19.Порядок та способи припинення юридичних осіб.

Припинення існування юридичної особи відбувається шля­хом реорганізації або ліквідації.

Реорганізація може здійснюватися в таких формах:

• злиття;

• приєднання;

• поділ;

• виділ;

• перетворення.

При злитті дві або більше юридичні особи припиняють своє існування, а майно, права та обов'язки кожної з них пере­ходять до новоствореної юридичної особи.

При приєднанні одна юридична особа припиняє своє існу­вання, а її активи та пасиви переходять до іншої юридичної особи.

При поділі юридичної особи вона припиняє своє існування, а її майно переходить до нових юридичних осіб, які виникли на її базі.

При виділі юридична особа продовжує здійснювати свою діяльність, але з її складу виокремлюється і починає функціо­нувати нова юридична особа (наприклад, із складу університету виокремлюється факультет і набуває статусу самостійного навчального закладу — інституту).

При перетворенні відбувається зміна організаційно-правової форми юридичної особи (наприклад, колгосп перетворено на акціонерне товариство).

Ліквідація юридичної особи означає, що воно припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридич­ної особи не переходить до інших суб'єктів.

Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і при­мусовою.

Добровільна ліквідація може мати місце за рішенням заснов­ників, у разі закінчення строку, на який створювалася юри­дична особа, чи по досягненні визначеної мети (наприклад, закінчено будівництво мосту) тощо.

Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення господарського суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи як такої, що систематично пору­шує умови, передбачені законодавчими актами, або здійснює діяльність, заборонену законом.

Юридична особа є такою, що ліквідована, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:

1. у першу чергу — вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2. у другу — вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання резуль­ тату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3. у третю — вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4. у четверту — всі інші вимоги.

20. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є ак­ціонерне товариство. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номіналь­ної вартості (ст. 152 ЦК України).

Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'я­заннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'я­заннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встанов­лених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у ме­жах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Особливості правового статуту акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, визначаються зако­нами та іншими нормативно-правовими актами про приватизацію державних підприємств, зокрема Законом України «Про приватиза­цію державного майна» від 4 березня 1992 р. (в редакції Закону № 89/97-ВР від 19 лютого 1997 р.)². Так, відповідно до ст. 17 цього Закону приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплек­сів державних підприємств та організацій провадиться шляхом про­дажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств (далі — товариства), заснованих державними органами приватиза­ції та орендарями. Після затвердження плану приватизації заснов-ники у десятиденний термін приймають рішення про створення то­вариства, затверджують його статут.

До статутного капіталу товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації або щодо якого встановлено особливий порядок приватизації), та май­но, що є власністю орендаря.

На вартість свого внеску орендар отримує акції створеного товарис­тва. Продаж акцій, що належать державі, здійснюється державними органами приватизації згідно із законодавством про приватизацію.

Акціонерні товариства створюються не тільки у процесі привати­зації, але й у процесі корпоратизації, коли державні підприємства перетворюються у відкриті акціонерні товариства відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств». Засновниками акціонерних това­риств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загально­державної власності, з боку держави є органи, уповноважені управ­ляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні дер­жавні адміністрації. Усі акції такого акціонерного товариства пере­бувають в управлінні зазначених органів. У таких акціонерних то­вариствах не скликаються загальні збори, управління здійснюється спостережною радою, правлінням та головою правління. Персо­нальний склад спостережної ради акціонерного товариства, до яко­го входять його представники, представники засновника, банківсь­кої установи, що обслуговує товариство, трудового колективу та ор­гану приватизації, затверджують Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України та Фонд державного майна України. До складу спостережної ради товариства можуть входити представ­ники інших органів і організацій. Повноваження спостережної ради відкритого акціонерного товариства визначаються Положенням про спостережну раду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1993 р. № 556.

Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами. Обмеження щодо участі у заснуванні акціонер­них товариств можуть встановлюватися законом.

Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, во­ни укладають між собою договір, який визначає порядок здійснен­ня ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особа­ми, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. З ст. 153 ЦК України особи, які створюють ак­ціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'я­заннями, що виникли до державної реєстрації товариства, а останнє відповідає за такими зобов'язаннями, що пов'язані з його створен­ням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи мо­же складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації й опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ст. 153 ЦК України).

Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного то­вариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їх­ня компетенція, встановлюються Законом України «Про господар­ські товариства». Відповідно до ст. 36 цього Закону установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

• приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

• приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбаче­ний статутний капітал);

— зменшують розмір статутного капіталу у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна су­ ма, вказана у повідомленні;

• обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий органи акціонерного товариства;

• вирішують питання про схвалення угод, укладених засновни­ками до створення акціонерного товариства;

• визначають пільги, що надаються засновникам;

• затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

— інші питання відповідно до установчих документів. Голосування на установчих зборах провадиться за принципом:

одна акція — один голос.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Статут акціонерного товариства має містити відомості, передба­чені ст. 88 ЦК України: найменування юридичної особи, її місце­знаходження, адресу, органи управління товариством, їхню компе­тенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до то­вариства та виходу з нього. Крім цього, ст. 154 ЦК України встановлює додаткові вимоги щодо змісту статуту, за якими він має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про кате­горії акцій, що випускаються товариством, та їх номінальну вар­тість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень, у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікова­ною більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають та­кож міститися інші відомості, передбачені законом.

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з варто­сті вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, і визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує ін­тереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встанов­леного законом. На сьогодні мінімальний розмір статутного капіта­лу, встановлений ст. 24 Закону України «Про господарські товари­ства», становить 1 250 мінімальних заробітних плат.

При заснуванні акціонерного товариства всі його акції мають бу­ти поділені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціо­нерного товариства не провадиться до повної сплати статутного ка­піталу (ч. 2 ст. 155 ЦК України).

ЦК України закріпив гарантуючу функцію статутного капіталу, встановивши його залежність від майнового (фінансового) стану то­вариства. Так, ч. З ст. 155 визначила: якщо після закінчення друго­го та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіта­лу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановле­ному порядку зменшення свого статутного капіталу, при цьому, у разі, якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від ви-

значеного законом мінімального розміру статутного капіталу, това­риство підлягає ліквідації.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціо­нерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціо­нери незалежно від кількості й виду акцій, що їм належать.

Акціонери або їх представники, які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товарист­ва» реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для учас­ті у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерно­го товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним догово­ру. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Реєстрація акціонерів — власників акцій на пред'явника здійс­нюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів ак­цій) або витягу з рахунку у цінних паперах. Право участі у загаль­них зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).

Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюєть­ся відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голо­сування на загальних зборах акціонерів може бути засвідчена реєст­ратором або правлінням акціонерного товариства.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за ре­єстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціо­нерного товариства.

Відповідно до ст. 159 ЦК України до виключної компетенції за­гальних зборів акціонерів належить:

1. внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна роз­міру його статутного капіталу;

2. обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкли­кання виконавчого та інших органів товариства;

3. затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4. рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення ін­шим органам товариства.

Порядок голосування на загальних зборах акціонерів визнача­ється законом.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про господарські товарист­ва» голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція — один голос.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на пев­ний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, повідомивши про це ви­конавчий орган акціонерного товариства. Передача акціонером сво­їх повноважень іншій особі здійснюється згідно із законом. Довіре­ність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути засвідчена реєстратором або правлінням акціонерного то­вариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з пи­тань внесення змін до статуту товариства та ухвалення рішення про його ліквідацію.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голо­сів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачене статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспро­можності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умо­ви скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення ак­ціонерів визначаються статутом товариства і законом.

Відповідно до ст. 159 ЦК України і ст. 45 Закону України «Про го­сподарські товариства» позачергові збори повинні бути також скли­кані виконавчим органом на письмову вимогу ради акціонерного то­вариства (наглядової ради) або ревізійної комісії. Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання поза­чергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціо­нерного товариства (наглядовою радою) або ревізійною комісією.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів убудь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів прав­ління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скли­кати збори.

Наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює конт­роль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціоне­рів товариства, може бути створена згідно зі ст. 160 ЦК України. Випадки обов'язкового створення наглядової ради в акціонерному товаристві встановлюються законом. Законом і статутом акціонер­ного товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції нагля­дової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчо­му органу товариства.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товарист­ва визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства відповідно до ст. 161 ЦК України, який здійснює керівництво його поточною дія­льністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і на­глядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх­ніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіаль­ним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на ак­ції, зобов'язане щороку публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а та­кож іншу інформацію, передбачену законом. Для перевірки та під­твердження правильності річної фінансової звітності щороку має залучати професійного аудитора, не пов'язаного майновими ін­тересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит) (ст. 162 ЦК України).

Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у то­му числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відо­ма документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціо­нерів, які разом володіють не менше як 10 відсотками акцій.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціо­нерного товариства встановлюється статутом товариства і законом.