34. Поезія в. Симоненка: провідні мотиви, художні особливості (1935-1963)

В. Сим. належить до числа тих, кого в літ-рі називають шістдесятниками. Він прожив всього 28 років. Перша зб. «Тиша і грім» (1962р), потім «Земне тяжіння» (1964р.), посмертно «лебеді материнства» (1981р.), «Поезії» (1984р.) О.Гончар назвав В.Симоненка «витязем української поезії». Це великий патріот, син України, народна совість. Не він ішов до слави, вона сама прийшла до нього ще за життя. Особливість стилю В.Симоненка:– простота, щирість вислову, глибокі проникнення в душу людини, самобутня образність поетичної мови, патріотичне звучання. Провідні мотиви гуманізму, неповторності людського буття, мотиви любові до України («Україні», «Лебеді материнства»), присутня також інтимна лірика, тема кохання (цикл «Тиша і грім»). Хар-на ознака його поезії – сюжетний вірш. Напр,: «Кривда». Хар-на перевага поетичної ідеї над образом, бо опирався на життєві факти, робив філ. узагальн. Напр,: «Здрастуй сонце і здрастуй вітре!».Його поезії метофоризовані («Осінній дисонанс», «Десь на горизонті хмара-хустка») Характ. поетична викінченість поет. формули «Він ніби готував свої думки для бронзових та граніт.літер». Д.Павличко. Форма вірша – найчастіше римований катрен, ямб, хорей, зрідка тристопні розміри - дактиль, амфібрахій, анапест. Часто геніальні рядки з його творів безжалісно вирізались цензурою (Вірш «Є тисячі доріг « ,«Задивляюсь у твої зіниці», «Хай мовчать Америки й Росії», «З матір’ю я буду говорить». Він розкрився не тільки як лірик, а й як сатирик, гуморист. Звертався до жанрів літератури. Поезія «Ти знаєш, що ти людина» - програмова поезія «шестидесятництва», характерна публіцистичність, стверджується ідея цінності людини, прагне руйнувати стереотипи у сприйнятті людського життя і заперечує його стандартизацію (поезія «Перехожий»). Поезія «Кривда» має автобіографічне начало, тут наявний дидактизм, моралізаторство; поезія «Дід умер»- тут розкривається біль з приводу смерті діда, невже із його фізичною смертю зникне і всяка згадка про нього? Але людина не щезаю зі смертю, продовжує своє життя у дітях, внуках; поезія «Задивлюся у твої зіниці»- це поетизація України, своєрідний діалог із матір`ю-Вітчизною, відстоюється право любити свою батьківщину; поезія «Лебеді материнства» написана у формі колискової пісні, тут образи-символи: верби, тополі-символ України, білява хата- національний оберіг. Але найвища цінність- це Вітчизна. Його позицію в літературі можна назвати неонародницькою. Вона відновлювала націо-ну гідність, а поезія протистояла антихудожнім, антинародним тенденціям соц. реалізму. Слід відзначити пісенність, мелодійність його вірша. Так пісню «Лебеді материнства» народ сприйняв як свою. Шашкевич поклав на музику.

35.Провідні мотиви та поетика лірики Стуса.

