- •1.Неокласики. Постаті. Ідейно-естетич.Засади творчості.
- •2. Химерна проза другої половини 20ст. Шевчук. Дім на горі.
- •3. Поезія м.Рильського 20х років: основні збірки, ідейно стилістичні особливості.
- •4. Художня своєрідність мисливських усмішок Остапа Вишні.
- •7. Поезія о.Ольжича, основні збірки, мотиви, стил. Особливості
- •8. В.Барка – поет і прозаїк. Проблематика і поетика роману «Жовтий князь»
- •9. Поезія є.Плужника: мотиви, особливості індивідуального стилю
- •11. Тема національної боротьби у збірці «Вежі» о. Ольжича.
- •12. «Собор» о. Гончара проблематика, герої, особливості композиційно-сюжетної побудови, образи-символи. Доля твору, його оцінки в критиці.
- •13. Поезія б-і Антонича: збірки, мотиви, своєрідність індивідуального стилю.
- •14. Художня концепція людини в романах Тигролови та Сад гетьманський
- •15. Творчість Юрія Клена. Поема «прокляті роки».
- •16. Худ. Своєрідність історичного роману «Диво» Загребельного
- •17. Кларнетизм поезії Тичини
- •18. Автобіографізм «Зачарованої Десни» Довженка.Особл жанру, авторське «я»
- •19. Патріотичний пафос поезії п.Тичини («Гей, вдарте в струни, кобзарі», «Ой що в Софійському заграли дзвони», «Золотий гомін»)
- •20. Роман «Дім на горі» в.Шевчука: проблематика,особливості ком-ції та поетики.
- •21. Художнє осмислення долі України в поезії п.Тичини («Скорбна мати», «Пам’яті тридцяти», «Загупало в двері прикладом», «Хто ж це так із тебе насміятися смів?», «До кого говорити?»).
- •22. Проблема покоління «дітей війни» у творчості г.Тютюнника («Климко»).
- •24. Морально-етична проблематика й особливості поетики «малої прози» Тютюнника.
- •25. Інтимна лірика Сосюри.
- •26. Поетичний реалізм Гончара
- •29) Образ України в ліриці є.Маланюка («Знаю-медом сонця, ой Ладо», «Псальми степу», «Антимарія», «Діва-Обида» та ін.).
- •30) «Україна в огні» о.Довженка: проблематика, герої, жанрово-стильові особливості. Доля твору.
- •31. Історичне минуле в поезії Маланюка
- •32. Експерементальна проза 90-х років. Роман «Рекреаціі»Андруховича.
- •33. Історіософські мотиви в поезії Ольжича
- •35. Осмислення трагічних уроків недавнього минулого в поезії Плужника («Уночі його вели на розстріл», «Впало – ставайте до стінки» та ін.)
- •37. Літературна дискусія 1925-1928років: проблеми ідеології літератури.
- •39. Проблематика, поетика «малої» прози м.Хвильового
- •41.Відображення проблем соціальної дійсності в малій прозі Хвильового
- •43. Психологічна проза в.Підмогильного – проблематика, художні особливості.
- •44. Позацензурна поезія Симоненка
- •45. Творчість ю.Яновського і лірико-романтична стильова течія в українській літ.
- •47. Драматургія доби «розстріляного відродження»: умови розвитку, постаті, проблемно-тематичні горизонти, жанрові пошуки.
- •49. Художня своєрідність «малої» прози г . Косинки
- •50. Тема митця і мистецтва л. Костенко («Доля», «Умирають майстри», «є вірші-квіти», «Чекаю дня, коли собі скажу», «Страшні слова, коли вони мовчать»…)
- •53. Розвиток гумору і сатири першої половини XX ст. І творчість Остапа Вишні
- •55. Проблеми національно-культурного відродження України у романі «Вальдшнепи» м.Хвильового. Доля твору.
- •57. Драма української людини в повісті «Смерть» б. Антоненка-Давидовича.
- •58. «Нью-йоркська група» поетів: творчі засади і художня практика.
- •59. Стихія націон-визв. Боротьби народу в романі «4 шаблі» ю.Яновського. Жанрово-композиційні особливості твору, його доля.
