2. Літературні угрупування 20-30х років.

«Аспанфут» (асоціація панфутуристів) – утворилась1921р.в Києві на базі групи «Фламінго» та «Ударної групи поетів - футуристів». Засновник – М и х а й л ь С е м е н к о. Їх маніфест опублікований був у кількох газетах у 1923році. Пізніше до групи входили М.Бажан, Ю. Яновський. Прогнозували появу надмистецтва як синтезу поезії, живопису, скульптури, архітектури.

ВУСПП – всеукраїнська спілка пролетарських письменників. Заснована на з’їзді а Харкові 1927р.

Члени – О. Влизько, С. Голованівський, Н. Забіла, О.Корнійчук, Іван Ле, В.Сосюра та інші.

Друк. органи – «Літературна газета», журнал «Гарт», «Красне слово» та інші. Спочатку відіграла позитивну роль у становленні літератури, а потім почала захопл. командними методами; виявила нетерпимість до Остапа Вишні, Ю.Смолика, М.Куліша, що не входили до її лав.

Висунула лозунг – «союзник або ворог», таким чином відштовхувала попутників. Припинила діяльність у 1923р., після постанови ЦК «Про перебудову літературно-художніх організацій».

ВАПЛІТЕ («Вільна академія пролетарської літератури»). Виникла в 1925р. Увійшли члени організації «Гарт» і «Плуг» та «Жовтень». Очолив М.Х в и л ь о в и й, президент – М. Я л о в и й .

П. Тичина, П. Панч, М.Бажан, Ю.Яновський не в усьому погоджувались із керівниками.

У 1927р. М. Хвильовий і М.Яловий, О.Досвітній були виключені за допущені помилки. На чолі стали М. К е р ч и н і Г. Е п і к.

На початку 1928р. самоліквідувалася. М.Хвильовий як член організації бра в участь у літературній дискусії 1925-1928рр., яка переросла в політичну. Його лозунг – Геть від Москви! Рівняння на літературу Західної Європи. Був для Москви, як більмо в оці.

«Гарт» – спілка пролетарських письменників України. Заснована в 1923р. Очолив В.Блакитний. Члени: К. Гордієнко, І.Дніпровський, О.Довженко, І.Микитенко, В.Сосюра, М.Хвильовий.

Члени організації обстоювали позиції пролетарської літератури. Висвітлювали життя робітничого класу. 1925р розпалася. Організація відіграла позитивну роль у згуртуванні письменн.

«Музачит» – літературно-мистецьке угруповання естетично-символістського напрямку. Виникла в 1919р.в Києві. Проіснувало менше року. Більшість членів перейшла на позиції соц. реал.

«Плуг» – спілка українських селянських письменників. Заснована у 1922р. в Харкові. С. Пилипенко, І.Сенченко, Д. Бедзик, А.Головко, В. Мисик, П.Цесніко.

У своїх творах висвітлювали життя села. Ідеї ґрунтувалися на тісних зв’язках селян і пролетаріату.

«Плуг» сприяв вихованню культурного рівня села.

В 1931р. перейменовано на «Спілку пролет.- колгосп. письменників». Існував до 1932р.

Видавали журнал «Плужанин». Критикували М.Хвильового 1925-1927рр.

3. Провідні мотиви й поетика зб. «Сонячні кларнети» п. Тичини

1918 рік - перша збірка віршів поета під назвою "Сонячні кларнети", яку вважають вершиною творчості поета. Основу збірки становлять вірші, написані у дожовтневі часи. Більшість з них присвячено темі природи, кохання. Поет не лишався байдужим і до суспільних явищ. Показовим для розуміння його ідейно-світоглядного і мистецького зростання є твори про революційні події 1917 року. Оснона риса збірки музичність. Музичні, зорові образи присутні тут не тільки на рівні семантики. Основним засобом є принцип сетестезації, тобто кольорового звуку. У цій збірці Тичина прагне передати очікування гармонії людини і світу, людини і природи, світлі і тривожні переживання, почуття ліричного героя. Для збірки характерний кларнетизм, відтворення суперечностей світу, деструкції, музичної єдності, світло ритму як божественної основи світу. Кларнтизм – відтворення антитетичності, протиставлення. Кларентизм - одна з ознак необарокового стилю, зв'язок з епохою бароко виявляється у контрасті, у схильності до універсальних категорій, в етичному пафосі. Провідні мотиви збірки: мотив людини і природи, інтимна лірика, соціальні проблеми (революція, громадянська війна, нац відродження, проблема призначення мис-ва). В інтимній ліриці увага приділяється переживанням, драматизму внутрішнього життя ліричного героя (Цвіт в моєму серці, Не дивися так привітно, З кохання плакала вона, О панно Інно). Картини природи – засіб розкриття піднесеного настрою ліричного героя. Поезія «Арфами, арфами» - приклад персоніфікції природи. Пейзажна лірика у циклі «Енгармонійне» - це музична назва. Енгармонія – це ззрівнювання і ототожнення звуків, що мають одну висоту, але різні назви. А в переносному значенні – це співвідношення далеких і різних явищ і понять, відновлення цілісності явища – все в природі відчуває якусь подію, переймається нею. Тому енгармонійне – це особлива природа гармонії. Важливе місце посідає цикл «Пастелі», тут ми бачимо, що автор також володіє даром живописця. В образотворчому мис-ві це виконання мякими олівцями (пастеллю). В ранній ліриц виявл соц мотиви: революції, трагізму, відродження громадянської війни. Поема «Одчиняйте двері» - цикл Скорбна мати – трагедійний вірш, складається з 2 контраснтних строф (з прихолом революції). У першій строфі передається настрій очікування змін, тут подається революція у незвичайному образі, в образі нареченої (риса необароко), разом із тим революція порівнюється з горобиною ніччю. У циклі «Скорбна мати» Україна постає в образі Божої матері. Терор, що настав після рев-ї асоціюється зі сценами розпяття Христа (відмова від духовних цінностй, тому неминуча загибель). Україна постає як руїна, в рез-ті братовбивчої війни, тут є і контрастний мотив – моти віри, страждання, надія на воскресіння духовних цінностей. У поезії «Золотий гомін» автор розкриває події національної революції, події після першого універсалу УНР, що стверджував автономію Укр., тому змальовуються картини зборві, мітингів на майдані, це відбиває золотий гомін. Він варіюється у творі, є образи голубів і сонця, вони символізують радість і щастя. Автор вдається до екскурсів у минуле. Золотий гомін – наслідок попередньої боротьби, зявляється образ Андрія первозваного, який вдруге освячує Киїів. Він постає як нове місто, пробуджене від сну. Тичина використовує прийом тези і антитези. Світла тональність у вірші превалює, мотив сподівання на нове життя, оновлення. Закінчується пафосом нац відродження, гімном народу. «Дума про 3 вітрів» - тут подаються образи-символи трьох вітрів, що символізують три політичні сили в рев епоху: лукавий Сніговій (дієслівна градація), буржуазний Буровій (символ сваволі, анархічної сили), ласкавий Тепло крил (вітер близький до народу, його стосунки з оточуючими інші, він лагідний і добрий). Заперечення жорстокості, сподівання на оновлення.