Стаття 118. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади

Працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших гро­мадських організаціях, надається після закінчення їх повно­важень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

 

         1. Розділ VIIIКодексу законів про працю мас заголовок "Га­рантії і компенсації". Однак у названому розділі хоч і регулю­ються в основному питання гарантійних і компенсаційних вип­лат, які провадяться на користь працівників, регламентуються також і інші відносини, пов'язані з законодавчим наданням праців­никам гарантій. Для з'ясування кола працівників, котрим надаються гарантії відповідно до ст.118 КЗпП, ця стаття мас піддаватися істо­ричному тлумаченню. Стаття 118 КЗпП до цього часу збереглася у тому вигляді, як вона була прийнята разом з усім Кодексом законів про працю Української РСР 10 грудня 1971 року. У той час коопера­тивними організаціями було прийнято називати лише організації системи споживчої кооперації, а також споживчі кооперативи (жит­лово-будівельні, дачно-будівельні, гаражно-будівельні). Споживчі кооперативи, за загальним правилом, на виборні посади це обира­ли. Вони обирали правління, голів правлінь, але ці особи трудовою діяльністю, як правило, займалися в іншому місці, а у кооперативах виконували відповідні обов'язки, як правило, без зайняття штатної посади (на громадських засадах). Колгоспи, хоч вважались заснова­ними на колгоспно-кооперативній власності, офіційно кооперати­вами не називалися. Не випадково ж і форма власності, на якій вони були засновані, називалася не кооперативною, а колгоспно-кооперативною. У цьому визначенні до колгоспів відносилася перша частина, друга охоплювала систему споживчої кооперації і споживчі кооперативи (житлово-будівельні, гаражно-будівельні тощо). Кол­госпи ніколи не ставилися в один ряд з партійними, профспілкови­ми, комсомольськими, кооперативними та іншими громадськими організаціями. З урахуванням викладеного ми не бачимо норматив­них підстав для поширення ст.118 КЗпП на виборних посадових осіб виробничих кооперативів. Але на виборних посадових осіб спожив­чих товариств і спілок, на яких поширюється Закон "Про споживчу кооперацію", на нашу думку, чинність ст. 118 поширюється.

         2. Під іншими громадськими організаціями слід розуміти гро­мадські організації, як вони визначені у ст. З Закону "Про об'єдна­ння громадян".

         3. Не підлягає сумніву поширення чинності ст.118 КЗпП на посадових осіб, що займають виборні посади у державних орга­нах, органах місцевого самоврядування, партійних, профспілкових та комсомольських організаціях. Але "старих" комсомольських організацій не залишилось. А якщо якась груп людей створює орга­нізацію, яку назвуть комсомольською, то на таку організацію чинність ст.118 КЗпП поширюється не тому, що це комсомольська організація, а за умови, що така організація буде підпадати під визначення партії чи громадської організації (ст.2 і 3 Закону "Про об'єднання громадян").

         4. Ст. 118 КЗпП формулює суб'єктивне право працівників, звільнених від роботи (за термінологією трудового права треба було б зазначити — "звільнених з роботи") внаслідок обрання їх на виборні посади у названих вище органах і організаціях, на одержання після закінчення їх повноважень за виборною поса­дою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві. Лише за згодою такого працівника рівноцінна робота |посада) може бути надана йому на іншому підприємстві. Тому підприємство, з якого працівник звільнився у зв'язку з обранням на виборну посаду, мас бути готовим до виконання обов'язку з надання ра­ніше звільненому працівникові тієї ж чи іншої рівноцінної ро­боти. Легше всього цей обов'язок буде виконати за умови, якщо на місце працівника, звільненого у зв'язку з обранням на вибор­ну посаду, новий працівник буде прийнятий по строковому тру­довому договору на строк повноважень звільненого працівника на виборній посаді.

         5. Право на одержання попередньої чи рівноцінної роботи ви­борні працівники мають за умови, якщо з виборної посади вони звільнилися по закінченні їх повноважень.

         На наш погляд, "закінчення їх повноважень" слід тлумачити не лише як закінчення встановленого строку, на який працівник був обраний. Дострокове звільнення з виборної посади також слід розглядати як закінчення повноважень, яке дає працівнику право на гарантії, встановлені ст.118 КЗпП.

6. Невиконання підприємством обов'язку надати працівникові, раніше звільненому у зв'язку з обранням на виборну посаду, попередню чи рівноцінну роботу (посаду) не тягне обов'язку відшкодувати працівникові неодержаний заробіток, оскільки це не перед­бачено законодавством. У той же час за депутатом місцевої ради, який працював у раді на виборній посаді, у разі неможливості надання попередньої чи іншої рівноцінної роботи (посади) пе­редбачено збереження протягом строку, що не перевищує 6 мі­сяців, заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді. Виплата провадиться за рахунок місцевого бюджету (ст.28 Закону "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів"). Виплачувана працівнику заробітна плата має рівнятися середній заробітній платі, розрахованій відповідно до Порядку обчислен­ня середньої заробітної плати.

