-економічні та історичні умови й особливості життя кожного народу визначають, в першу чергу, специфіку формування його психічного складу. Національний характер – це специфічне поєднання типових рис у конкретних історичних і соціально-економічних умовах буття нації; уявлення народу про самого себе, сукупність найбільш стійких, основних для певної національної спільноти особливостей сприйняття оточуючого світу і форм реакцій на цей світ. Ментальність. Цей феномен містить елементи національного характеру, які діють, минаючи свідомість, спонтанно. Вона відображає внутрішній стан, світосприйняття людини. Саме тому її часто трактують як “душу народу”. Ментальність — своєрідний стан, рівень розвитку, спрямованості індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей, особливості адаптації до навколишнього середовища, впливу на нього, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.Нац. традиції -елементи соціальної і культурної спадщини (досвіду, поглядів, цінностей, ідей, звичаїв, норм поведінки тощо), які передаються від покоління до покоління і зберігаються в певних суспільствах і різних соціальних групах протягом тривалого часу. Нац. самосвідомість – це усвідомлення людьми своєї приналежності до певної етнічної общини, і її положення в системі суспільних відносин. Нац. інтереси та орієнтації – це суспільно-психологічні явища, що відображають мотиваційні пріоритети представників тієї чи іншої етнічної спільноти, общини, які служать збереженню її єдності та цілісності. Нац. почуття та настрій – це емоційно забарвлені відносини людей до своєї етнічної общини, до її інтересів,інших народів і цінностей.
26. Особливості українського національного характеру
Типові риси українського національного характеру: демократичність, волелюбство, емоційність, що проявляються в музичності, наближенні до природи, культі жінки і родини, релігійності, толерантності до інших народів, гостинності тощо. Більшість дослідників вважає, що українцям властива така психологічна риса, як інтровертивність. Ця особливість виявляється в певній спрямованості людини на свій власний внутрішній світ, на проблеми, перш за все, власного соціуму, в миролюбності, зосередженості на внутрішній свободі. М. Костомаров наголошував, що національному характеру українця не властивий деспотизм, що справжній українець шанує Бога (для росіянина важливіше „общинне”, а не особисте).Громада-це „добровільне товариство людей”, тоді як російський „мир” – це абстрактний вияв загальної волі, котра поглинає самість особи. Українець, на думку В. Яніва, це інтровертивна людина з сильним відчуттям свого „Я” і бажанням самовияву назовні, що свідчить про приналежність українського народу до індивідуалістичного культурного циклу. Заглиблений у собі, маючи відчуття власної гідності, українець протестує проти будь-яких обмежень особистої свободи. В. Янів підкреслює, що українець не схильний коритися волі іншого. Водночас він альтруїст, схильний подати допомогу насамперед тому, хто „стоїть нижче
Багато дослідників відзначають таку характерологічну рису українців, як індивідуалізм.В окремих розвідках висловлюються міркування, що така риса українців є небезпечною для розбудови державності, адже індивідуалізм може викликати прояви непокори, що обумовлює заперечення будь-якої влади, веде до анархізму. Здатність до саморегуляції є ще однією важливою рисою характеру як конкретної особистості, так і етнічної групи. Ця риса може розглядатися як рівень самостійності, розвитку самосвідомості, самоконтролю, відповідальності за своє життя. Емоційність – ще одна домінуюча риса українського національного характеру. Йдеться про підвищену чутливість української душі, її вразливість, схильність ображатися і, відповідно, слабку вольову регуляцію.