18. Розкрити поняття зворотного зв’язку в спілкуванні, вказати правила його організації.

Зворотний зв`язок-вирішення комунікативних завдань, що реалізовується в реактивних (мовних або немовних) діях співбесідників. Для встановлення зворотного зв`язку в усній комунікації необхідні, по-перше, увага до співбесідника: розуміти не тільки його слова, але і поведінку в процесі спілкування (міміка, погляд, жест, інтонація і тому подібне); по-друге, постійний самоконтроль, необхідність своєю мовною і немовною поведінкою допомагати співбесідникові зрозуміти вас . Правила подачі зворотного зв´язку:Говоріть про поведінку партнера, а не про його особистість . Говоріть більше про свої спостереження, а не про висновки, яких ви дійшли. Більше описів, менше оцінок. Говоріть більше про те, що відбувається зараз або що було в недавньому минулому, не згадуйте далекого минулого. Намагайтеся давати якнайменше порад, краще висловлюйте свої розуміння, ніби ділитесь думками й інформацією з партнером. Виділяйте те, що може іншому допомогти, що він міг би при бажанні змінити, а не те, що дає розрядку вам самим. Не давайте зворотний зв´язок занадто великими порціями — інакше партнер не встигає все осмислювати. Вибирайте відповідний час, місце і ситуацію. Подача зворотного зв´язку— серйозна робота, що потребує зосередженості, сміливості, поваги до себе й інших. Правила поведінки в ролі того, хто сприймає зворотний зв´язок. 1. Спочатку вислухати до кінця партнера. 2. Своїми словами переказати те, що почули. Не забувати, що партнер представляє тільки самого себе, а не людство в цілому і його інформація про вас не може бути повною. Враховувати, що з отриманого зворотного зв´язку не повинен автоматично випливати намір змінювати свою поведінку. Допомогти партнерові в його важкому завданні, допомогти йому ризикувати.

19. Проаналізувати психологічні особливості зараження, історію дослідження цього феномена в соціальній психології.

Зараження належить до особливого способу психологічного впливу на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який здійснюється не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу людини. Воно є одним з найдавніших способів інтеграції групової діяльності й характеризується стихійністю, оскільки виникає передусім у ситуаціях значного скупчення людей — на стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах тощо За умов психічного зараження процес передавання емоційного стану від однієї особи до іншої відбувається передусім на несвідомому рівні. Психологія зараження характеризується неусвідомлюваною, мимовільною схильністю людини до певних психічних станів. В соціальній психології зараження — це процес передавання емоційного стану від одного індивіда до іншого на рівні психічного контакту. Зараження здійснюється через передавання психічного настрою, наділеного великим емоційним зарядом. Дослідники стверджують, що зараження є водночас продуктом як впливу на інших великої енергетики психічного стану індивіда чи групи, так і здатністю людини до сприймання, співпереживання цього стану, співучасті. Дослідження природи психічного зараження вказує на факт наявності комунікативного контакту індивідів, що взаємодіють, як основного каталізатора цього феномену. Тобто безпосередній комунікативний зв'язок є важливою особливістю зараження, а сила наростання напруження, що утворює психічне тіло зараження, перебуває у прямій залежності від величини аудиторії і ступеня емоційного напруження комунікатора. Як наслідок, одні люди дуже швидко переймаються психічним станом та емоційним впливом інших. Звичайно, ступінь зараження людей чи груп залежить також від загального рівня розвитку індивідів, їхнього психічного стану, віку, емоційного настрою, загалом — від рівня розвитку їхньої самосвідомості. У зв'язку з цим відоме твердження дослідників про те, що чим вищий рівень розвитку суспільства, тим критичнішим є ставлення людей до тих чи інших сил, які спонукують їх до певних дій або переживань.

20. РОЗКРИТИ ОСОБЛИВОСТІ НАВІЮВАННЯ ТА НАСЛІДУВАННЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ ВПЛИВУ ЛЮДЕЙ У СПІЛКУВАННІ. Джерелом навіювання може бути людина, як знайома, так і зовсім незнайома, а також ЗМІ. Навіювання діє на свідомість і підсвідомість людини й саме через це воно може бути небезпечним інструментом маніпуляції поведінкою людини. Отже, навіювання, або сугестія— це процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаного із зниженням свідомості і критичності у сприйманні й реалізації зовнішньої інформації, з відсутністю бажання її зрозуміти, проаналізувати і оцінити, з довірою до джерела інформації. Ефективність навіювання визначається стосунками, які склад. між сугестором (той, хто навіює) і (тим, на кого спрямоване навіювання). У соц. П. навіювання розгляд. переважно у двох площинах: як стихійний компонент повсякденного спілкування і як спеціально організований різновид комунікативного впливу, що використовується в засобах масової комунікації, моді, рекламі та ін. Спробу проаналізувати навіювання із соціально-психологічного погляду здійснив Б. Поршнєв. Крізь механізми навіювання (сугестії) і контрнавіювання (контрсугестії) вчений пояснює розвиток особистості й людства в цілому. Сугестію автор ототожнює з довірою до інф-ії, яку передає комунікатор. Контрсугестія, навпаки, пов'язана з недовірою до інформації. Єдність дії механізмів сугестії і контрсугестії, на думку дослідника, є необхідним моментом розвитку людини. За змістом виокремл. навіювання позит. і негат, етичне і неетичне. Навіювання як +чинник використ. як метод активізації групової діяльності — виробничої, навчальної та ін. Навіювання може чинити й негат. вплив, що відбув. тоді, коли воно стає інструментом навмисної і безвідповідальної маніпуляції свідомістю індивіда чи групи людей. Розрізн. пряме і непряме, навмисне і ненавмисне нав. Пряме нав. (заклик до певної дії, яка передається як наказ, вказівка, розпорядження, заборона). За умов непрямого навіювання зміст інф.подається у прихованому, замаскованому вигляді. Навмисне навіювання — це цілеспрямований псих. вплив, який характериз. тим, що сугестор знає, для чого він здійсн. вплив, кому намагається навіяти заплановане, й відповідно до цього підбирає прийоми впливу. Ненавмисне нав. не ставить перед собою спец. завд., проте своїми словами й діями сугестор навіює саме той стан, який спонукав би до відповідного вчинку. Наслідування - механізм соціально-психологічного впливу через сприйняття прикладу, зразка наслідування. Існує не тільки в соціумі, але й серед тварин. Воно може бути невимушеним і вимушеним. Наслідування - один з основних механізмів трансформації і формув. особливостей і рис ос-сті. Завдяки наслід. дитина оволодіває різними навичками, способами і формами поведінки, що вироблені суспільством. Наслідування мае велике значения в процесах соціалізації дитини. Воно спрямоване на відтворення індивідом певних зовн. рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків, а не внутрішнього психіч. стану і настрою, як у випадку навіювання. Під впливом наслід. формуються не тільки простіші навички д-сті, але й духовні цінності - ідеї, смаки, схильності, манери поведінки. Наслідування є основою емпатії, механіз-мом формування самосвідомості.