Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості

Published by Консультант on Ср, 06/01/2011 - 11:50

Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і тех­нічної творчості

1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.

Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.

1. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, передбачене в даній статті, є доволі важливою гарантію всебічного та гармоній­ного розвитку особи у суспільстві. Дане право грунтується на положеннях ст. 54 Конституції України та ст. 27 Загальної декларації прав людини.

Під поняттям «свобода літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості» законодавець розуміє можливість особи на власний розсуд та відповідно до своїх можливостей визначати сферу, зміст та форму творчості. Проте свобода творчості не тотожна поняттю «вседозволеність». І тому у випадку, коли дана творчість пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропагує фашизм та неофашизм, принижує або ображає націю чи особистість за націо­нальною ознакою, поширює бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь, принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізич­них вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей, пропагує невігластво, непова­гу до батьків, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички, то така «свобода», безперечно, має бути обмежена (наприклад, шляхом накладення заборон на виробництво та розповсюдження продукції, що містить такий зміст (ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі»).

2. Гарантією здійснення даного права є заборона здійснювати цензуру твор­чої діяльності. Під поняттям «цензура» законодавець розуміє вимогу, спрямо­вану до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора організації, що здійснює випуск друкованої продукції, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поши­рюється (окрім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та накласти заборо­ну (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкодити у будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб (ст. 45 Закону України «Про інформацію»).

При цьому законодавець забороняє втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність жур­налістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значи­мої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інфор­мації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місце­вого самоврядування або їх посадових осіб. Гарантією права, передбаченого ст. 309 ЦК, є також заборона створення будь-яких органів державної влади, ус­танов, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення кон­тролю за змістом інформації, що поширюється засобами масової інформації.

3. Цивільно-правове регулювання питань охорони творчості, яка знаходить своє втілення у певних матеріалізованих результатах (творах науки, літератури, мистецтва, винаходах, корисних моделях, промислових зразках тощо), здійснюється відповідно до Книги 4 ЦК.