39. Провідні мотиви лірики в. Сосюри.

Рання поезія має художні особливості стилів і течій того часу. Присутні мотиви боротьби і кохання, потяг до життя(«Так ніхто не кохав»–лір твір, своєрідний гімн кохання, перейнятий романтичним пафосом. Піднесення миті кохання людини до найважливіших подій в історії людства. Автор використав художній прийом паралелізму: кохання асоціюється з приходом весни. Це своєрідний ключ до розуміння всієї лірики митця. «Білі акації будуть цвісти»–лір поезія, в центрі якої мотив кохання. Проводиться паралель між коханою дівчиною і Україною. Патріотичні почуття зливаються з емоційними ліричними почуттями. «Коли потяг у даль загуркоче»–лір вірш, побудований як спогад про колишнє щасливе кохання й розлуку. Цей спогад оживає під шум потягу. Туга за щирістю воєнної юності й чистих почуттів, «Марія»). Пейзажні картини поєднуються з глибокими почуттями – це хар-не для всієї інтимної лірики («Марія», «Білі акації будуть цвісти»). Велике місце у творчості Сосюри займає і соціально-філософська тематика. Сприйняття суворої дійсності відбите у диптиху «Сніг», що присвячений М.Хвильовому. Романтизація революції відбита у поезії «Граційно руку подала й пішла». В роки творчої кризи у письменника переважає настрій відчаю, розчарування дійсністю. Знаходимо мотив смутку, печалі (зб. «Серце», «Місто»). Передвоєнні твори сповнені мотивами любові до жінки, природи, батьківщини, життя(«Марія», «Я квітку не можу зірвати», «ти спиш, а я заснуть не можу»). В роки Великої вітчизняної війни пише поезії, в яких автор(лір герой) усвідомлює призначення поетичного слова і митця. Провідні мотиви – віра в перемогу і показ лиха, яке народ неодмінно подолає («Любіть Україну», вірш, у якому проголошується впевненість у незнищенності укр. мови та народу; «Перед битвою», «Лист до земляків», «Ми переможемо», «Забрали все із хати...»). У широкому розумінні ці мотиви випливають у тему боротьби й перемоги добра над злом. У повоєнні роки автора супроводжує духовний лад. Він пише про красу світу, про усвідомлення своїх родинних коренів. Простежуються філософські мотиви(«безодня космосу», «Хай сивий я», «Линуть роки многоводні»). Провідні мотиви осінніх збірок: вмирання і відродження, вічної молодості (зб. «Осінні мелодії», «Весни дихання»). Поет говорить про красу осінньої природи і повністю відчуває зв'язок себе з нею («Серцем я пишу листи», «Синьо й молодо навкруг»). Автор дякує природі і життю за ті моменти, якими було сповнене його життя.

40. «Свіччине весілля» Ів. Кочерги

Автор звертається до давноминулих подій, які розгорталися у 1506 році Києві. Автор знайшов 2 грамоти литовських князів від 1494 р і 1506 р, в яких говориться про заборону київським воєводою засвічувати свічки з протипожежних міркувань. За порушення заборони бралися чималі штрафи. Заборона тривала 12 років, поки її не скасував Сигізмунд. Ці події дали письменникові змогу змалювати побутові умови життя ремісників, відстоювання своїх прав, конфлікт між ремісниками і воєводою за свої права. Твір символічний. Головний герой Іван свічка. Центральною є тріада – свічка – світло – вогонь. Свічка – це конкретна особа, яка протестує проти обмеження прав, «світло» вживається для характеристики персонажів. Мотив свічки пов'язаний з мотивом зорі. І Свічка порівнює меланку саме з зорею. Свічка – символ боротьби. У розкритті колізії твору важливу роль відіграє система персонажів, деякі подаються за принципом взаємного віддзеркалення: Іван свічка і золотар Передирій. Кожний персонаж має свій визначальний код. Свічка символізує світло, передирій – втрату світла. Прозрівши, передирій помирає, йому на зміну приходить свічка. Підкреслюється важлива роль світла доля людини, змальовується краса Києва. Важливе місце у структурі твору посідає хронотоп дороги, як дороги випробувань, через які доводиться проходити персонажам ( Свічка, Меланка).Ів. свічка наділений почуттям соціальної свідомості, усвідомлення необхідності боротьби за свої права, акцентує увагу на необхідності боротьби, коли Меланка застерігає його – М. втілення домашнього вогнища, затишку, любові. Їй імпонує мирне світло. Іван Св. Вкрав грамоту, яка давала дозвіл, світло потрібне для відновлення людських прав. За це його чекає смертна кара. Меланка говорить з воєводою про те, щоб подарувати Свічці життя. Він ставить нелегку умову щоб врятувати Свічку. Меланка мала пронести непогасною свічку до в’язниці Свічки, тоді його відпустили. Меланка виконала цю умову, але угоду порушив князь Ольшанський, який був закоханий у неї. Хотів будь-яким способом оволодіти Меланкою. Князь Ольшанський прагне, щоб вона відступилася від свого кохання, тоді Ольшанський подарує йому життя. Повстанці звільнили Свічку, Меланку, але вона була смертельно вражена і помирає.