Це цікаво

Єрусалим— місто з 3000-річною історією, яке виникло на перетині стародавніх шляхів між Єгиптом, Сирією та Месопотамією. Тут розмі­щені «Стіна плачу» — священне місце для іудеїв. На горі Голгофа сто­їть святиня християн— церква Гробу Господнього. Мусульманською святинею та найкрасивішою спорудою Єрусалима є мечеть «Кунал Скелі», пов'язана із життям Мухаммеда. Боротьба за це місто точиться протягом багатьох століть. За свою історію місто переходило з рук у руки 40 разів. Зараз воно розташоване на території Ізраїлю, який намагається перетворити Єрусалим на свою столицю. Проте з цим не погоджуються араби-палестинці, які борються за незалежність Палестини. Рішення Ізраїлю щодо долі Єрусалима не знаходить підтримки в багатьох країнах світу. Останнім часом висловлюються думки про надання місту міжнародного статусу.

Мекка — місто в Саудівській Аравії, яке відоме як священне місто мусульман виникло ще до нашої ери. Саме в ньому народився Мухам-мед і почалася історія ісламу. Кожен мусульманин повинен хоча б раз у житті побувати у цьому місті (здійснити хадж). У Мецці розміщуються культові споруди ісламу— Головна мечеть — Харам («Божий Дім»), храм Кааба («Куб») і Чорний Камінь («Кибла»).

Палестина — історична область Південно-Західної Азії між Середземним морем на заході, Мертвим морем і р. Йордан на сході. Па­лестина — один з найдавніших районів цивілізації. У 1947 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про створення на території Палестини двох незалежних держав: Ізраїль та Палестина. Єрусалиму за цим рішен­ням було надано статус самостійної адміністративної одиниці під управ­лінням ООН. Під час війни 1948-1949 рр. Ізраїль (утворений 14 травня 1948 р.) захопив більшу частину території Палестини, що була виділена для арабської держави. У 1967 р. Ізраїль окупував всю територію Палес­тини.

Основні висновки

Країни Східної та Південної Азії перебувають на різних стадіях розвит­ку. Японія — постіндустріальна країна, один з лідерів світової економіки. Китай, КНДР, Ізраїль і Туреччина — індустріально-аграрні країни, решта — аграрно-індустріальні та аграрні країни.

Серед країн, що розвиваються, найбільш швидкими темпами наприкінці XX ст. розвивалися НІК Східної Азії та держави-члени АСЕАН та Південно-Східної Азії. Посилення ролі КНР та НІК Східної Азії породила на Заході формулу про XXI ст. як «століття Азії». Це спонукало перейти від традиційної схеми основних центрів сили: США — Західна Європа — Японія до нової: США — Західна Європа — АТР.

За критеріями ООН, до найбідніших країн світу належать: Камбоджа, Лаос, М'янма, Непал, Бутан, Бангладеш, Афганістан, Ємен.

В усіх країнах, що розвиваються, досі відчувається вплив колоніального минулого, що визначає їхню участь у міжнародному поділі праці. Усі вони є постачальниками на світовий ринок 1-2-х видів продукції сільсь­кого господарства та гірничодобувної промисловості.

Поглиблюємо знання

У другій половині XX ст. утворилися три центри світового господарства — Північна Америка, Західна Європа та Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР). В останньому все активнішу роль відіграють країни Східної та Південно-Східної Азії.

У 80-90 роки XX ст. у Східній та Південно-Східній Азії відбува­лося інтенсивне розширення внутрішньо регіональних зв'язків, частка торгівлі між країнами регіону збільшилася за 1970-2000 рр. із 32% де 50% і продовжує збільшуватися. Необхідність у координації економіч­ної політики держав регіону стала особливо помітною після фінансової кризи 1997-1998 рр. До зближення позицій всіх східноазіатських країн відштовхувала також і необхідність узгоджених дій на міжнародних економічних форумах. У цих умовах сама ідея формування економічно­го співтовариства країн Східної та Південно-Східної Азії одержала широку підтримку. Із другої половини 90-х років XX ст. регулярні контакти між східноазіатськими країнами проводилися у рамках діалогу :«АСЕАН + три», коли партнерами 10-ти південно-східних країн висту­пали одночасно Японія, КНР та Республіка Корея. Перспективи форму­вання економічного співтовариства з країнами Південно-Східної Азії ще тільки обговорюються Японією, КНР і Південною Кореєю, але Китай та країни-члени АСЕАН вже уклали угоду про створення до 2010 р. зони вільної торгівлі. Проте ефективно регулювати на регіональному рівні фінансові, товарні, інвестиційні потоки без участі Японії та Південної Кореї навряд чи можливе. А це означає, що, не зважаючи на вже існуючі тертя та конфлікти, курс на поглиблення інтеграції у Східній та Півден­но-Східній Азії, який охоплює 13 країн, буде збережений.

Плани нового у групування виходять за рамки Східної Азії в ціло­му. Координуючи свою діяльність із членами АСЕАН, які першими на лагодили діалог з європейськими країнами, Японія, Китай і Південна Корея ініціювали активізацію відносин з Євросоюзом. Завдяки зусиллям європейських та азіатських країн у 1996 р. була створена ще одна між народна організація — АСЕМ, яка об'єднала держави АСЕАН, Японію Китай, Республіку Корея та ЄС. Країни-члени АСЕМ розглядають цю організацію як спробу збалансувати американську присутність у регіоні В усякому випадку країни Східної та Південно-Східної Азії, розширивши контакти з ЄС, розраховують посилити зовнішньоекономічні зв'язки з європейськими країнами і, відповідно, зміцнити свої позиції у взаємо­відносинах зі США. Активна діяльність східноазіатських країн у рамках АСЕМ свідчить про намагання цих країн створити стійкий канал веден­ня політичного, культурного та гуманітарного діалогу з європейськими державами. Проте пріоритетним залишається сприяння розвитку еконо­мічних відносин між Європою та Східною Азією.