7.Проаналізувати методи соціально-психологічного дослідження.

1.Метод спостереження – один із випробуваних методів, яким користуються природні та суспільні науки. Він може застосовуватися самостійно і в поєднанні з іншими методами, наприкл. експериментальним. Цей метод широко заст.у дослідженнях різних явищ сусп. життя, зокрема під час вивчення психологічного взаємовпливу людей у процесі колективного обговорення проблем на зборах, у ході дискусій. Завдання спостереження: може бути попереднє вивчення об’єкта, висунення гіпотези, її перевірка, уточнення результатів, одержаних за допомогою інших методів. Об’єктами спостереж.: залежно від мети та завдання дослідження е окремі особи в різних ситуаціях спілкування, великі чи малі групи, спільності тощо. Предметом спостереження: є вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи або кількох груп у певному соц. середовищі та ситуації. Розрізн. включене і невключене, відкрите і приховане, природне і лабораторне спостереження. Включене означає, що експериментатор сам на певний час стає членом тієї групи, яка є об’єктом дослідження обов’язковою умовою є те, що експериментатор є для інших індивідів рівноправним членом групи. Невключене використ. значно частіше спостереж., коли дослідник не належ.до учасників групи. Це самостійний прийом дослідження для уточнення і конкретизації гіпотез, визнач.методів основного дослідж. Відкрите (найпоширеніше)- піддослідні знають про те, що за ними спостерігають. Приховане передбачає, що піддослідні не підозрюють, що спостеріг.за їх д-стю. Лабораторне для дослідження явищ в експериментальних умовах. Природне вдаються під час вивчення реальних соціальних процесів і явищ. 2.Експеримент- це організована дослідником взаємодія між піддослідним або групою піддосл.і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Експеримент має 4 етапи: 1теоретичний – (постановка проблеми). Визнач.проблема і тема досл.; обир.об’єкт і предмет досл., форм.експерим. – ні завд.ні гіпотеза дослідж. Головне завд.- розробка предмета експериментального дослідження. 2методичний – розробл.методика експерименту і експериментальний план. Розробка екс-го плану передбачає складання програми експерименту (робочий план і процедура), а також математичне планування обробки експериментальних даних. 3.експериментальний – створ-ся екс-на ситуація, здійсн.спостереж., керування ходом експерименту та вимірювання реакції піддослідних. 4.аналітичний – здійсн.кількісний аналіз результатів, наукова інтеграція фактів, формулювання нових наукових гіпотез і практичних рекомендацій.

Розрізн.два головні різновиди екс-ту: природний – ґрунтується на керуванні поведінкою піддослідних за умов повсякденного життя шляхом введення нових чинників, що впливають на їхню поведінку й контролюються дослідником. Лабораторний – це дослідження, проведене у штучно створених умовах (у лаб-ої). Передбачає орг.-ію досить незвичної для піддослідних ситуації. Піддослідний знає, що його вивчають, але не має інф-ії про характер завдань, які розв’язує дослідник в експерименті. 3.Опитування – надзвичайно поширений прийом соц.-психологічних досліджень. Це метод збору первинної інф-ії, який грунт-ся на безпосередній (бесіда, інтерв’ю) чи опосередкованій(анкета) соц.-психологічній взаємодії дослідника та опитуваного(респондента). Різновиди: 1)групове (одночасне опит.групи )та індивідуальне(передбачає опит.кожного окремо); 2)очне(за умов особистого контакту з респондентом) та заочне(без особистого контакту з респондентом); 3)усне(інф-ія фіксується дослідником) та письмове (респондент сам заповнює анкету). Опитування –головний спосіб збору первинної інф-ії щодо взаємозв’язку змінних, які вивч-ся. Використ-ся з метою виявлення головних критеріїв експериментальної та контрольної груп і до поч.експ.і після закінч. Допомагає уточнити, розширювати і контролювати дані, одержані шляхом певної форми опитування. Серед усних методів опит.найбільш вживаними є бесіда – це метод одерж.інф-ії за допомогою вербальної комунікації у ході вільного діалогу між дослідником та піддослідн.на певну тему(не обмежена у часі, існує двобічний зв’язок). Інтерв’ю – це метод одерж.необх.інф-ії шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди нтерв’юєра з респондентом(лише фікс-ся відповіді респондента). Інтерв’ю є: стандартизоване (формулюв.питань та їх послідовність визнач.заздалегідь, вони одинакові для всіх опитуваних). Не стандартизоване(навпаки) характериз.повною гнучкістю і варіює в широких межах. Інтерв’ю може сам формулюв. питання і змін.порядок пунктів плану. Метод письмового опит.:анкетування: закриті запит. – (міститься перелік можливих варіантів відповідей або так,ні); відкриті запит.-передбачають, що відповіді даватимуться респондентом у вільній формі. 4.Тестування – широко застос.в різних галузях П., але тестування не є специфічним соц.-псих.методом. У соц. П тести використ-ся: - для вимір.соц-псих. особливостей груп, міри вираженості групових феноменів; - для диференціації груп на підставі їхніх соц.-псих. характеристик. Тести є: особистісні – йдеться про х-ку ос-сті; недолік – отримані дані надто однобічно характериз. ос-сть. Соціометричні – мають значення для діагностики групи. заст. для вивч. групових властивостей. Семантичного диференціала – заст.для вимір.суб’єктивних значень понять, та як метод вимір.соц.установки. Вибір конкретного методу в соцП. залеж.від предмета, мети дослідження. 5.Метод вивч.документів(контент аналіз) – використ.як додатковий, за його допомогою можливий аналіз продуктів людської д-сті. Заст.переважно на ранніх етапах дослідження, коли необх. поперед.нє ознайомлення з об’єктом дослідж., або на заключному етапі - для повнішої та об’єктивнішої інтерпретації результатів. Для подолання суб’єктивності в інтерпретації документа дослідником використ.спец.прийом – контент-аналіз (в перекл.зміст). Суть його поляг.в тому, що в тексті виокремлюють певні одиниці змісту (терміни, оцінки), а потім підраховують частоту їх використання. Цей метод використ.у соц.П у дослідженнях масових комунікацій.

