59. Стихія націон-визв. Боротьби народу в романі «4 шаблі» ю.Яновського. Жанрово-композиційні особливості твору, його доля.

Роман «4шаблі» (1930р.) - один з найдраматичніших в історії укр. літ, адже ще півстоліття він залишався предметом найбезглуздішої критики («націоналістична романтика) і був, по суті, вилучений з літ процесу. Місце дії – рідна серцю степова Україна. Час: грудень 1918 – перша половина 1919 р. -післяреволюційні події в Україні, коли країна перетворилася на один із найзапекліших плацдармів Громадянської війни (подав читачевi вигаданий ним хаос, нерозбериху, вiдсутнiсть спрямовуючого центру в особi партiï бiльшовикiв). Хотiв увiковiчити в словi визвольний рух рiдного народу. Повсюди формувались бойові загони, щоб захистити революцію. Такі ж загони чи навіть цілу армію взялися створити й четверо друзів — герої: Їх автор називає в пiсенному зачинi "чотири паростки мiцного дуба" (тобто сини великого народу). Шахай, Остюк, Галат і Марченко — безстрашні повстанці, певною мiрою романтизованi, навiть ідеалізовані, абсолютно різні, але об'єднані спільною метою в своєму бажанні врятувати країну. Автор навмисне ставить їх у такі ситуації, в яких максимально виявилась би їхня глибинна суть, козацька відвага, геройство, сила.. Твір розпочинається змалюванням весілля Шахая. Під час вінчання молодих у церкві, яка оздоблена живописом на сюжети з козацького життя, друзі пройнялися духом націон. історії, і це надихнуло їх піти шляхом своїх героїчних предків, розпочавши істор. битву за свою землю і волю. Не одномірно-парадною була ця битва; над нею то спалахувала «червоного прапора красна зоря», то розгорталося чорне полотнище анархізму; вона підминає під себе то полки білої гвардії, то полчища Антанти, а в фіналі битви — армію Шахая і його побратимів поглинає вир життя, як бригантину розбурхане море. Шахай видається бригадi "надлюдською силою", важко поранений Остюк продовжує героïчно битися i керувати кiннотниками. "Це сидiли на скелi орли", - так буде про них сказано на самому початку роману. Ми ще не бачимо ïх у бою, а вже готовi сприймати ïх як героïв, яким симпатизує автор. Галат веде своїх партизанів у бій «за бідних людей і за правду», що Остюк домагається залізної дисципліни в армії, що Марченка за самосуди й мародерство віддано під суд трибуналу, що Шахая надихає в житті лиш одна ідея — «боротися до краю, до перемоги, за гідність, яку розбудила в нас велика революція».Структура (форма)— пісенна (пісня — один із найлаконічніших художніх жанрів). Все, що було «поза піснями», тобто являло собою «будні революції» романі свідомо опущено, завдяки чому досягнуто стислості й поетичності в художньому осмисленні теми. Роман складається із семи окремих розділів — новел, що також стало новаторством в укр. літ (традицію роману в новелах) Стиль перших чотирьох роздiлiв характеризується захопленим, радiсним сприйманням життя, боротьби народу за визволення. Ця боротьба показана в дусi кращоï романтичноï традицiï XIX ст, А ось стиль останнiх трьох роздiлiв - за мирних умов, уже вiдгримiли боï i нацiональне визволення зазнало поразки. У головних героïв причини для оптимiзму зникли пiд тиском реального життя. це не могло не вiдбитися на розв'язцi роману. Логіка життя підказувала, що такі героїчні натури в пореволюційний час неминуче почувалися б «втраченим поколінням» — на тлі непевних і тривожних культівських буднів їм маряться виблиски шабель, а Остюк, щоправда, уві сні, влітає із своєю кіннотою навіть... у Париж; а з іншого боку, автор прагнув показати, що за людську гідність (головна ідея твору) можна боротися й у мирний час. зміст роману: боротися за людську гідність навіть тоді, коли вороги обступили тебе з усіх чотирьох кінців світу. Отже, Ю. Яновський чiтко усвiдомив, що здобув народ пiсля переможних боïв пiд червоним прапором. Ось за це розумiння автора i шельмували.