25. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб’єктів цивільних правовідносин.

Держава і територіальні громади

як суб'єкти цивільних правовідносин

§ 1. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб'єктів цивільних правовідносин

У цивільних правовідносинах, крім фізичних та юридичних осіб, можуть брати участь також держава Україна, Автономна Респуб­ліка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єк­ти публічного права (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Поняття та ознаки держави як суб'єкта цивільно-правових відносин

Держава, порівняно з іншими суб'єктами цивільних правовідно­син, наділена цілою низкою особливостей. Вона є передусім влад­ним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), а це на­кладає певний відбиток на специфіку її участі у цивільно-правових відносинах.

Здійснення державою публічно-владних повноважень полягає в тому, що вона є не просто носієм влади, а таким носієм, що наділе­ний суверенітетом на всій її території (ст. 2 Конституції України). Наявність суверенітету держави означає, що вона у межах своєї те­риторії здійснює найвищу владу порівняно з іншими владними суб'єктами (внутрішній суверенітет), а в зовнішніх відносинах є єдиним суб'єктом, діяльність якого незалежна від волі інших суб'єктів міжнародного права (інші держави, міжнародні організа­ції тощо), що проявляється у забороні останнім втручатись у внут­рішні справи держави (зовнішній суверенітет).

Однак таке привілейоване становище держави у публічних та зовнішньополітичних відносинах не повинно позначатись на її участі у цивільно-правових відносинах. Так, у ч. 1 ст. 167 ЦК України законодавець чітко закріпив норму, згідно з якою держа­ва діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасни­ками цих відносин. Ця важлива норма-принцип є галузевим роз­витком конституційного положення про те, що людина є вищою соціальною цінністю, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. З Конституції України). Держава вже зняла пріори­тетність державної форми власності над іншими, відмовилась від одвічної монополії на скарби (окрім випадку, коли скарб є пам'ят­кою історії та культури), безпідставного присвоєння спадщини у випадку, коли не знайшлись спадкоємці, взяла на себе відпо­відальність за шкоду, завдану усіма державними органами, тощо.

ЦК України встановлює, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 167 цього Кодексу).

Згідно з п. 2 ст. 2 ЦК України держава є суб'єктом публічного права¹. При цьому, будучи єдиним та неподільним суб'єктом, бере

участь у цивільних правовідносинах безпосередньо через відповідні державні органи чи інших уповноважених осіб, які діють від імені держави, своїми діями створюють для неї цивільні права обов'язки, або опосередковано через створювані нею юридичні особи¹.

Певні питання виникають з приводу правоздатності держави, тобто спектру тих прав та обов'язків, якими наділена держава у ци­вільних правовідносинах. Держава де-юре наділена рівними мож­ливостями з іншими суб'єктами цивільних правовідносин. При цьо­му слід погодитися з авторами, які доводять, що правоздатність держави має і не загальний, і не спеціальний характер², оскільки держава може діяти лише у межах, передбачених законом, водно­час, виключний спектр цих повноважень законодавчо не визначе­ний. Тому видається прийнятною думка окремих науковців про те, що правоздатність держави має цільовий характер³, що є наслідком виконання нею функції носія публічної влади, яку вона здійснює в інтересах усього суспільства.

Поняття та ознаки територіальної громади як суб'єкта цивільно-правових відносин

Територіальна громада є новим суб'єктом правових відносин, під яким слід розуміти жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-тери­торіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кіль­кох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом терито­ріальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіаль­ною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та об­ласні ради.

Держава наділена цільовою, а територіальні громади — спе­ціальною правоздатністю, що визначається для неї законом.

Однак держава і територіальна громада є хоч і не тотожними, проте і не такими, що взаємно виключають один одного, суб'єкта­ми, оскільки попри їх диференціацію наділені також і цілою низ­кою подібних ознак:

1. держава та територіальна громада повинні діяти в інтересах осіб, які складають народ чи відповідну територіальну громаду;

2. держава та територіальна громада, як правило, діють в особі відповідних органів чи їх посадових (службових) осіб. У випадку коли діяльність цих органів буде входити у суперечність з реальни­ми інтересами народу України чи територіальної громади, то кінце­вим вольовим актом може бути відповідне волевиявлення останніх у передбаченій законом формі;

3. держава та територіальна громада несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, окрім майна, на яке згід­но із законом не може бути звернене стягнення.

Отже, держава та територіальні громади є близькими, проте да­леко не тотожними суб'єктами, які у цивільно-правових відносинах діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (стат­ті 167, 169 ЦК України).

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).

Поняття та ознаки Автономної Республіки Крим

як суб'єкта цивільно-правових відносин

Ще одним доволі специфічним суб'єктом цивільно-правових від­носин є Автономна Республіка Крим (далі за текстом — АРК), пра­вовий статус якої визначається розділом X Конституції та іншими законами України, а також Конституцією АРК¹. Так, зокрема, ви­значається, що АРК є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Однак суттєві суперечності виникають на сьогодні щодо правово­го статусу даного територіального утворення як суб'єкта цивільного права України. З одного боку, вона не є територіальною громадою, а з іншого, — вона не є окремою державою, оскільки згідно з п. 2 ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною. Тому на сьо­годні АРК слід визнавати як автономне утворення, що є специфіч­ним суб'єктом цивільних правовідносин. При цьому потрібно заува-

жити, що за своєю правовою природою АРК все ж таки тяжіє до ознак територіальної громади, однак із значно розширеним спект­ром правоздатності, у тому числі і цивільно-правової.