         Народному депутату України у разі неможливості надання попередньої роботи Верховна Рада забезпечує на період працевлаш­тування заробітну плату у розмірі, встановленому для народних де­путатів України, але не більше одного року, а у разі навчання чи пе­рекваліфікації — не більше двох років. При неможливості працевлаштування по закінченні названих строків за колишнім де­путатом зберігається 50 відсотків тієї заробітної плати, котру одер­жують працюючі народні депутати України, до досягнення пенсій­ного віку при наявності таких двох умов: 1) наявність у колишнього народного депутата на день закінчення зазначеного річного (дворіч­ного) строку трудового стажу більше 25 років (для чоловіків) і 20 років (для жінок),- 2) наявність довідки з органу, у якому колишній на­родний депутат зачислений у резерв для заміщення посад», про неможливість працевлаштування (ст.32 Закону "Про статус на­родного депутата України").

Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків

На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збере­ження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, пе­редбачених законами України "Про загальний військовий обов'я­зок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) служ­бу", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

 

         1. Стаття, що коментується, гарантує працівникам збережен­ня місця роботи (посади) і середнього заробітку на час виконання державних і громадських обов'язків. Але це правило не являється нормою прямої дії. Збереження місця роботи (посади) і середньо­го заробітку гарантується лише тоді, коли це встановлено спеціальним законодавством і коли передбачена можливість виконання дер­жавних і громадських обов'язків у робочий час. Всім, кому подо­бається займатися у робочий час так званою громадською роботою, слід врахувати, що загального правила про збереження середньої заробітної плати за час виконання працівником громадських обов'язків немає. І у кожному випадку для цього слід шукати закон­ну підставу.

         2.  Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст.78 Конституції України). Тому на них не можуть поширюватися гарантії, встановлені ст-119 КЗпП (вони не можуть мати роботу, від якої їх слід звільняти на час вико­нання депутатських обов'язків зі збереженням середнього заро­бітку). Своє право займатися викладацькою і науковою робо­тою, літературною, художньою і творчою діяльністю народний депутат вправі реалізувати лише у вільний від роботи час (частина перша ст.4 Закону "Про статус народного депутата України").

     3. Депутати сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад мають право на час сесій, засідань постій­них комісій рад, а також на час здійснення депутатських повно­важень в інших передбачених законом випадках на звільнення від виконання трудових обов'язків. На цей час за ними збері­гається місце роботи. Але середня заробітна плата за місцем роботи за депутатами у зазначених випадках не зберігається. Компенсація (виплата) заробітної плати депутату за період вико­нання ним депутатських повноважень здійснюєтнея за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету (п. 3 ст.49 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 25 Закону "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів").

         Хоч в законі і зазначається, що розмір компенсованої заро­бітної плати визначається радою, посилання, що міститься тут же, на те, що рада встановлює цей розмір відповідно до законо­давства, дає підстави для висновку, що він не може бути менше середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

         Рада не може бути визнана основним місцем роботи депутата, тому прибутковий податок з середнього заробітку, виплачува­ного радою за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, має утримуватись як із доходів, одержуваних громадянином не за місцем основної роботи. Вживання в ст. 25 Закону "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" терміна "компенсація" стосовно розглянутих виплат, не являється, на наш погляд, підста­вою для звільнення цих виплат від обкладення прибутковим по­датком відповідно до підпункту "г" п.1 ст.5 Декрету "Про при­бутковий податок з громадян".

         4. Відповідно до ст.13 Положення про спостережні комісії при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів Украї­нської РСР (затверджене Указом Президії Верховної Ради Украї­нської РСР від 28 лютого 1967 року) члени спостережних комісій виконують свої обов'язки, як правило, в неробочий час. Але при виконанні цих обов'язків у робочий час вони мають право на збереження середнього заробітку за місцем роботи.

         5. Пункт 5 Положення про добровільні пожежні дружини (ко­манди), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 1994 року, передбачає збереження середнього заробітку за працівниками, що являються членами добро­вільних пожежних дружин (команд) за час участі їх в ліквідації пожеж чи аварій, проведення пожежно-профілактичних заходів, а також за час навчальної підготовки і чергувань.

         6. Народні засідателі на час участі у засіданнях судів звільня­ються від виконання трудових обов'язків зі збереженням серед­нього заробітку на підставі ст.59 Закону "Про судоустрій в Ук­раїнській РСР".

         7. Місце роботи і середній заробіток зберігається за свідка­ми, викликаними до суду по цивільній справі (ст.71 Цивільного процесуального кодексу України). Ст.92 Кримінально-процесу­ального кодексу України передбачає збереження місця роботи і середнього заробітку за свідками, потерпілими, перекладачами, експертами, спеціалістами та понятими за час, затрачений ними у зв'язку з викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та до суду.

8. Збереження місця роботи передбачено на час передвибор­чої кампанії за зареєстрованими кандидатами у Президенти Ук­раїни. Ст.36 Закону "Про вибори Президента України" передба­чає право зареєстрованих кандидатів "на звільнення від виробничих чи службових обов'язків".

