27. Людина на війні (за романами о.Гончара «прапороносці», «людина і зброя», «Циклон»).

Ці три романа об’єднані спільною проблемою: людина на війні. У цих творах змальовано біль утрат, бо їх зазнала у той час майже кожна сім’я.

Прапороносці – роман-реквієм, це – гімн на честь полеглих. Це роман-трилогія («Альпи», «Голубий Дунай», «Злата Прага»). Події відбуваються у Румунії, Угорщині, Чехії. Роман акцентує увагу на визвольній місії по відношенню окупованих ворогом територій. Змальовуючи визвольний похід, автор підкреслює значення визв місії, роль партійного керівництва у боротьбі проти німців. Розкривається трагедія війни, драма молодого покоління, звучить мотив втрати покоління. Наскрізним мотивом є невиправдані жертви. У центрі – комуніст, майор Воронцов; замполіт: людина проста, скромна, але сильна духом, це мудрий лідер, він завжди попереду. Ще однією помітною постаттю є Юрій Брянський – командир мінометної роти: колишній студент-математик, поет і мрійник, творча людина. Іде без вагань добровольцем у студентський батальйон. На війні розробляв воєнні планування, дбав про найефективніше планування зброї. У 1 частині гине майже уся рота Брянського і багато людей з батальйону Самієва. Автор акцентує увагу на визначних проблемах вірності: краса вірності, яка виявляється у любові до Батьківщини, коханні до дівчини. Битва у Будапешті: місто відзначається багатою архітектурою, і його порятунок – показ гуманістичних цінностей бійців, які не можуть дозволити зруйнувати місто. У творі возвеличується ідея патріотизму, дружби між народами. У цьому романі воювали не просто солдати, старшини, юні лейтенанти, замполіти, а нещодавно мирні люди, більшість з яких зазнала принизливої фашистської окупації. Воювала конкретна, реальна людина певної цивільної професії і певної національності, представник певного народу. За кожним із них бачимо народну долю. Історію, моральний і духовний досвід, бо вони не просто воювали, вони на війні жили: закохувалися й сварилися, жартували й страждали, мріяли і сумнівалися. Згадаймо, як виростає на війні Хома Хаєцький, як дорослішає, міцніє тілом і духом Євген Черниш. Важливою є лінія кохання Юрія Брянського до Шури Ясногорської (Юрій не бачив її 3 роки, але залишився їй вірним). Автор заперечує ідеологічні постулати про українців як зрадників, як націю, яка співпрацювала з фашистами. Роман-дилогія. В романi "Людина i зброя" важливого значення набуває семантика заголовка: підкреслення несумісності людини і зброї. Це змалювання трагедії молодого покоління, для якого було важливим реалізація особистості, яке було змушене брати зброю для захисту країни. У центрі – події, що відбувалися у перші місяці війни. Такий задум в автора виник як обовязок вшанувати пам'ять юних бійців, справжніх героїв, які воювали не за війну, а за мир. Центральними героями твору є студенти ХУ, які пішли на фронт і стали на захист вітчизні. Письменник не гіперболізує їхній воєнний досвід - справжніми героями їх робила відвага й ненависть до ворога. Провідними героями є Богдан Колосовський, Мирон Духнович, С.Танченко, а також Андрій Степура, Славик Лагутін, Маряна Кравець, Таня Криворучко. Доля покоління розкривається через сприйняття БК (покликання митця відобразити трагедію суспільства, бо стає режисером). Внутрішнім мовленням його стає повість «Листи з ночей оточенських», де він осмислює долю свого покоління у невідправлених листах до Тані Криворучко. Поетизацiя любовi в "Людинi i зброї" контрастує з воєнним божевiллям. Тему згубного впливу зброї на людину О. Гончар пiдносить до вершин трагедiйного звучання. "Циклон" став своєрiдним продовженням "Людини i зброї", семантика назви: циклон як фашистське нашестя i циклон як стихiя природи. Має два часові плани: події вітчизняної війни і події наших днів. Символічний образ – циклону, природної катастрофи, що налетіла на Карпати, викликавши й повінь. Твір сприймається як поема нескореного людського духу, витримки і героїзму. В осмисленнi випробувань О. Гончар вiдкриває незнищенне начало в людинi. 2 сюжетні лінії: минуле і сучасне, які переплітаються в одну лінію. Б К та оператор Сергій мають задум створити фільм про трагічне, сповнене героїки життя людини, її внутрішнє світло. Автор проголошує культ особи, гуманістичний пафос, пробудження віри у реалізації особистісного начала. Завданням автора було зобразити не тільки перемогу, а й «людину на війні», національний аспект війни.