1.Неокласики. Постаті. Ідейно-естетич.Засади творчості.

Неокласицизм (з грец новий і зразковий) — використання ант тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої сусп. змісту худ форми, в оспівуванні земних насолод. У своїх творах представники-неокласицисти протиставляли суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого». Н-зм виник в зах-євр- літ в сер XIX ст. До групи укр.Н у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). «Н» не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. відмежовувались від так званої пролетарської кул-ри, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психол. проблематиці. Іх прагнення впроваджувати форми та методи грец й рим мис-ва, представникам влади здалось невизнанням радянської дійсності (1935р. заарештовані М. Зеров, Павло Филипович, М. Драй-Хмара за шпигунство на користь чужоземної держави. Юрій Клен (О. Бургардт), нім походження, виїхав до Німеччини на лікування і не повернувся. А М. Зеров П. Филипович розстріляні 1937 р., М. Драй-Хмара помер у концтаборі на Колимі в 1939 р. Зеров звернув увагу на традиції Європи в укр кул. Всі заклики Зерова, Рильського розробляти, культувати наше “степове, пахуче”, але й “дике ще слово” передбачають роботу над словниковим складом нашої мови. Образ нового героя – утвердження свободи митця, який завжди лише почасти належить своєму часові, знаходиться у віршах Ю.Клена “Сковорода”. Мужнім закликом не підкорятися догматам панівної ідеології, що знебарвлює, є “Лебіді” Драй-Хмари. На рівні свідомості й підсвідомості в поезії неокласиків домінують кольори, найбільш характерні для укр нац символіки – жовтий, блакитний, червоний. (заграва червлених днів (зерова), очервонена земля (Д-Хмара). Микола Зеров (1890 - 1937) лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії. Не будучі високої думки про власну поетичну творчість, він, однак, свої вірші вважав гарною канвою для спогадів, які збирався писати на схилі літ., поет- перекладач. Перебуваючи на Соловках Зеров переклав “ Енеїду ” Вергілія. Павло Филипович (1891 - 1937) -поет, літературознавець, професор, викладач. Самовияв - 20-ті роки. Прийшов він у літ-ру вже сформованою особистістю, інтелігент, вихований на гуманних ідеях української та світової літератури. Перші твори рос мовою в рос журналах під псевдонімом Павло Зорев. Філос.підвалинами його поезії є насамперед людина, її місце в природі й історії.На нацсамоусвідомлення ПФ вплинула бурж рев-ція 1917р, яку він сприймає як “держ-нац відродження укр народу”. відтоді П.Ф пише укр мовою, вірить у відродження рідної землі. Його невеликий літ.доробок — дві зб.поезій: «Земля і вітер» (1922) і «Простір» (1925), відзначаються високою літ. культурою, глибиною думки й досконалістю форми. Ранні його вірші позначені символізмом, поетику якого Ф. засвоїв, ще пишучи рос.мовою. Його герої постають переважно, як образ узаг і вічний, до якого тягнуться усі роздуми поета. Михайло Драй-Хмара(Драй)1889 - 1939 Поет і перекладач, учений. знав 19 мов. Поет в своїх мріях про Україну бачив її схожою на прекрасну Елладу, яка крокує «всесвітнім шляхом». Чимало творів присвячено минулому рідного краю, його драматич. історії. Сучасники іноді називали його «співцем споглядання». вплив символізму.— багатозначні образи, інакомовлення, захоплювався музикою слова. Пошуки гармонії з природою, з людьми і світом. Краще з пейзажної лірики — «Мене хвилює синій обрій», «Бреду обніжками й житами», «Накинув вечір голубу намітку», «Лани — як хустка в басамани» та ін., сонет «Лебеді» - де вжив вислів «гроно п'ятірне» - це 5 поетів-неокласиків саме з цього сонета почалися всі неприємності поета. Неприборканих співців більшовицька система не терпіла. Перекладав. А. Міцкевича, Ш. Бодлера, П. Верлена, Ш. Леконт де Ліля, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, О. Блока, С. Єсеніна, М.