Перше,що хочеться зазначити,це те,що Стус був представником 60-ів,захоплювався псих.прозою Достоєвського,Хемінгуея,Камю.В основі філософії Стуса,на мою думку,трактування людини як найвищої цінності..Також треба сказати,що екзестенційні мотиви допомагають авторові для творення його самого.Але у 70-х р.він звільнюється від екзестенційних мотивів,бо чітко виражає свої пріоритети,тобто із сфери внутр-ої він перекладає на переживання долі свого народу.Характерне поєднання традиційного та модерного,традиційного і світового досвіду,прагнення поєднати нац.традиції з універсальною мовою світової культури.Під час перебування в засланні пише твори,які складають збірку «Палімпсести».Треба сказати,що палімпсест-це пергамент,на якому стирається попередній текст і пишеться новий,але все одно проступає старий текст.Це є своєрідним символом,оскільки символ долі Стуса,який пише нове життя,виробляє свою позицію на попередніх явищ.Він осмислює проблему стосунків люд.і світу,усвідомлює сутність світу через власні переживання.Палімпсест-як утворення мотиву іст-ої пам’яті,вона попри все залишається у свідомості поколінь.Важливе місце посідає екзестенційна проб-ка самотності,туги,печалі.Наприклад,у поезіях «Верни до мене, пам’яте моя», «Церква святої Ірини», «Весь обшир мій-чотири на чотири» утверджується туга за батьківщиною.Характерне почуття відповідальності перед родиною,батьками за їхню самотність.У поезії «Весь обшир мій…» звучить ще прохання чекати і молитися за ліричного героя,навіть якщо і не вернеться із в’язниці, закликає з того світу виглядати.Провідним образом виступає рідний край та чужина.У поезіях відчутне смурне ставлення до батьківщини,присутня навіть ненависть до рідної землі,яка є краєм німоти.Світ у автора постає як абсурдний,сприйнятий через гратовані вікна в’язниці.У поезії «Як добре те,що смерті не боюсь я» автор виражає свій вибір,готовність йти страдниціким шляхом заради вітчизни,нести свій тяжкий хрест і ні кому не вклонятися,щоб хтось тебе пожалів.Герой обирає справжнє буття,шлях до якого через страждання,він свідомий того,що це смертний шлях, і він може повернутися до народу тільки після смерті.Треба зазначити,що збірка «Палімпсести» може бути розглянута як ніби образок життя(внутр-го і зовн-го).Змальовуючи реалії життя,автор прагне розкрити трагічну долю Укр.І тому Укр..є центр.образом,вона постає як жорстокий світ,як нестерпна рідна чужина.Я вважаю,що це оксюморон,яким автор хотів підкреслити без невільність,рабський стан Укр.,його батьківщина зображується як зруйнований рай.І це викликає почуття самотності.Змальовуючи власну долю і долю Ук,автор викор.геометричні поняття,зявляється метафора лабіринту.І,на мою думку,Стус показує життя на Ук.,як перебування у такому ж лабіринті,тобтоу безвиході.Автор у «Палімпсестах» звертається також до істор.сюжетів,які показують складність утворення незалежної Ук.протягом віків.І ці минулі події проектуються на сучасність.Наприклад,якщо взяти поезію «За літописом Самовидця»,то ми можемо побачити відсилання до істор.джерел.Стан Ук.передається уже на початку поезії метафорою про сонце,яке дивиться на Ук.зляканим оком,тобто метафора пояснює трагічну долю батьківщини.Автор гостро реагує на внутр-ню несвободу,на зрадливість,продажність представників ук.нації,що супроводжується віками.Ук.постає не як рай,а порівнюється із пеклом.Тут також присутній оксюморон,бо рай у Стуса є страшним.І тому роздуми про цей рай приводять,на мою думку,до роздумів про те,що Ук.може взагалі щезнути зі світу.

Перебування людини на межі обумовлюють відображення як трагічних аспектів,так і особистісних,і нац-х.Треба сказати те,що це обумовлює мінорність збірки.Під впливом поезії Гете,які він перекладав,відбувається відсторонення від світу,передчуття закінчення цивілізації.Поряд із буттям Ук.розкривається духовне буття і лір.героя,який хоче розкрити свій внутр.світ.Прикладом може послугувати поезія «Отак би я розклав багаття десь»,в які й відчутно прагнення героя до внутр.монологу,прагнення до роздумів над своєю і світу долею.Отже,у збірці автор прагне особистісну трагедію піднести до філософ.рівня.Збірка сама складається із поезій,які писалися у засланні і відзн.-ся варіативністю,бо була думка,що не всі поезії дійдуть до читача.Тільки близько 200 поезій дійшло до друзів і читачів,бо нелегко було їх передавати із в’язниці.