Це цікаво

Понад 40 млн. дітей шкільного віку у країнах, що розташовані в Сахарі, не ходять до школи. Через економічні труднощі у багатьох школах не­має води, погані санітарно-гігієнічні умови. Крім того, бракує підручни­ків і кваліфікованих учителів.

У Південній Африці розташована країна, яка за своїм географічним по­ложенням відрізняється від усіх інших на континенті. Це — Лесото, єдина країна в Африці, яка з усіх боків (протягом 909 км) межує з одні­єю державою — ПАР.

«Африканська Швейцарія». Так часто називають Лесото. І справді, те­риторія цього африканського карлика помітно підвищується із заходу (1500 м) на схід (до 3600 м у Драконових горах).

Справжнім багатством країни є вода. На території Лесото починаються великі південноафриканські річки, серед яких одна з найбільших на ма­терику — р. Оранжева. Найбільша проблема Лесото — швидке зростан­ня населення, адже площа країни обмежена, а природні ресурси бідні.

Республіка Гвінея — справжня комора мінерально-сировинних ресур­сів. Країна займає перше місце у світі за запасами високоякісних бокси­тів (20 млрд. т), а за їх видобутком — друге. Крім того, тут є поклади ви­сокоякісної залізної руди, алмазів та золота. У Гвінеї побудовано єди­ний в Африці завод з виробництва з бокситів глинозему — напівфабри­кату для виробництва алюмінію. Всі видобуті корисні копалини експор­тують у різні країни світу. На гвінейських глиноземах працює Микола­ївський алюмінієвий завод в Україні.

Мадагаскар завжди приваблював до себе поетів, мандрівників, авантю­ристів, шукачів кращої долі. Араби називали його Місячним, португаль­ці — островом Святого Лаврентія, французи — островом Дофіна. Своєю сучасною назвою острів зобов'язаний венеціанському мандрівникові Марко Поло (1254-1323). Мадагаскар у середні віки облюбували пірати, які навіть проголосили на його північно-східному узбережжі свою рес­публіку — Ліберталію. Основою економіки острова до цього часу зали­шається експорт природних багатств: м'яса, морепродуктів, прянощів і спецій, кави, лікарських рослин, цінної деревини, фруктів.

Порівняльна характеристика Австралії та країн Океанії

Австралійський Союз

Столиця — Канберра

Населення — 19 млн. осіб (2000р.)

Площа — 7687 тис. км кв.

1. Географічне положення та склад території. Австралія — єдина кра­їна, що займає цілий материк. Океанія — група островів південно-західної і центральної частини Тихого океану, на яких розташовані 13 держав. Найбі­льші з них — Папуа-Нова Гвінея та Нова Зеландія. Багато островів залиша­ються володіннями США, Великобританії, Франції, Австралії, Нової Зеландії.

Рис. 112. Оперний театр у Сіднеї

Віддаленість від Європи у зв'язку з розвитком транспорту та засобів зв'язку перестала бути вирішальним чинником їх географічного положення. Позитивного значення набуває відносна близькість до країн Південно-Східної Азії. Останнім часом зростає туристичне, комунікаційне та стратегі­чне значення Океанії.

Австралія та Нова Зеландія, як і деякі острови Океанії, входять до Бри­танської Співдружності, главою цих держав є королева Великобританії, пре­дставлена генерал-губернаторами, які призначаються за згодою урядів країн.

2. Природно-ресурсний потенціал. Австралія багата на мінеральні ре­сурси. Тут знаходиться 1/3 світових запасів бокситів, значні поклади залізної руди, руд кольорових металів, кам'яного вугілля (див. рис. 113). В останні роки на материку відкриті родовища нафти та газу, алмазів. Деякі острови Океанії мають родовища нікелю (Нова Каледонія), фосфоритів (о. Туамоту), нафти (Нова Гвінея), золота (Нова Гвінея, Фіджі), міді (о. Бугенвиль), вугілля (Нова Гвінея), вугілля, срібла, золота (Нова Зеландія).

Рис. 113. Мінеральні ресурси Австралії та Нової Зеландії

З попередніх курсів географії пригадайте, у яких кліматичних поясах розта­шовані Австралія та Океанія. Які особливості природи цих країн? Як вони впливають на розвиток господарства?

3. Населення. Австралія та Океанія — один з найменш заселених регіо­нів світу. Середня густота населення в Австралії — 2,2 осіб/км кв..

Австралія та Нова Зеландія — країни переселенського типу формування населення. Серед європейців тут переважають нащадки англійців. У Новій Зеландії вони складають 4/5 населення, тому країну часто називають «Британією південних морів». Корінне населення Австралії (близько 160 тис.) живе на малопридатних землях у внутрішніх районах країни. Аборигени Нової Зеландії— маорі— становлять 12% населення. На островах Океанії переважають представники корінного населення — папуаси та полінезійці, крім того, тут живуть європейці, індіанці, малайці тощо.

Для розвинутих країн регіону характерний перший тип відтворення на­селення.

Розміщене населення дуже нерівномірно. Більшість населення (4/5) Ав­стралії концентрується на південно-східному узбережжі, 3/4 населення Нової Зеландії живе на Північному острові. У країнах Океанії кількість населення коливається від 3,7 млн. осіб (Папуа-Нова Гвінея) до 600 осіб (Кокосові ост­рови).

Австралія та Нова Зеландія — країни з високим рівнем урбанізації; час­тки міських жителів відповідно становлять 85% та 87%. На островах перева­жає сільське населення.

