41. Поема в. Сосюри «Мазепа»: історія написання, історична концепція, образи, стиль.

Тривалий час (починаючи з 1929 р. по 1960 р.) В.Сосюра працював над твором "Мазепа".

Віднесена до "заборонених творів", ліро-епічна поема разом із грунтовним літературознавчим аналізом лише 1988 р. була опублікована в журналі "Київ", адже за сталінщини опублікувати її не було ніякої змоги, бо постать гетьмана офіційно спотворювалася, а його дії вважалися зрадницькими. Перші глави поеми були опубліковані у 1923 р. над якою В. Сосюра працював упродовж тридцяти років.

Поема звернена до розкриття трагедії Мазепи, трагедії українського народу. Постать Мазепи багато разів привертало увагу діячів культури: одним із перших на образ Мазепи увагу звернув Вольтер (Мазепа – союзник шведів проти Петра 1), потім Байрон (підкреслив особливості його любовних пригод), у 1828 році зявляється поема «Мазепа» Гюго (романтичність хар-ру Мазепи), драма Шлавецького «Мазепа». Сосюра прагне розкрити трагедію Мазепи, розкриває ліричне начало у його постаті. В творі виділяємо 2 частини: - 10 розділів – романтична манера, улюбленець жінок, любовні історії, дуелі, 11 розділ – ліричний відступ автора. З 12 розділу – змалювання важливого періоду в житті Мазепи, його вибору, боротьби разом з Шведським королем у Полтавській битві. Автор зображує Мазепу як символ державності, полемізує з Пушкіним щодо трактування образу мазепи. Пушкін вважає Мазепу зрадником, єзуїтом, Сосюра заперечує це, визнає майстерність твору Пушкіна. Мазепа боявся зради, тому і пішов на союз з Шведським королем, аби подолати Петра 1 і добитися автономії. Мазепа був один, він не мав підтримки. Автор змальовує його як символ державності, протистояння політики Петра 1(різниця у ставленні до України – мазепа боровся за суверенність України, а Петро 1 хотів зробити з україни колонію). Автор показує історичну місію Мазепи, його кохання до Мотрі Кочубеївни. Розкриття трагедії Мазепи для автора полягає у тому, що він не зумів змінити себе. Глибокі роздуми над долею України, він хотів служити Україні в будь-який спосіб.

В основі твору - конфлікт між козацькою республікою Україною та самодержавно-кріпосницькою Росією. "Страшна трагедія" головного героя - гетьмана Мазепи показана як трагедія всієї нації. Образ змальовано неоднорідно: у першій частині - в романтичному, характерному для європейської класичної літератури плані, а в другій - у тексті осмислення історичних подій кінця XVII - початку XVIII ст. і ролі в них гетьмана, який рішуче виступив за відновлення козацької держави. Поет дотримується патріотичного погляду на діяльність Мазепи та спростовує великодержавницькі - як царські, так і комуністичні - версії псевдозрадництва українського діяча. Мазепа показаний у протиставленні до ката України Петра І. Особливо яскраво бездушне самодурство російського царя змальовано у сцені Полтавської битви; у цьому епізоді чітко простежуються відмінні оцінки діяльності Петра І В. Сосюрою й захисником російської великодержавної ідеї О. Пушкіним. У викладі переважає патетично болісний, пристрасний тон, глибокий ліризм, поемі в цілому притаманні яскраві риси романтизму. Поряд з цим автор щедро використовує вульгаризми як засіб вираження поетового жалю і гніву.

Ю. Барабані у дослідженні твору слушно вказував на стильову неоднорідність поеми. Якщо в першій частині образ Мазепи окреслюється в романтичному плані, то в другій значна увага відведена філософському осмисленню історичних подій кінця XVII — початку XVIII ст. і ролі в них гетьмана, який рішуче виступив за відновлення козацької держави. Поет дотримується концепції патріотичної діяльності Мазепи й спростовує великодержавницькі — і царські, і комуністичні — версії «зрадництва» гетьмана. У поемі акцентується, що Мазепа ніколи не був зрадником рідного народу, а дбав про нього, намагався звільнити від московського колоніального пригнічення. Звичайно, поразка гетьмана наклала драматично-трагічний відбиток на його образ у художньому трактуванні Сосюри.