         9. Кандидати у народні депутати України (крім кандидатів, що являються народними депутатами України) звільняються на пе­ріод виборчої кампанії від виконання виробничих чи службових обов'язків за місцем роботи (ст.27 Закону "Про вибори народ­них депутатів України"). Конкретизується і спосіб звільнення від трудових обов'язків: надання неоплачуваної відпустки (за тер­мінологією КЗпП і Закону "Про відпустки" — відпустки без збе­реження заробітної плати). Середня заробітна плата кандидату за час такої відпустки виплачується виборчою комісією, що за­реєструвала кандидата в депутати, за рахунок коштів на прове­дення виборів. Середня заробітна плата при цьому обчислюється за три місяці, котрі передували місяцю, в якому кандидату в де­путати була надана відпустка без збереження заробітної плати, і не може перевищувати заробітної плати народного депутата України. Звертає на себе увагу період 3 місяці, за який обчис­люється середня заробітна плата.

         Автори законопроекту знали, що у трудовому праві встанов­лений для цього двомісячний період, але вирішили встановити спеціальний період. І все ж спеціальний закон (у даному разі — ст.27 Закону "Про вибори народних депутатів України") завжди має перевагу перед законом загальним (таким тут являється ст.27 Закону "Про оплату праці", яка відносить визначення порядку обчислення середнього заробітку до компетенції Кабінету Міністрів України).

         10. Кандидати у депутати місцевих рад і кандидати на посаду міського, селищного, сільського голови також можуть за їх бажаннямзвільнятися від виробничих і службових обов'язків з наданням неоплачуваної відпустки в дні проведення зустрічей з ви­борцями та проведення інших заходів, передбачених Законом "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів". За час такої відпустки за рішенням територіальної виборчої комісії з коштів, виділених на проведення виборів, кандидату вип­лачується середня заробітна плата. Розмір середньої заробітної плати обчислюється на основі заробітку кандидата за основним місцем роботи за три місяці, котрі передували тому місяцеві, у якому надається така відпустка (п.3 ст.33 Закону "Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів").

         11. Довірені особи кандидата у народні депутати України за поданням останнього можуть бути звільнені від виконання тру­дових обов'язків. Згідно з п. З ст. 37 Закону "Про вибори Пре­зидента" від виробничих або службових обов'язків з часу реє­страції і до закінчення виборчої кампанії можуть бути звільнені зареєстровані довірені особи кандидатів у Президенти.

         12.  Місце роботи і середня заробітна плата зберігаються за чле­нами комісій по всеукраїнському і місцевому референдуму (цент­ральної комісії Автономної Республіки Крим, областей, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських), якщо вони звільняються від роботи у зв'язку з участю у роботі комісій за рішенням відповідних комісій (ст. 31 Закону "Про всеукраїнський та місцевій референдуми"). Законом не визначені особли­вості обчислення середнього заробітку у цьому разі, тому треба думати, тут застосовується Порядок обчислення середньої заро­бітної плати. Не встановлений і будь-який механізм розрахунків між учасниками правовідносин. Працівник (член виборчої комісії) мас право, на наш погляд, вимагати виплати середнього заробітку за основним місцем роботи. У свою чергу, підприємство, котре здійснило виплату, вправі вимагати відшкодування проведених ви­трат за рахунок коштів, виділених на проведення виборів (частина третя ст. 12 Закону "Про підприємництво").

         13. Голови, заступники голови, секретарі, окремі члени вибор­чих комісій, якщо вони за рішенням виборчої комісії вищого рівня звільняються від виконання трудових обов'язків за основ­ним місцем роботи, мають право на оплату їх праці у виборчій комісії у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, але не нижче середньої заробітної плати за основним місцем роботи і не вище заробітної плати народного депутата України. Оплата праці здійснюється безпосередньо виконавчими органами рад за рахунок коштів на проведення виборів (ст. 17 Закону "Про вибо­ри народних депутатів України"). Згаданий середній заробіток обчислюється відповідно до загальних правил.

14. За рішенням виборчої комісії по виборах депутатів місце­вих рад, сільських, селищних, міських голів, не більше трьох її членів можуть на період виборчої кампанії працювати у комісії на постійній основі з виплатою їм заробітної плати відповідно до норм видатків виборчої комісії, встановлених Кабінетом Міністрів. Оплата праці у цих випадках здійснюється місцевими радами та їх виконавчими органами (п. 7 ст.23 Закону "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"). За час роботи у виборчих комісіях за працівниками зберігається місце роботи. Підставою для цього являється ст. 119 КЗпП і п. 8 ст. 23 Закону "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

          15.  Голова, заступник голови, секретар і окремі члени вибор­чих комісій по виборах Президента України на період виборчої кампанії можуть бути звільнені від виконання виробничих та службових обов'язків за основним місцем роботи за рішенням виборчої комісії, затвердженим відповідно окружною чи Цент­ральною виборчою комісією. Час звільнення від виконання тру­дових обов'язків зазначених осіб оплачується в порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України, але не нижче середньої плати за місцем основної роботи (ст. 17 Закону "Про вибори Президента України").