У промисловості Австралії зайнято 25% економічно активного населен­ня, у сільському господарстві — 7%, у торгівлі та сфері послуг — 35%. У Но­вій Зеландії 24% економічно активного населення зайнято в обробній проми­словості, 11% — у сільському господарстві.

4. Загальна характеристика господарства. В історичному та економі­чному розвитку Австралії та Нової Зеландії чимало спільного з Канадою. У наш час це розвинуті індустріально-аграрні країни з високим рівнем життя населення. У структурі господарства провідну роль відіграє обробна промис­ловість. Але у світовій торгівлі обидві країни мають аграрно-сировинну спеціалізацію.

Країни Океанії, крім Нової Зеландії, належать до групи країн, що розви­ваються, їхня роль у світовій економіці незначна. Характер і структура гос­подарства цих країн склалася під впливом ЕГП: розташування в екваторіаль­них і тропічних широтах та ізольоване існування. У багатьох країнах Океанії зберігається архаїчний родоплемінний лад.

В економіці країн регіону значну роль відіграють ТНК та іноземний ка­пітал.

5. Промисловість. Обробна промисловість Австралії представлена чор­ною металургією, машинобудуванням (автомобілебудування, виробництво верстатів, локомотивів, сільськогосподарських машин, суден), хімічною (на­фтопереробка, виробництво кислот, суперфосфату, синтетичного каучуку) та харчовою галузями.

Обробна промисловість Нової Зеландії базується на переробці продукції високорозвинутого сільського господарства. Домінують м'ясна, маслосиро­робна галузі. Розвинуте машинобудування (автоскладальні та авторемонтні підприємства), чорна та кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів. Особливе значення має промислове лісництво, на основі якого розвивається деревообробна та целюлозно-паперова промисловість. Проте

обробна промисловість обох країн не забезпечує повністю потреби населення та господарства. Імпортують промислове обладнання, наукомісткі вироби і споживчі товари (див. рис. 114).

Рис. 114. Основні промислові центри Австралії та Нової Зеландії

Гірничодобувна промисловість розвинута як в Австралії та Новій Зела­ндії, так і в деяких країнах Океанії. Австралія виділяється видобутком заліз­ної руди (19% світового видобутку), титану (близько 44%), вісмуту (23%), країна займає 2-ге місце у світі за добуванням свинцю (17%). Значний видо­буток кам'яного вугілля, бокситів, нікелю, цинку, марганцю, вольфраму, урану, золота, срібла, кухонної солі. У Новій Зеландії добувають титан, руди заліза, міді, свинцю, цинку, золото. Експортне значення має мінеральна сировина островів Океанії: мідь і золото з Папуа-Нової Гвінеї, нікель з Нової Ка­ледонії, фосфорити (острови Науру та Туамоту).

Основою енергетики Австралії та Нової Зеландії є кам'яне вугілля, хоча останнім часом зростає частка нафти та природного газу.

6. Сільське господарство. У сільському господарстві Австралії та Но­вої Зеландії переважає велике землеволодіння. Сільське господарство відріз­няється високою інтенсивністю та механізацією і має експортне значення.

У структурі цієї галузі господарства провідна роль належить тваринни­цтву. Австралія та Нова Зеландія займають відповідно перше та третє місця у світі за поголів'ям овець, розвинуте скотарство та свинарство.

Землеробство в Новій Зеландії має споживчий напрям, вирощують пше­ницю, ячмінь, овес, займаються плодівництвом та овочівництвом. Головна експортна культура Австралії— пшениця, вирощують також ячмінь, овес, цукрову тростину, тютюн. У країні розвинуте плодівництво (ананаси, банани, цитрусові) і виноградарство (див. рис. 115).

Рис. 115. Сільське господарство Австралії та Нової Зеландії

Сільське господарство споживчого напряму є головною галуззю госпо­дарства країн Океанії. Вирощують кокосові пальми, коренеплоди (ямс, таро, маніок), хлібне дерево, цукрову тростину, овочі й фрукти. Розводять велику рогату худобу, кіз і свиней.

7. Транспорт. Транспортна система Австралії добре розвинута. Основ­не значення мають трансконтинентальні залізниці і шосейні дороги, а також внутрішній і зовнішній повітряний транспорт. У зовнішніх перевезеннях ве­лику роль відіграє морський транспорт. У Новій Зеландії переважає автомо­більний транспорт, важливе місце належить повітряному та морському транспорту.

8. Зовнішні економічні зв'язки. Основа експорту Австралії та Нової Зеландії — продукція гірничодобувної промисловості та сільського госпо­дарства. Австралія вивозить за кордон 50% продукції сільського господарст­ва (вовна, м'ясо, молочні продукти, пшениця) та 75% продукції гірничодобу­вної промисловості (боксити, свинець, цинк, мідь, марганець, нікель, уран, алмази), що разом складає 75% вартості експорту країни. Нова Зеландія відо­ма у світі як виробник вовни, м'яса, масла і сиру, експортер деревини та про­дукції її переробки.

Основні торгові партнери обох країн — Великобританія, США, Японія. Дедалі більшого значення набуває торгівля з країнами Східної та Південно-Східної Азії.

Країни, що розвиваються, вивозять корисні копалини, деревину, копру, кокосову олію, какао-боби, тропічні фрукти, морепродукти. Імпортують про­дукти харчування, промислові вироби. Головні торговельні партнери — Авс­тралія, Нова Зеландія, Японія, європейські країни.