Це цікаво

У Великобританії найбільша українська діаспора серед країн Західної Європи. Українців тут 25 тис. осіб.

Близько 2/3 усіх сімей у Німеччині складаються з однієї або двох осіб. Ця тенденція триватиме і у XXI ст. За попередніми оцінками, у 2015 р. в Німеччині 37% сімей складатимуться лише з однієї особи. У ході досліджень умов життя самотніх людей науковці виявили, що самотні люди, як правило, високоосвічені, які часто досягають чималих успіхів у професійному житті, проживають у відносно великих квартирах. Вони частіше живуть в місті, ніж у селі і мають багато знайомих. Соціолог Стефан Граділь вважає таких самотніх людей «сейсмографами модернізації».

Євротунель під протокою Ла-Манш має протяжність 50,5 км, з яких 37 км пролягають під морським дном. Він складається з трьох коридорів (два експлуатаційні 7,6 м у діаметрі і третій — допоміжний, 4,8 м у діаметрі). Вентиляцію здійснює система агрегатів, яка щосекунди накачує в підземні приміщення 143 м куб повітря. Посадка у вагони на французькій стороні здійснюється в Кале, а на англійській — у Фолькстауні. З інтервалом 25 хв. потяги завдовжки 750 м, курсують тунелем зі швидкістю 130 км/год. Будівництво Євротунелю тривало 7 років, на ньому було зайнято 7000 робітників.

У ФРН, як мабуть в жодній країні, значну роль у боротьбі за охорону навколишнього середовища відіграють громадські організації. З ініціативи громадськості тут проводиться 3/4 природоохоронних заходів. Саме у ФРН у 1978 р. на політичній арені вперше з'явилася партія «зелених».

У XXI ст. зросте соціальна направленість політики Великобританії, тобто відбудеться перетворення сьогоднішньої «держави благополуччя» у «державу соціальних інвестицій». Передбачається зростання витрат на науку, охорону здоров'я, професійну підготовку, зменшення розриву у рівнях доходів між високо- й низькооплачуваними верствами населення.

У континентальній Європі Великобританії належить Гібралтар — скеля та піщаний перешийок на березі Гібралтарської протоки. Незважаючи на крихітні розміри (6,5 км кв., 27 тис. осіб), це заморське володіння має велике стратегічне значення, тому що розташовані тут порт і військова база дозволяють контролювати прохід із Середземного моря в Атлантику. На цю територію претендує й Іспанія.

3 1901 до 1994 рр. німецьким ученим присуджено 17 Нобелівських премій з фізики, 23 — з хімії, 14 — з фізіології та медицини, 1 — з економіки.

Порівняльна характеристика Франції та Італії

Французька Республіка

Столиця — Париж

Населення — 58,8 млн. осіб (2000р.)

Площа — 551,3 тис. км

Італійська Республіка

Столиця — Рим

Населення — 58,8 млн. осіб (2000р.)

Площа – 301,8 тис. км кв.

1. Економіко-географічне положення. ЕГП обох країн є надзвичайно вигідним. Франція омивається водами Атлантичного океану, Середземного та Північного морів, а Італія займає центральне положення в Середземноморському басейні. Обидві країни мають важливе стратегічне положення. На території Італії можна виділити три основні частини: материкову (Північна Італія), півострівну (Апеннінський півострів) та острівну (острови Сицилія, Сардинія та ряд дрібних). Вихід до Середземного моря здавна сприяв розвитку зв'язків з країнами Близького Сходу та Північної Африки, а також з іншими країнами Південної Європи. Сухопутні кордони Франції та Північної Італії дозволяють підтримувати тісні економічні зв'язки з розвинутими країнами Європи. Франція — найбільша країна Західної Європи за розмірами території (551,5 тис. км кв.).

За державним ладом Франція — президентсько-парламентська республіка. Законодавчий орган — двопалатний парламент. Глава держави — президент. Італія — парламентська республіка, у якій законодавчі функції виконує парламент. Главою держави є президент.

У західній частині Риму один квартал займає держава Ватикан — теократична монархія, глава якої — Папа римський — очолює католицьку церкву.

Рис. 41. Собор Святого Петра у Римі

2. Природно-ресурсний потенціал. Обидві країни мають слабку сировинну базу і залежать від імпорту енергоносіїв та сировини. Хоча Франція має достатні запаси залізних руд і займає перше місце в Європі за запасами уранових руд.