         16.  Члени виборних профспілкових органів, не звільнені у зв'язку з виконанням цих обов'язків від своєї виробничої робо­ти, мають право на надання вільного від роботи часу, тобто на звільнення від виконання трудових обов'язків зі збереженням робочого місця (посади). Вільний час надається цій категорії працівників на умовах, визначених колективним договором, для виконання громадських обов'язків і профспілкового навчання. При цьому передбачено збереження за працівниками середнього заробітку (частина третя ст.252 КЗпП; частина шоста ст. 41 За­кону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

         17. Два випадки збереження місця роботи і середнього заро­бітку за працівниками, виконуючими у робочий час громадські обов'язки, передбачені законодавством про охорону праці:

         а) уповноважені трудових колективів з питань охорони праці у робочий час можуть проходити навчання з питань, пов'язаних з ви­конанням своїх громадських обов'язків, а також перевіряти на підприємстві виконання вимог по охороні праці. За цей час за ними зберігається місце роботи і середній заробіток. Строк звільнення уповноважених від виконання трудових обов'язків визначається колективним договором (частина друга ст.47 Закону "Про охорону праці"). Правда, Типове положення про роботу уповноважених тру­дових колективів з питань охорони праці дещо звужує можливості звільнення уповноважених від виконання трудових обов'язків. Пункт 1.7 названого Типового положення допускає звільнення уповноваже­них від виконання трудових обов'язків лише у разі залучення їх до перевірок стану безпеки і умов праці посадовими особами міністерств, відомств, об'єднань, підприємств, місцевих органів дер­жавної виконавчої влади, державного нагляду та громадського кон­тролю за охороною праці. Вважаємо, що вказане протиріччя між законом і підзаконним актом має вирішуватися колективним договором, оскільки і той і інший акти визначення строку звільнення з роботи відносять до компетенції сторін колективного договору;

         б) пунктом 10 Типового положення про комісію з питань охо­рони праці підприємства передбачено виконання членами зазна­чених комісій своїх обов'язків, як правило, на громадських за­садах (очевидно, мається на увазі без звільнення від виконання трудових обов'язків). У той же час передбачається і звільнення членів комісій з питань охорони праці підприємства від виконан­ня трудових обов'язків при залученні їх до окремих перевірок і проведенні навчання зі збереженням середньої заробітної пла­ти. Звільнення від трудових обов'язків при цьому провадиться на строк, передбачений колективним договором.

         18. Звільнюються від основної роботи зі збереженням серед­нього заробітку особи, які беруть участь у колективних перего­ворах як представники Сторін, спеціалісти, запрошені для участі у робочих комісіях на період колективних переговорів і підго­товки проекту колективного договору, угоди (ст.12 Закону "Про колективні договори і угоди").

         19. Ст.119 КЗпП є правовою підставою для збереження місця роботи і середнього заробітку за особами, які залучаються до вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) як посе­редники чи являються членами примирних комісій, трудових арбітражів. Крім того, оплата праці, пов'язаної з участю у вирі­шенні колективних трудових спорів (конфліктів) посередників, членів примирних комісій та трудових арбітражів, провадиться у розмірі не нижче середнього заробітку за основним місцем роботи, за рахунок сторін колективного трудового спору (кон­флікту) за погодженням між ними, а якщо угода не досягнута — у рівних долях (ст.14 Закону "Про порядок вирішення колектив­них трудових спорів (конфліктів)").

20.  Місце роботи (посада) і середня заробітна плата зберіга­ються за громадянами, що подали заяву про направлення на аль­тернативну службу, за час явки на засідання комісії у справах альтернативної служби (частина друга ст. 11 Закону "Про аль­тернативну (невійськову) службу").

         21. Місце роботи (посада) і середня заробітна плата зберіга­ються також за працівниками, залученими до виконання держав­них обов'язків як:

         а)  членів комісій з приписки призовників до призовних дільниць;

         б)  членів призовних комісій;

         в)  членів лікарських комісій при військових комісаріатах;

         г) лікарів, середнього медичного персоналу, технічних пра­цівників і обслуговуючого персоналу призовних дільниць та збірних пунктів під час прийняття допризовників на військовий облік і призову громадян на військову службу чи на збори;

         д) лікарів, середнього медичного персоналу, технічних праців­ників і обслуговуючого персоналу, здійснюючих медичне обстеження, у тому числі повторне, громадян, виконання інших функцій, пов'язаних з відправкою призваних на збірні пункти (ст.43 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу").

         Відшкодування перерахованим особам витрат на проїзд від місця проживання до місця виконання зазначених державних обо­в'язків і назад, на найм житла та оплату добових за нормами, встановленими для відряджень, провадиться за рахунок коштів Міністерства оборони України (ст.43 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу").

