Це цікаво

Японська імператорська династія — формально найдавніша. Вона походить від міфічного імператора Дзімму, який вважається нащадком богині сонця Аматерасу, а роки правління відраховуються від 660 р. до н. є.

Японська мова посідає особливе місце серед інших мов світу. На думку лінгвістів, її не можна включити до жодної мовної сім'ї.

За тривалістю життя населення Японія займає одне з перших місць у світі. Японські чоловіки доживають у середньому до 76 років, жінки — до 82 років.

Гордістю Японії є сім надшвидкісних залізничних ліній, на яких експреси розвивають швидкість до 300 км/год. У 80-х роках XX ст. чотири головні острови країни були сполучені залізничними лініями, а між островами Хоккайдо і Хонсю під протокою Цугаро прокладено найдовший у світі підводний тунель (майже 54 км).

Однією з важливих проблем зовнішньої політики Японії залишається укладення мирного договору з Росією, який досі не підписаний через так звані «північні території», на які претендують обидві країни.

Країни Південно-Східної Азії

1. Географічне положення та склад території. Південно-Східна Азія займає півострів Індокитай, Малайський архіпелаг та Філіппінські острови. Це 10 країн (М'янма, В'єтнам, Лаос, Таїланд, Філіппіни, Камбоджа, Малайзія, Бруней, Індонезія, Сінгапур, Східний Тимор з населенням понад 410,6 млн. осіб, що складає 13,4% населення Азії (див. рис. 80).

Рис. 80. Політична карта Південно-Східної Азії

Через Південно-Східну Азію проходять шляхи з Європи й Близького Сходу до Східної Азії та Австралії. Найбільше значення на авіатрасах мають аеропорти Сінгапура і Бангкока, а на морських шляхах — Малаккська протока. Є проект будівництва каналу через перешийок, що з'єднує півострів Малакка з материком.

За державним ладом є республіки та монархії (Бруней, Камбоджа, Таїланд).

2. Природно-ресурсний потенціал. Південно-Східна Азія розміщена у субекваторіальному та екваторіальному кліматичних поясах. Тут багато теп­ла і вологи, родючі грунти. Цей регіон Азії краще від інших забезпечений лі­совими ресурсами, значні площі займають вологі тропічні ліси. Залізне, чор­не, червоне, палісандрове дерева з твердою, вологовідштовхуючою дереви­ною, а також камфорне, сандалове дерева й низка інших порід, що містять ефірні масла і смоли, користуються на світовому ринку неабияким попитом.

Багатий регіон і на корисні копалини. Від М'янми до Індонезії простяга­ється частина найбільшого у світі олово-вольфрамового поясу. Крім того, є значні поклади бокситів, міді, свинцю, марганцю, золота, срібла, дорогоцінних й напівдорогоцінних каменів. У надрах Філіппін є родовища хромітів світового значення. З паливних ресурсів є кам'яне вугілля (В'єтнам, М'янма, Індонезія), значні запаси нафти й газу є в Індонезії, М'янмі, Брунеї, В'єтнамі (див. рис. 81).

Рис. 81. Основні промислові центри країн Південно-Східної Азії

3. Населення. Демографічна ситуація характеризується значним приро­дним приростом населення. І хоча в останні роки його рівень істотно знизив­ся, країни належать до другого типу відтворення населення. Расовий, етніч­ний і релігійний склад населення строкатий. Тут живуть представники євро­пеоїдів, монголоїди та австралоїди, а також їхні нащадки. У Південно-Східній Азії є понад 20 млн. китайських іммігрантів (хуацяо).

Розміщується населення доволі нерівномірно. На півострові Індокитай і Малайському архіпелазі населення концентрується в дельтах і долинах річок Іраваді, Менам, Меконг, Хонгха, островах Ява і Лусон. На Яві середня густо­та населення становить 930 осіб/км кв.. Гірські райони, вкриті лісами, майже безлюдні.

Рівень урбанізації доволі низький, основна частка міських жителів концентрується у столицях, які, крім столиць Брунею, Камбоджі та Лаосу, є містами-мільйонерами. Більше половини населення зайнято у сільському го­сподарстві.

4. Загальна характеристика господарства. Регіон Південно-Східної Азії неоднорідний і не складає групи країн, для яких характерні ті чи інші спільні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку. У після­воєнний період в ході формування й зміцнення національного суверенітету країни регіону розмежувалися на дві основні групи. В'єтнам, Лаос, Камбоджа обрали шлях соціалістичного розвитку, а інші — представники Асоціації Пі­вденно-Східної Азії (АСЕАН), до якої входили Індонезія, Малайзія, Сінга­пур, Таїланд, Філіппіни, а від 1984 р. — Бруней, пішли шляхом розвитку ри­нкових відносин. Усі країни Південно-Східної Азії стартували приблизно з однакового рівня. Однак колишні соціалістичні країни Азії не змогли досягти таких вражаючих результатів економічного розвитку, як сусідні країни — члени АСЕАН.