17. ПРОАНАЛІЗУВАТИ МЕХАНІЗМИ ТА ЕФЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО СПРИЙМАННЯ. Сприйняття (перцепція, від лат. perceptio ) - пізнавальний процес, що формує суб'єктивну картину світу. Це психічний процес, що полягає у відображенні предмета чи явища в цілому при його безпосередньому впливі на рецепторні поверхні органів почуттів. Сприйняття - одна з біологічних психічних функцій, що визначають складний процес прийому і перетворення інформації, що отримується за допомогою органів чуттів, формують суб'єктивний цілісний образ об'єкта, що впливає на аналізатори через сукупність відчуттів, ініційованих цим об'єктом. Як форма чуттєвого відображення предмета, сприйняття включає виявлення об'єкта як цілого, розрізнення окремих ознак в об'єкті, виділення в ньому інформативного змісту, адекватного мети дії, формування почуттєвого образа. Соціальне сприйняття - сприйняття, спрямоване на створення уявлення про себе, інших людей, соціальних групах і соціальних явищах.Термін був запропонований Джеромом Брунером в 1947 р. для позначення феноменів соціальної детермінації процесів сприйняття. До механізмів соціальної перцепції відносять: рефлексію(усвідомл.люд. того, як вона сприймається), ідентифікацію(ототожнення), каузальную атрибуцію(оцінка людиною причин і мотивів поведінки ситуації дефіциту інф-ії). Ефекти сприйняття. Соціальному сприйняттю притаманні деякі особливі прояви неточності сприйняття, звані законами, ефектами або помилками сприйняття.3 осн.ефекти найкраще досліджені: Ефекти стереотипізації: галоефект - загальне сприятлива чи несприятлива думка про людину переноситься на його невідомі риси. Ефекти послідовності: Ефект первинності (ефект першого враження, ефект знайомства),Ефект новизни - нової інформації про несподіване в поведінці добре знайомого, Ефект ролі - поведінка, обумовлена рольовими функціями, приймається за особистісну особливість. Ефект присутності - чим краще людина чимось володіє, тим краще вона робить це на очах у оточуючих, ніж на самоті, Ефект гіпервзискательності - керівник гіпертрофують негативні риси підлеглих і недооцінює позитивні (характерно для керівника авторитарного стилю). Ефект краси - зовні більш привабливому людині приписується більше позитивних рис. Ефект очікування - чекаючи від людини певної реакції, ми провокуємо її на неї. Ефект проекції - людина виходить з того, що інші володіють такими ж якостями, як вона.