         22. Громадянам, залученим до виконання військового обов'яз­ку, надаються такі гарантії:

         а) працівники, що проходять підготовку з військово-технічних спеціальностей в навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та у відповідних професійно-технічних навчаль­них закладах з відривом від виробництва на весь час виконання цих державних обов'язків, включаючи час проїзду в обидві сто­рони, мають право на збереження місця роботи (займаної поса­ди) і середнього заробітку. Крім того, вони мають право на ком­пенсацію витрат по найму житла на період навчання, а також вартості проїзду. Ці гарантійні і компенсаційні виплати провадять­ся на користь громадян військовими комісаріатами, направляючими громадян для підготовки до військової служби (ст.13 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

         б) працівники, прийняті чи призвані на військову службу, ма­ють право на вихідну допомогу у розмірі не менше двомісячного середнього заробітку (ст.44 КЗпП; ст.21 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

          в) право на збереження місця роботи і середнього заробітку мають громадяни на період виконання державних обов'язків, пов'я­заних з прийняттям на військовий облік, призовом чи прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються військови­ми комісаріатами на диспансерне чи стаціонарне обстеження (ліку­вання, медичне обстеження), звільняються від роботи на час вико­нання зазначених обов'язків та перебування у медичному закладі;

         г) працівники-військовозобов'язані, призвані на військові збо­ри, мають право на збереження за ними місця роботи (посади) і середнього заробітку за весь період зборів, включаючи час про­їзду до місця їх проведення і назад. Порядок і розміри забезпе­чення коштами і матеріальними засобами військовозобов'язаних, що призвані на збори, визначаються Кабінетом Міністрів. Витрати підприємства на виплату середньої заробітної оплати військовозо­бов'язаним, що призвані на військові збори, відповідно до части­ни третьої ст. 12 Закону "Про підприємництво" повинні бути відшкодовані органами Міністерства оборони.

         23. Працівникам, залученим до альтернативної (невійськової) служби, надаються такі гарантії:

         а) право на вихідну допомогу у розмірі не менше двомісячно­го середнього заробітку (ст. 44 КЗпП);

 б) право на попередню роботу (посаду), тобто ту роботу (по­саду), яку він виконував (займав) до призову. .У разі відсутності цієї роботи (посади) — а це може бути при змінах в організації виробництва і праці, що спричинили ліквідацію відповідних ро­бочих місць (посад), — працівнику має бути надана інша рівно­цінна робота на тому ж підприємстві. Лише за погодженням пра­цівника йому може бути надана робота на іншому підприємстві. Формулювання "зберігається... попередня робота (посада)" (ст. 3 Закону "Про альтернативну (невійськову) службу"), на наш по­гляд, не означає права на поновлення на роботі. При наданні іншої рівноцінної роботи після закінчення альтернативної служби пра­цівник на роботу приймається, але його право на укладення тру­дового договору захищається у порядку, встановленому части­ною другою ст.232 КЗпП.

         24. Порядок обчислення середньої заробітної плати встанов­люється Кабінетом Міністрів України (частина перша ст.27 За­кону "Про оплату праці"). Буквально в частині першій ст.27 За­кону "Про оплату праці" записано таке: "Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України". Якщо цитоване правило розуміти буквально, то виходить, що Ка­бінет Міністрів вправі встановлювати порядок обчислення се­редньої заробітної плати лише у випадках, коли таке повнова­ження надане йому законодавством. Але систематичне тлумачення приведеного правила дає підстави для висновку, що під словами "випадки" маються на увазі не лише випадки, коли законом Ка­бінету Міністрів надане спеціальне повноваження визначати по­рядок обчислення середньої заробітної плати, а всі випадки, коли законодавством передбачена необхідність обчислення середньої заробітної плати. Отже, завжди, якщо у законі безпосередньо не встановлений порядок обчислення середньої заробітної плати, він визначається Кабінетом Міністрів України.

         25. З правила, яке надає Кабінету Міністрів повноваження виз­начати порядок обчислення середньої заробітної плати, частина перша ст. 27 Закону "Про оплату праці" робить лише один ви­няток: для обчислення середньої заробітної плати відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення" (ст. 66).

         Маючи повноваження встановлювати порядок обчислення се­редньої заробітної плати (за зазначеним винятком), Кабінет Міністрів при визначенні видів оплати праці, котрі враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку з метою розрахунку розміру відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків, відсилає до законо­давства про пенсійне забезпечення (п.                                                         23 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків).

         26. У порядку реалізації свого повноваження, даного ст. 27 Закону "Про оплату праці", Кабінет Міністрів України постановою від 8 лютого 1995 року № 100 затвердив Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі у межах коментаря до цієї статті — Поря­док), який поширюється також на всі випадки обчислення середнього заробітку для призначення допомоги по державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та по вагіт­ності і родах. Отже, відповідні правила Положення про порядок забезпечення допомогами по державному соціальному страхуван­ню діють постільки, оскільки не суперечать нормам Порядку.

          27. Прийняття Порядку означало суттєвий крок вперед по шляху уніфікації обчислення середньої заробітної плати. В той же час Порядок передбачає два варіанти обчислення середньої заробітної плати:

         1) перший з них застосовується для обчислення середньої заро­бітної плати для визначення розміру оплати часу щорічних основ­ної і додаткових відпусток, додаткових відпусток у зв'язку з на­вчанням без відриву від виробництва, творчих відпусток, а також для оплати часу соціальних відпусток (у разі збереження за період соціальної відпустки середньої заробітної плати). Аналогічним чи­ном обчислюється середня заробітна плата для визначення розміру компенсацій за невикористану відпустку або його частину;

         2) другий варіант обчислення розміру середньої заробітної плати застосовується у решті випадків, зокрема, при здійсненні гарантійних виплат за час:

          —  виконання працівниками державних і громадських обо­в'язків у робочий час;

          — переведення працівника за станом здоров'я на більш легку роботу;

  — переведення на більш легку роботу вагітних жінок та жінок, що мають дітей у віці до трьох років;

          — надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

          —  службових відряджень;

          —  вимушеного прогулу;

          — направлення працівника на обстеження до медичної установи;

          —  звільнення працівників-донорів від роботи;

          —  залучення працівників до виконання військового обов'язку;

          — тимчасового переведення працівників на іншу нижчеоплачу­вану роботу, коли передбачено збереження середньої заробітної плати;

          — збереження середньої заробітної плати в інших випадках, передбачених законодавством.

