105 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття

ЦК визначає окреме право на результати творчої діяльності — право на наукове відкриття.

Під науковим відкриттям слід розуміти встановлення невідомих раніше, але таких, що об'єктивно існують закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Об'єктами наукових відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу.

Умовою правової охорони наукових відкриттів є світова новизна, тобто відкриття має бути здійснено вперше і раніше про нього нікому відомо не було, наприклад, відтворення життя шляхом клонування.

Суб'єктом наукового відкриття є автор (фізична особа). Досить часто науковими відкриттями займаються колективи вчених. У такому випадку матимемо справу зі співавторством.Автор вправі надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву, наприклад, закони Ньютона. Охоронним документом права на наукове відкриття є диплом на наукове відкриття.

Поняття: науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Об’єкт: об'єктами відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу. Кожен із названих об'єктів відкриттів може бути визнаним відкриттям окремо лише за умови, що вони виявлені вперше у світі.

Закономірність як об'єкт відкриття — це прояв дії об'єктивного закону. Зазначена закономірність у природі існувала, існує і існуватиме завжди. Людина взнала, встановила її, виявила її об'єктивне існування. Закономірність стає об'єктом відкриття з моменту, коли її вперше було сформульовано. Закономірний зв'язок —це певний стійкий зв'язок між явищами і властивостями.

Властивість матеріального світу як об'єкт відкриття — це невідома раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу. Вимагається науково обґрунтована інтерпретація, яка полягає у встановленні сутності даної властивості і її закономірного характеру.

Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

Проблема надання правової охорони відкриттям справді досить складна. З одного боку, відкриття не може бути об'єктом виключного права, — воно визнається надбанням людства і може використовуватися кожним, хто забажає, без будь-якого дозволу і без виплати винагороди Отже, саме відкриття не може бути чиєюсь власністю — це власність усього людства. Проте це не означає, що правовій охороні не підлягає авторство на відкриття, його авторський і державний пріоритет, назва відкриття та інші майнові і особисті немайнові права.

Права суб'єктів на наукове відкриття щодо результатів їхньої наукової творчості виникають лише на підставі державної реєстрації. Остання визнає заявлений результат об'єктом правової охорони і стверджує цей юридичний факт виданням охоронного документа — диплома. Саме охоронний документ визнає за заявником пріоритет заявленій пропозиції, авторство особи, що її розробила, і право власності на об'єкт правової охорони. Права, визначені охоронним документом, виникають у його власника саме від дати публікації про видачу охоронного документа.

Відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав.

Проте права на пріоритет відкриття, право авторства, назви тощо, безперечно, підлягають правовій охороні, як і будь-яке інше право. Цей висновок ґрунтується на міжнародному визнанні відкриттів. Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст. 2 Визначення, п. VIII), наукові відкриття включено до об'єктів інтелектуальної власності.

106. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення в будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Для того, щоб можна було визнати пропозицію раціоналізаторською, вона має відповідати таким умовам: пропозиція має бути технічним або організаційним рішенням; пропозиція має відноситися до профілю підприємства, в яке вона подається; вона повинна бути новою й корисною. Пропозиція подається тому підприємству, діяльності якого вона стосується. При цьому не має значення, де працює раціоналізатор чи він зовсім не працює. Рацпропозиція визнається новою для підприємства, якщо на цьому підприємстві сут­ність цієї пропозиції до подачі заявки не була відомою, тобто не використовувалась на да­ному підприємстві, крім випадків, коли вона за ініціативою автора використовувалась не більш 3-х місяців до подачі заявки; не була передбачена наказами або розпорядженнями адміністрації, не була розроблена технічними службами підприємства або не була заявлена іншими авторами, яким належить першість; не була рекомендована вищестоящою органі­зацією або опублікована в інформаційних виданнях з розповсюдженням передового досві­ду в цій сфері; не передбачена обов'язковими для підприємства нормативами, технічними умовами тощо. Новизна раціоналізаторської пропозиції визначається на певний період часу. Щодо рацпропозицій у нормативних актах вживають поняття першості, а не пріоритету. Пер­шість визначається датою надходження на підприємство правильно оформленої заявки на раціоналізаторську пропозицію. Першість визнається за автором, який перший подав в установленому порядку пропо­зицію, а також у разі, коли пропозиція була вперше необґрунтовано відхилена, і це відхи­лення не було опротестовано. Оцінка корисності суттєво залежить від специфіки діяльності підприємства. Рацпропо­зиція визнається корисною для підприємства, до якого подана заявка, якщо її використання дає можливість підняти економічну ефективність підприємства, отримати позитивний при­буток або отримати інший позитивний ефект цим підприємством. Тому можлива ситуація, коли пропозицію на одному підприємстві визнають раціоналізаторською, а на іншому — відхиляють через відсутність новизни.

