13. Народний Малахій

Твір написаний 1927 р, сам автор визначив твір як трагедійний, твір перейнятий трагічним пафосом, автор розвінчує утопічні ідеї ( Сонячна машина Винниченка), розвінчує поведінку Народного Малахія, людини, яка повірила в революційні гасла, в те, що ці рефрени можна дуже швидко втілити у життя. Але тут можна побачити драму маленької людини, яка перейнялася симфонією революції, стала заручником ідей, які проповідувала. Наміри не мають позитивних результатів, бо номер цієї мети 666 (сатанинське число). У творі автор розгортає тему лжепророка, розвінчує малахіанство, аке будується на непродуманих прожектах, які мають трагічні наслідки для суспільства. Поставлено проблему фанатизму, донкіхотства, твір експресіоністичний, відбувається пере трансформація дійсності, важлива роль у творі відведена іронії, гротеску.

Один із провідних героїв є Малахій стаканчик – дрібний службовець, який проживав на міщанській вулиці №33. у творі розкривається тема лжепророка. Автор доводить свого героя до божевільні, бо тільки божевільні можуть повірити в такі ідеї. Письменник застерігає від необдуманого прожектерства. Суспільство відмовляється від християнських цінностей: замість Єрусалиму – ленінський мавзолей, нова Мекка – Москва. Малахій говорить про необхідність вирішувати українські питання. Малахій зрікається родинного стану, улюблена донька потрапляє в будинок розпусти. Найстрашніше в його долі те. Що Малахій не відчуває ні своєї особистої драми, ні драми держави. Трагедія людини в тому, що ніякої симфонії не відбувається (ще й дудочка це підкреслює, вона лиш бубонить, замість того, щоб грати). Людина – тільки заручник системи, автор хоче застерегти суспільство від трагічних наслідків. В долі Малахія уособлюється трагедія маленької людини, що повірила у швидкі зміни у сус-ві. Важливо також звернути увагу на це, що під маскою Малахія ховається сам автор, людина яка спочатку сама повірила в революцію, а потім спростувала ці ідеї.

15. Мина Мазало

Твір написано у 1928 році. Автор піднімає проблеми міщанства і українізації. Тут розкриваються проблеми основ духовності (усвідомлення причетності до своєї нації, свого роду), автор звертається до проблеми українізації, вона носила штучний характер. Причиною її стало утвердження СРСР як демократичної держави з різними мовами і культурами, українізація – зближення міста і села. У цей час немало було повідомлень про зміну прізвищ, тому автор показує відмову від прізвища головного персонажу, підкреслюючи цим, що людина відмовляється від своїх коренів. В родині мини Мазало відбуваються такі ж дискусії, які відбувалися у суспільстві. Все життя ММ вважає, що перешкодою до реалізації його в усіх сферах життя, було прізвище, прагнення змінити не суть, а тільки форму. Провідні прийоми твору – гротеск і іронія. ММ – це комедія типів: малороса, що змінює своє прізвище на Мазєнін задля успіху в службовій карєрі(Єсенін). Ґрунтовно розроблені дійові особи складають сюжетно-колізійні та концептуально-світоглядні пари. Це Мина Мазайло і Мокій, Рина й Уля, тьотя Мотя і дядько Тарас. Їхні репліки, діалоги, дії формують основний фабульний та конфліктний каркас твору і виступають чинниками та носієм суто комічного начала. Образи постають у творі з моменту появи як духовні антитези, чим і породжують конфлікт.