          Цей другий варіант обчислення середньої заробітної плати застосовується при визначенні розміру вихідної допомоги, виплачуваної при звільненні, а також для визначення розміру виплат у зв'язку зі збереженням середньої заробітної плати за вивільненими працівниками на період їх працевлаштування.

          Крім того, розглянутий варіант обчислення середньої заробітної плати застосовується для визначення розміру допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваної за пе­ріод відпустки по вагітності і родах та тимчасової непрацездат­ності. При притягненні працівників до матеріальної відповідаль­ності у межах середньої заробітної плати середній заробіток також обчислюється по другому варіанту.

         28. Встановлений такий порядок обчислення заробітної плати для оплати часу відпусток і виплати компенсацій за невикорис­тану відпустку або її частину.

         Обчислення середньої заробітної плати провадиться виходя­чи з виплат за 12 календарних місяців роботи, що передували місяцеві, у якому надається (розпочинається) відпустка або в якому виплачується компенсація за невикористані відпустки (невикористані дні відпустки). Якщо працівник на даному підприємстві пропрацював менше року, то середня заробітна плата обчислюється з першого числа місяця, наступного після місяця, в якому працівник був прийнятий на роботу, до першого числа місяця, в якому надається (розпочинається) відпустка. Відпустка в окремих випадках може надаватися, хоч би праців­ник і не пропрацював на підприємстві календарний місяць. Хоч такий варіант Порядком обчислення середньої заробітної плати і не передбачений, виходячи із сенсу названого Порядку, у та­кому разі середній заробіток слід обчислювати на основі заро­бітної плати за відпрацьовані дні.

         Для працівників з відрядною формою оплати праці у разі відсутності відомостей про заробіток за останній місяць розра­хункового періоду цей місяць може бути замінений місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

         29. При обчисленні середньої заробітної плати всі виплати враховуються у тому місяці, на який вони приходяться, а не в тому місяці, в якому вони фактично здійснюються. Це правило особливо актуальне у наш час, коли виплату заробітної плати затримують не на дні, не на тижні, і, навіть, не на місяць-два, а на багато місяців. Таким чином, якщо заробітну плату за грудень 1998 року виплачують, наприклад, у червні 1999 року, то вона буде враховуватись, як груднева, а не як червнева.

         30. Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовує поширений останнім часом новий техніко-юридичний прийом. Суть його у тому, що правотворчий орган спочатку формулює позитив­не правило, а потім — негативне, аби було видно, коли ж позитивне правило не діє. Очевидно, передбачається, що таким чином стане зрозумілішим, коли позитивне правило діє. Однак при використанні такого техніко-юридичного прийому виникає складна проблема, пов'язана з тим, що часто між сферами дії позитивного і негатив­ного правил залишається простір, не врегульований законодавством. І неясно, які норми діють у цьому просторі.

         31. Стосовно Порядку обчислення середньої заробітної плати зазначена проблема вирішується з урахуванням наступного. По­рядок (п. 3) у позитивному правилі називає чотири найбільш вагомі компоненти заробітної плати, котрі враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, — основну заробітну пла­ту, доплати (надбавки), премії та винагороду за підсумками ро­боти підприємства за рік (винагороду за вислугу років), а в кінці переліку зазначає і четвертий компонент, — тощо.

         У негативній частиш (п. 4 Порядку) зазначається, які види вип­лат при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються.

32.  Складнощів при вирішенні питання про врахування при обчисленні середньої заробітної плати основної заробітної пла­ти, винагороди за підсумками роботи підприємства за рік та ви­нагороди за вислугу років не виникає. На практиці ці питання вирішуються хоч часто й інтуїтивно, але правильно. На питання, що ж є підставою для врахування при обчисленні середньої за­робітної плати відрядного приробітку, вряд чи якийсь головний бухгалтер відповість правильно. Адже цей вид оплати праці відпо­відно до ст. 2 Закону "Про оплату праці" не відноситься до ос­новної заробітної плати, важко його назвати доплатою чи над­бавкою, а премією назвати і зовсім не можливо. Але поставлене питання на практиці вирішують правильно.

         33. Більш складною є проблема врахування при обчисленні середньої заробітної плати таких неоднорідних виплат, як доп­лати (надбавки) і премії.

         34. При визначенні кола виплат, що враховуються при обчис­ленні середньої заробітної плати, слід виходити з такого:

         34.1.  У разі формулювання правотворчим органом спочатку одітого правила (позитивного), друге правило, на наш погляд, завж­ди слід розглядати лише як допоміжне, що повинне допомагати з'ясувати зміст першого. Тим більш, якщо у позитивному правилі застосовується такий чітко не визначений термін, як "тощо".