Господарства В'єтнаму, Лаосу й Камбоджі у 80-х роках мали аграрну спрямованість, характеризувалися майже цілковитою відсутністю обробної

промисловості. За класифікацією ООН, в кінці 80-х років вони належали до групи країн з низьким рівнем подушевого доходу — менше 500 дол. на рік, а Лаос та Камбоджу включено до групи найменш розвинутих країн.

Індонезія, Малайзія, Філіппіни та Таїланд належать до країн із середнім рівнем подушевого доходу — від 500 до 3000 дол. на рік.

Сінгапур та Бруней — держави з високим рівнем подушевого доходу, понад 20 тис. дол. на рік. Щоправда, успіхи в економічному розвиткові цих країн були досягнуті за рахунок різних чинників: Сінгапур — держава з роз­винутою промисловістю, а Бруней -— нафтоекспортуюча країна, яка за раху­нок видобування та експорту нафти одержує значну частину ВВП (до 60% у 1995 р.).

Економічний успіх країн АСЕАН був досягнутий за рахунок чотирьох чинників: 1) експортно-промислової стратегії розвитку; 2) залучення інозем­ного капіталу; 3) державного регулювання; 4) створення життєздатних націо­нальних корпорацій.

Країни регіону мають потужну експортну базу, вони добре забезпечені природними ресурсами, що становить основу їхнього економічного розвитку. Саме тому вони стали найкрупнішими, а інколи і монопольними, експорте­рами окремих товарів.

Вирішальну роль у формуванні промислово-експортної спеціалізації країн АСЕАН відіграють ТНК (в основному американські та японські), які спочатку проникли у легку промисловість, а зараз створили базу для випуску експортних компонентів побутової електроніки, телекомунікаційного облад­нання. Серед країн з ринковим господарством Малайзія стала третім у світі виробником напівпровідників. Таїланд перетворився на важливий центр ви­пуску інтегральних схем. Ці ж країни є значними виробниками й експортера­ми автомобілів. Розвиваються також хімічна промисловість і металургія. Проникнення ТНК у країни, що розвиваються, пояснюється активним пере­міщенням у ці країни трудо-, енерго- і матеріаломістких, екологічно небезпе­чних виробництв, а також дешевою робочою силою (див. рис. 81).

Перебудова господарської системи у В'єтнамі та Лаосі почалася з 1988 р. І вже за 3-4 роки було досягнуто помітних результатів. В'єтнам інко­ли називають другим «Кувейтом». Наприкінці XX ст. він увійшов до числа середніх виробників нафти. За участю іноземного капіталу в цих країнах роз­виваються добування нафти й газу, залізної руди, бокситів, будуються наф­топереробні заводи, підприємства по виробництву азотних добрив, натураль­ного каучуку, чаю, кави, створюються фармацевтичні фабрики. Одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки стає створення вільних економіч­них зон. Основними інвесторами економіки В'єтнаму є Тайвань, Сінгапур, Франція, Німеччина, економіки Лаосу — Таїланд. У кінці XX ст. обидві краї­ни стали членами АСЕАН.

Вплив колоніального минулого країн регіону відчувається досі. Південно-східна Азія продовжує виступати у МГПП як важливий постачальник сільськогосподарської сировини. Основу сільського господарства — головної сфери економіки — складає субтропічне землеробство. Важливою рисою ек­ваторіального поясу є плантаційне господарство, засноване ще колонізатора­ми. Плантації вигідні не тільки економічно, але й екологічно (вони імітують умови екваторіального лісу). Країни Південно-Східної Азії— найбільший у світі район рисосіяння. Повсюдно культивуються бобові, кукурудза, батат, маніок. Здавна регіон відомий вирощуванням прянощів (червоний і чорний перець, імбир, ваніль, гвоздика), що експортуються. Зона АСЕАН дає майже 40% світового виробництва натурального каучуку, 60% копри, 90% прядива (волокно манільської пеньки), більше 50% кокосових горіхів, 30% пальмової олії та рису (див. рис. 82). Слабкий розвиток тваринництва компенсується рі­чним і морським рибальством.

Рис. 82. Рослинництво країн Південно-Східної Азії

Рис. 83. Терасовані рисові поля на схилах гір у Індонезії

Характерною рисою розвитку транспорту є висока питома вага морсь­кого транспорту, що обумовлюється приморським і острівним положенням держав Південно-Східної Азії.