30.Проаналізувати проблему групових рішень у соціальній психології.

Прийняття рішень – волевиявлення індивіда або групи людей спрямованих на формув.послідовності дій і вибір альтернативи. Проблеми ефективності гр.рішень дослідж.Шонером. Групові рішення – є більш раціональними та менш суб’єктивними; груп.ріш.є більш демократичними. Члени групи беруть на себе відповідальність за виконання; груповий принцип прийняття рішень підвищ.імовірність його виконання. Процес прийняття рішень: інтуїтивний(без аргументації), досвідний(без помилок), раціональний(рішення на підставі помилок). Осн.фактори, що вплив.на процес прийн.рішень: характер групового завд., особливості самостійності гр., процедура гр.д-сті. Прийняття рішень – це процес, що вкл.певну послідовність взаємозалежних етапів: 1)діагностика проблеми, що обговор-ся групою; 2)формулюв.обмежень, визнач.критеріїв прийняття рішень; 3)визначення альтернатив; 4)оцінка запропонованих групою рішень; 5)прийняття рішення. Проблема прийняття групового рішення традиційно розглядається в соціальній психології в двох аспектах: феноменологічному і прагматичному. 1-ий аспект передбач.розгл.таких питань: як здійсн. процес прийняття груп.ріш. в реальних соц. гр.; що відбув.з індивідуальними точками зору; чим є, по суті, загальне рішення; яка ефективність груп.ріш.та ін. Прагматичний аспект передбач.розглядання різних технологій прийняття груп.ріш., стратегій цілеспрямованого управління цими процесами.У групового прийняття рішень є і негативні сторони. Це перш за все вищі витрати часу через необхідність формування групи, її ознайомлення з проблемою і створення умов для нормальної і ефективної взаємодії членів групи. Узгодження різних поглядів на проблему і шляхи її розв'язання також вимагає часу. Чим більший розмір групи, тим більше часу йде на вироблення рішення. Негативним фактором є і те, що групові рішення нерідко приймаються під тиском більшості або людей, що займають високі пости в організації, а це знижує творчий потенціал решту учасників і груп. У групі звичайно відсутня чітка відповідальність за прийняття остаточного рішення і саме тому так важко відшукати автора невірного рішення при його колективній розробці.

33.Проаналізувати сутність феноменів лідерства й керівництва.

Лідерство і керівництво розгляд.в соц.П як групові процеси, пов'язані з соціальною владою в групі. Під лідером і керівником розуміється людина, що робить провідний вплив на групу: лідер - в системі неформальних відносин, керівник - в системі формальних відносин. Лідер – це соц.-П процес в колективі чи групі, побудований на впливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів. Типи лідерів: -лідер-організатор, - лідер-умілець, лідер-ініціатор, лідер-емоц.сприйняття. Особисті риси лідера: - впевненість у собі; -енергійність; -творчий підхід до справ; -здатність розуміти і впливати на людей; -чесність; -управлінські здібн.; -емоц.стійкість. Тип керівника форм-ся під впливом таких чинників: -політ.системи сусп.-ва; -виробничих відносин; -загальнолюдських цінностей; -цінностей певного сусп.-ва; -психофізіол.природи людини; -нац.менталітетом. Якості керівника, що досягає успіху: психологічні, інтелектуальні, соціальні, професійні.

Відмінності між лідером і керівником: 1) лідер регулює міжособистісні відносини, а керівник - формальні. Лідер пов'язаний тільки з внутрішньогруповимі відносинами, керівник же зобов'язаний забезпечити певний рівень відносин своєї групи в мікроструктурі організації; 2) лідер є представником своєї групи, її членом. Він виступає як елемент мікросередовища, в той час як керівник входить до макросередовище, представляючи групу на більш високому рівні соціальних відносин; 3) лідерство є стихійним процесом на відміну від керівництва. Керівництво виступає як явище більш стабільне, ніж лідерство; 4) керівник у процесі впливу на підлеглих має значно більше санкцій, ніж лідер. Він може використовувати формальні і неформальні санкції. Лідер має можливості використовувати тільки неформальні санкції; 5) відмінність між лідером і керівником пов'язано з процесом прийняття рішень. Для їх реалізації керівник використовує великий обсяг інформації, як зовнішньої, так і внутрішньої. Лідер володіє тільки тією інформацією, яка існує в рамках цієї групи. Прийняття рішень лідером здійснюється безпосередньо, а керівником - опосередковано. У деяких джерелах феномени лідерства та керівництва розглядаються як ідентичні. Так, Д. Майерс вважає, що лідерство - це процес, за допомогою якого певні члени групи мотивують і ведуть за собою групу. При цьому лідер може бути офіційно призначений або обраний, але може бути і висунуть в процесі групових взаємодій.