Пропозиція буде вважатися раціоналізаторською від моменту визнання її такою у встановленому порядку. Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію починаєть­ся зі складання та подання заявки підприємству. Вона подається тільки у письмовий формі, в якій зазначаються: найменування пропозиції, перелік співавторів, опис суті пропозиції з поданням даних, достатніх для її практичного здійснення, мета пропозиції, відомості про економічний або інший позитивний ефект, креслення необхідних матеріальних об'єктів тощо. Після надходження заяви здійснюють попередню перевірку і розгляд заявленої пропо­зиції по суті. Попередня перевірка має за мету встановити, чи стосується пропозиція ді­яльності підприємства, якому її подано, і чи відповідає заява формальним вимогам. Екс­пертиза по суті полягає у визначенні наявності у пропозиції технічного рішення, новизни та корисності. На підставі експертизи виносять рішення про визнання пропозиції раціона­лізаторською або про відмову в цьому. Опис повинен розкривати суть раціоналізаторської пропозиції та робити це настільки зрозуміло і повно, щоб юридична особа могла здійснити пропозицію, що подається. Крес­лення оформляється на окремому аркуші. В описі повинна міститися інформація, що зо­бражено в кресленні. Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та прийняття її до використання автору (співавторам) видається свідоцтво на рацпропозицію в місячний строк. Свідоцтво на рацпропозицію є безстроковим документом і діє в межах того підпри­ємства, яке його видало.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є ав­тор і юридична особа, якій ця пропозиція подана. Авторами раціоналізаторських пропозицій можуть бути тільки фізичні особи. На ви­знання фізичних осіб авторами рацпропозицій не впливає, де працює раціоналізатор — на даному підприємстві чи взагалі ніде не працює. Також не впливають на визнання авторства вік та стан дієздатності. За авторів, які не досягли 14 років або визнані у встановленому законом порядку недієздатними, права здійснюють їхні батьки або опікуни. Іноземні громадяни мають рівні з громадянами України права, однак реалізувати свої права вони можуть тільки через представників у справах інтелектуальної власності — па­тентних повірених. Якщо у створенні раціоналізаторської пропозиції брало творчу участь кілька осіб, ви­никає співавторство. Після смерті автора раціоналізаторської пропозиції його права, щодо яких допускають правонаступність, переходять до його спадкоємців.

Автор рацпропозиції має право на добросовісну зацікавленість від юридичної осо­би, якій ця пропозиція була подана. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналіза­торською, має право на використання цієї пропозиції в будь-якому обсязі. Автори рацпропозицій мають особисті немайнові та майнові права. До особистих немайнових відносяться: право авторства; право на авторське ім'я; право на участь у роботах із впровадження пропозиції. До майнових прав авторів рацпропозицій відносяться: право на одержання винагороди та право на користування існуючими нормами і розцінками про­тягом певного строку. Автор рацпропозиції має право на винагороду, яку йому повинна виплатити юридич­на особа, якій була подана заявка. Винагороду авторам на підприємстві виплачують на підставі свідоцтва про раці­оналізаторську пропозицію; акта використання пропозиції чи іншого рівнозначного до­кумента, що підтверджує факт використання пропозиції та дату початку її використання; розрахунку економії (доходу) від використання раціоналізаторської пропозиції та угоди співавторів. Право на винагороду має автор (співавтори) раціоналі­заторської пропозиції, на яку видано свідоцтво, протягом 2 років від дати початку викорис­тання її на підприємстві, що видало свідоцтво. Розмір винагороди визначають умови договору між автором і підприємством. Якщо ви­користання рацпропозиції дає певний економічний ефект, то підприємство, де вона засто­совується, складає розрахунок ефективності на рік. У разі, якщо використання рацпропо­зиції не дає економічного ефекту, але створює позитивний результат, винагорода виплачу­ється у розмірі, визначена в залежності від дійсної цінності такого використання з враху­ванням досягнутого позитивного ефекту і обсягу використання. Винагорода виплачується автору у відповідності з договором, але не пізніше 3-х місяців після закінчення кожного року використання рацпропозиції.