В Італії значними за європейськими мірками є лише запаси газу, бокситів і поліметалічних руд, відносно багаті родовища сірки, мармуру, ртуті (див. рис. 42). Обидві країни володіють значними гідроресурсами, а Італія — джерелами геотермальної енергії.

Рис. 42. Мінеральні ресурси Франції та Італії

З попередніх курсів географії пригадайте, які природні умови характерні для цих країн.

3. Населення. Обидві країни за національним складом належать до однонаціональних країн, представники корінної нації становлять 93% у Франції та 98% в Італії. У Франції живуть багато вихідців з колишніх колоній. Тривалий час природний приріст населення у Франції був дуже низький і тільки останнім часом, завдяки демографічній політиці уряду, почав зростати. Зараз він дещо вищий, ніж в інших країнах Західної Європи. Країна приймає емігрантів з Італії, Іспанії, Алжиру, Туреччини. В Італії спостерігається постійне зниження природного приросту. Середня густота населення — майже 120 осіб/км у Франції та 191 осіб/км кв. в Італії, проте розміщується воно нерівномірно. У промислово розвинутих районах Франції густота населення сягає 300 осіб/км, а в горах — 20-30 осіб/км кв., в Італії густота населення відповідно становить 400-500 осіб/км кв. та 50-70 осіб/км кв.

За рівнем урбанізації обидві країни поступаються ФРН та Великобританії, частка міського населення — близько 73%. Характерна риса розміщення міського населення Франції — концентрація його в Паризькій агломерації, де проживає 1/5 жителів країни. Великими агломераціями є також Ліон, Марсель, Лілль з населенням більше 1 млн. осіб. Найбільш урбанізованою в Італії є Паданська низовина, великі агломерації — Римська, Міланська, Туринська та Неапольська. На півдні Італії та островах переважає сільське населення.

У структурі зайнятості в обох країнах переважає сфера послуг, у якій працює близько 60% економічно активного населення, у промисловості зайнято близько 20% у Франції та 38% в Італії, частка зайнятих в сільському господарстві— 9% у Франції та близько 5,4% в Італії. Через високий рівень безробіття чимало італійців емігрують до інших країн Європи та у США у пошуках роботи.

4. Загальна характеристика господарства. Якщо економіка Франції у післявоєнний час розвивалася стабільними темпами, то Італія тільки у 50-60 роки XX ст., коли почався підйом промисловості, перетворилася в індустріально-аграрну країну, в якій досі зберігаються доволі високі темпи розвитку економіки. Особливістю розвитку обох країн є значна частка державного сектора в економіці, в Італії вона найвища серед країн Західної Європи.

Розміщення промисловості в обох країнах характеризується значною територіальною диференціацією. У Франції найбільша частка промислових підприємств концентрується у Великому Парижі, Ліоні та на Півночі, а в Італії високим ступенем концентрації промисловості виділяється Північ. Промисловий потенціал інших районів цих країн, незважаючи на наявність індустріальних центрів, порівняно незначний.

Франція інвестує значні капітали в економіку інших країн, у першу чергу в колишні свої колонії. У той же час в її економіку, як і в італійську, надходять капіталовкладення Західної Європи та США.

5. Промисловість. ПЕК обох країн орієнтується на імпортні ресурси. Нафта надходить із країн Перської затоки та Північної Африки, газ — з Алжиру, Нідерландів та Росії. У Франції особливо розвинута атомна енергетика, яка виробляє 75% електроенергії. В Італії після аварії на Чорнобильській АЕС усі атомні електростанції закриті.

Чорна металургія у країнах майже повністю орієнтується на імпортну сировину та паливо, особливо в Італії. Підприємства цих галузей тяжіють до портів. У Франції старі заводи розміщені в Лотарингії, але вони перебувають у стані депресії *.

Машинобудування в обох країнах— провідна галузь промисловості. Однак у Франції переважають сучасні галузі, які визначають хід НТР, а в Італії вони почали розвиватися тільки в останні десятиріччя XX ст. Домінуючими галузями як у Франції, так і в Італії є автомобілебудування.