         34.2. У п. З Порядку (позитивне правило) взагалі не перелічу­ються повністю всі види виплат на користь працівників, у кінці перелічення зазначається "тощо". Отже, будь-які виплати, не за­значені у п. 4 Порядку, як такі, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, мають при цьому враховуватися. Саме звідси слід зробити висновок про врахування при обчисленні серед­ньої заробітної плати відрядного приробітку, тобто оплати за пе­ревиконання норм виробітку (у частиш перевиконання).

         34.3.  У п. З Порядку не дається повного, переліку доплат і надбавок. Після їх перелічення зазначається "та інші", що озна­чає можливість врахування при обчисленні середньої заробітної плати доплат і надбавок, не лише зазначених у цьому пункті, а й не зазначених.

         34.4. Поняття доплати й надбавки у п. З Порядку використову­ються у більш ширшому розумінні, ніж завжди. Так, ст. 106 КЗпП встановлює підвищену оплату праці у надурочний час. Проте така оплата у п. З Порядку називається доплатою (або надбавкою, що розмежувати у контексті п. 3 Порядку неможливо).

         35. У п. 4 Порядку зазначається, що не враховуються при об­численні середньої заробітної плати такі види виплат.

         35.1. Виплати за виконання окремих доручень одноразового характеру, що не входять до кола трудових обов'язків працівника. Спеціально зазначається, що до категорії таких виплат невідносяться доплати за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування, збільшення обсягу виконуваної роботи, ви­конання обов'язків відсутнього працівника, а також різниця у посадових окладах, виплачувана працівникам, котрі викопують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства чи йогоструктурного підрозділу і не являються їх штатними заступни­ками. Не слід вважати виконанням окремих доручень тимчасово­го характеру і випадки, коли працівник тимчасово переводиться на іншу, більш високооплачувану роботу на період тимчасової відсутності працівника, який завжди цю роботу виконує.

         35.2. Одноразові виплати. Якби правотворчий орган не дав при­близногопереліку таких виплат, то можна було б скласти широ­кий їх перелік. Але у підпункті "б" п. 4 Порядку, як приклад такого роду виплат, називаються компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, матеріальна допомога працівни­кам, які виходять на пенсію, вихідна допомога. В кінці цього пе­реліку зазначається "тощо". Звернемо увагу на ту обставину, що інші одноразові виплати, аби вони не враховувались при обчис­ленні середньої заробітної плати, мають бути подібними пере­ліченим, а перелічені такі виплати, які взагалі не підпадають під поняття заробітної плати, як воно визначається у ст. 94 і ст. 1 Закону "Про оплату праці", а інколи виходять за рамки і гранично широ­кого розуміння структури заробітної плати, даного у ст. 2 Закону "Про оплату праці". В будь-якому разі підвести під форму­лювання підпункту "б" п. 4 Порядку будь-які премії неможливо.

35.3. Компенсаційні виплати. До них слід віднести компенсації, виплачувані у зв'язку з відрядженнями (відшкодування витрат на проїзд, наймання житла, добових та інших витрат, передбачених законодавством), при переведенні, направленні чи прийнятті на роботу в іншу місцевість (заробітна плата за час перебування у дорозі, збору в дорогу та облаштування на новому місці, однора­зова допомога на самого працівника та членів його сім'ї, компен­сація витрат на проїзд та перевезення майна), при направленні на виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних та будівель­них робіт (компенсація витрат на проїзд, наймання житла, виплата надбавки), при постійному виконанні робіт у дорозі, виконанні робіт, що мають роз'їзний (рухомий) характер, при виконанні робіт вахтовим методом (надбавки). Очевидно, до цього виду виплат слід віднести і виплати, що провадяться за час перебування у дорозі, працівникам, виконуючим роботи вахтовим методом, а також інші компенсаційні виплати (вони окремо названі у підпункті "є" п. 4 Порядку). Не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати також вартість безкоштовно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, миючих та знеш­коджуючих засобів, молока та лікувально-профілактичного харчу­вання. Не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати компенсації, що виплачуються працівникам в зв'язку з втратою ча­стини заробітку із-за порушення термінів її виплати відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати (підпункт "д" п. 4 Порядку).

         35.4. Премії, як правило, мають враховуватись при обчисленні середнього заробітку. Не враховуються лише такі види премій:

         —  за винахід та раціоналізаторську пропозицію;

         — за сприяння запровадженню винаходів та раціоналізаторсь­ких пропозицій;

         —  за запровадження нової техніки і технології;

         —  за збір і здавання лому чорних, кольорових та благород­них металів;

         — за збір і здавання на відновлення деталей машин, автомо­більних шин;

         — за введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком премій працівникам будівельних орга­нізацій, виплачуваних як виробничі премії, передбачені систе­мою заробітної плати). Підстав для поширювального тлумачення цього переліку премій немає. Отже, всі премії, виплачувані за спеціальними преміальними системами, незалежно від того, вне­сена така система до загального положення про преміювання, чин­ного на підприємстві, чи діє на основі окремого положення, якщо вони не зазначені у підпунктах "г" та "и" п. 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати мають враховуватися.