- •В. Стус – поет і громадянин. Поезія, я к шлях самопізнання…митця – борця і в’язня. (поезії)
- •61) Роман «Вершники» ю.Яновського : жанрова своєрідність, особливості проблематики, герої, поетика.
- •62) Концепція людини в поезії в.Симоненка («Ти знаєш, що ти людина?», «я», «Дума про щастя», «Дід умер», «Піч», «Жорна», «Баба Онися», ін.)
- •63) Доля українського села в романі «Марія» у.Самчука. Біблійні алюзії у творі.
- •64) Поема «Розстіляне безсмертя» в.Сосюри як документ епохи.
- •65) П'єса «Патетична соната» м. Куліша: жанр, композиція, проблематика і характери.
- •67) Національна проблематика в п'єсі «Мина Мазайло» м.Куліша. Жанр, сатиричний пафос, характери твору. Традиції світової драматургії в ньому.
- •69. Сатиричне зображення дійсності у п’єсі «Народний Малахій» м.Куліша. Жанрова своєрідність, художній конфлікт, образ головного героя.
- •70. Поети-шістдесятники : постаті, громадянська позиція, естетичні засади.
- •77. Поезія Драча: основні мотиви, жанрові пріоритети, особливості індивідуального с тилю.
33. Історіософські мотиви в поезії Ольжича
У ліриці О.Ольжича героїчні мотиви звучали природно, повносило, потужно. Поетові близьким було все, у чому він знаходив вияви героїчного. Почуваючи себе вільно у часі і просторі, автор легко переносився з камінного віку в бронзовий, з бронзового – в мідний чи залізний, так, наче сам спостерігав їх зміну. На його думку, кожна доба відкриває можливості для героїчного самовиявлення людини. І чим більше лихо вона несе, тим більше простору для героїчних вчинків, героїчних діянь. Смерть, саможертовна, гідна звання людини, - найвища нагорода для поета. Три такі різні на перший погляд збірки, - "Рінь", (1935); "Вежі", (1940) та "Підзамчя", (1946) - це насправді спалах однієї зірки. Праісторична тематика й мотиви древнього середньовіччя "Ріні" перегукуються з героїчним духом збірки "Вежі" та філософськими ремінісценціями "Підзамчя". У "Ріні" О. Ольжич намагається віднайти історико-філософські основи буття української нації, джерела її нескореності й войовничості. Гали, анти, готи - головні персонажі віршів - це ідеал хоробрості й благородства, шляхетності й мужності. О.Ольжич зображує неспокійні, сповнені завзяття народи, які сповідували культ перемоги. Войовничий характер мали представники одного з кельтських племен - галли, германського племені – готи, що прибули на Придніпрянщину з заходу. Поет-історіософ зображує міграцію готів, передчуття зустрічі з антами. Виокремлюючи одного з представників цього племені, упевненого в тому, що у вирішальну мить його не зрадять “крицеві долоні”, автор підкреслює його войовничий запал, який не змогла пригасити навіть проведена з бранкою ніч. Постійна готовність вступити у бій, перебування, як пише поет, “на грані” – необхідна умова виживання. Ключовим для розуміння історіософської концепції О.Ольжича є вірш “Був же вік золотий…” . Поет зображує тут рух людства з позиції циклічності розвитку життя, що відповідає послідовним змінам в межах року і доби . Вік золотий характеризується гармонією в природі і людському житті, порушення цієї гармонії веде до соціально-політичних катаклізмів. Опозиція природних і соціальних сил зі зміною віків розкривається виразно, незмінними лишаються лише земля як субстанція і “довічний” колообіг серця, отже, життя на ній. Поет шукає філософське обґрунтування нового націоналістичного світогляду, який неминуче має прийти на зміну чужинським теоріям матеріалізму та детермінізму. Щоб бачити майбутнє, треба дивитись у минуле. Така закономірність історичного поступу. У минулому поет намагається відшукати вічні та незмінні основи буття, на які в першу чергу мала б опертися людина - творець історії. Ольжичеві ремінісценції також спрямовані на пошук героїчного, що в поета асоціюється з прагненням нації до свободи. Плекати культ героїчності - це гартувати національний характер, національний дух. Як поет О. Ольжич усіляко пропагував цінності, що підкреслювали героїчну суть українця та української нації. Ольжич гартував характер української людини, бо хотів, щоб залізний характер мав український народ.