У Франції великого значення набула авіакосмічна промисловість, виробництво зброї, радіоелектроніки, електротехніки. Країна славиться на світовому ринку як виробник тепло- та електровозів, побутових електроприладів. Італія спеціалізується на виробництві мопедів, мотоциклів, велосипедів. Світове значення має електротехнічна промисловість, особливо виробництво холодильників і пральних машин. Суднобудування — важлива галузь в обох країнах, але у Франції вона останнім часом перебуває у стані депресії (див. рис. 43, 44).

Рис. 43. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Франції

Рис. 44. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Італії

Хімічна промисловість в обох країнах зазнала істотних змін, зросло виробництво полімерів і синтетичних волокон. Розвивається нафтопереробна промисловість, підприємства якої розміщуються в портах, хімія органічного синтезу, виробництво мінеральних добрив. За експортом продукції хімічної промисловості Франції займає третє місце у світі.

Хоча галузі легкої промисловості, особливо текстильної, у розвинутих країнах втрачають своє значення, але в Європі Італія та Франція займають відповідно перше та третє місця за виробництвом тканин. Париж здавна є законодавцем у світі моди й найбільшим центром швейної промисловості. З інших галузей промисловості в обох країнах виділяються харчова. Галуззю міжнародної спеціалізації Італії є рекреаційне господарство (див. рис. 45, 46).

Рис. 45. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Франції

Рис. 46. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Італії

6. Сільське господарство. Франція займає перше місце в Західній Європі за виробництвом основних видів продовольства та друге — за виробництвом м'яса, картоплі і винограду. А за загальним обсягом виробництва сільськогосподарської продукції поступається тільки США та Канаді. Участь Італії в ЄС спричинилося до структурних змін в аграрному секторі, що проявляється в поглибленні спеціалізації країни на вирощуванні овочів, різноманітних фруктів, винограду, цитрусових, мигдалю. Країна посідає перше місце у світі за виробництвом вин.

В обох країнах значна частина сільськогосподарської продукції виробляється великими господарствами, але за чисельністю переважають дрібні та середні господарства. У структурі сільського господарства Франції переважає тваринництво, а в Італії провідним є рослинництво.

У рослинництві вирощують зернові, овочеві, цукрові культури, буряки, тютюн (Італія займає 4-е місце у світі за вирощуванням тютюну). В обох країнах добре розвинуте виноградарство, а Італія займає перше місце у світі за вирощуванням винограду. Крім того, у Франції вирощують хміль, льон, рапс, квіти для парфумерної промисловості (в районі Ніцци) та кормові культури для тваринництва. Італія займає четверте місце у світі за вирощуванням цитрусових та перше місце в Західній Європі за вирощуванням рису.

Тваринництво спеціалізується на виробництві молока й м'яса. Франція є найбільшим виробником в Європі вершкового масла, сиру, м'яса. У країнах розвинуте рибальство (див. рис. 47).

Рис. 47. Сільське господарство Франції та Італії

7. Транспорт. Транспортний комплекс Франції є одним з найбільш розвинених у Європі (численні швидкісні залізничні колії, транскордонні автобани, сучасні морські порти).

Провідна роль у внутрішніх перевезеннях належить автомобільному транспорту. Значення залізниць останнім часом не настільки вагоме. У Франції важливу роль у внутрішніх перевезеннях відіграє річковий транспорт. У зовнішніх перевезеннях, особливо в Італії, велике значення має морський транспорт. Зростає роль трубопровідного транспорту. У Франції трубопроводи простягаються від морських портів до Парижа, а в Італії трубопроводи, що прокладені по дну Середземного моря, забезпечують країну газом з Алжиру.

Рис. 48. Надзвуковий літак «Конкорд», який розвиває швидкість 2170 км/год, здійснює переліт з Європи до Америки

8. Зовнішні економічні зв'язки. За рівнем зовнішнього товарообігу Франція перебуває у першій п'ятірці світових лідерів. В експорті обох країн переважає готова продукція промисловості та сільського господарства, а в імпорті — сировина і паливо. Значну роль у зовнішньоекономічній діяльності Франції відіграє вивіз капіталу. Великі прибутки країни одержують від між народного туризму. За кількістю туристів, які щороку подорожують, Італія посідає перше місце у світі, а Франція — третє. Головні торговельні партнери — країни ЄС та США, Франція підтримує тісні контакти з Японією.