         35.5.  Одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними ре­зультатами праці:

         — грошові та майнові винагороди за призові місця на змаган­нях, оглядах, конкурсах тощо;

         — виплати , пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню та бездоганну трудову діяльність, активну гро­мадську роботу тощо.

         35.6. Виплати, що виходять за межі даних трудових правовідносин:

         —  пенсії, державна допомога;

         — літературний гонорар штатним працівникам газет та жур­налів, котрий оплачується не відповідно до трудового договору, а на підставі авторського договору;

         — заробітна плата за роботу за сумісництвом (за винятком пра­цівників, для яких її врахування при обчисленні середньої заробі­тної плати передбачене законодавством — п.                            10 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій). При оплаті відпусток проблема врахування (чи неврахування) заробітної плати за сумісництвом втратила акту­альність, оскільки за час роботи по сумісництву працівник також має право на оплачувану відпустку, у тому числі й тоді, коли працівник уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, на якому він працює за основним трудовим договором;

  — доходи (дивіденди, відсотки), нараховані на вклади членів трудового колективу в майно підприємства. Прибуток за акціями трудового колективу, згадуваний у підпункті "к" Порядку, в наш час не має виплачуватись, оскільки строк обігу (та й взагалі строк юридичної чинності) зазначених акцій закінчився 31 грудня 1996 року (п. 2 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про по­рядок введення в дію Закону Української РСР «Про цінні папери і фондову біржу»");

          — суми відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудо­вих обов'язків. Такими не слід вважати суми середнього заробітку, виплачувані потерпілому, котрий у зв'язку з нещасним випадком тимчасово переведений на більш легку нижчеоплачувану роботу (п.6 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків).

         35.7. Виплати та натуральні видачі соціального характеру:

         —  соціальні виплати;

         — дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв та будинків відпочинку;

         — вартість безкоштовно наданих деяким категоріям праців­ників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів па ком­пенсацію їх вартості.

         Решта виплат, що підпадають під визначення заробітної пла­ти, дані у ст. 94 КЗпП і ст. 1 Закону "Про оплату праці" і не зазначені у п. 4 Порядку, мають враховуватися при обчисленні передньої заробітної плати працівників. Це стосується і премій. З урахуванням виплаченого при обчисленні середньої заробітної плати не слід керуватися тими критеріями класифікації премій, які використані при формулюванні пунктів 2.5, 2.38 та 2,39 Інструкції із статистики заробітної плати.

         36.  При обчисленні середньої заробітної плати неправильно було б керуватися тим розумінням структури заробітної плати, яке міститься у ст. 2 Закону "Про оплату праці". Відповідно до літери цієї статті до структури заробітної плати, вносяться всі грошові виплати і натуральні видачі, які провадяться підприємством, установами, організаціями на користь працівників і но­сять заохочувальний чи компенсаційний характер. Послідовне застосування ст. 2 Закону "Про оплату праці" при обчисленій заробітної плати може привести до багатьох суперечливих вис­новків. Тому ст. 2 Закону "Про оплату праці" до трудових відно­син можна послідовно застосовувати лише у тій частині, в якій вона не суперечить ст. 94 КЗпП і ст. 1 Закону "Про оплату праці"

         37.  Відповідно до абзацу 6 п. 2 Порядку з розрахункового періоду (12 місяців) виключається час, протягом якого працівник відповідно до законодавства чи з інших поважних причин не працював і за ним заробіток не зберігався чи зберігався частко­во. Тобто з розрахункового періоду виключається час відпусток без збереження заробітної плати, а також частково оплачувані за рахунок коштів соціального страхування відпустки жінкам, що мають дітей у віці до трьох років. Крім того, з розрахункового періоду (12 місяців) виключаються дні тимчасової непрацездатності працівників, коли їм виплачувалась допомога по державному соціаль­ному страхуванню у розмірі, менше середнього заробітку — 60 чи 80 відсотків (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати).

         38. Якщо фактично працівник пропрацював менше 12 місяців, для обчислення середньої заробітної плати береться заробіток за меншу кількість календарних місяців (з першого числа місяця до першого числа наступного місяця). У подальшому середній за­робіток обчислюється у такому порядку

         38.1. Підсумковий заробіток, а також допомоги з тимчасової непрацездатності (за винятком тих, що виплачуються в розмірі менше 100 відсотків середнього заробітку) і в зв'язку з вагіт­ністю та пологами за 12 календарних місяців, що передують міся­цеві надання (початку) відпустки чи за інший фактично відпра­цьований період (за винятком сум заробітку і допомог за періоди, що вказані в п. 37 коментаря до цієї статті) ділиться на кількість календарних днів у цьому дванадцятимісячному (чи іншому) пе­ріоді. З цієї кількості днів виключаються святкові та неробочі дні, а також періоди, зазначені у п. 37 коментаря до цієї статті.

         38.2. Одержана в результаті дій, зазначених у попередньому аб­заці, середньоденна величина (за календарний день) заробітної пла­ти перемножується на число календарних днів відпустки. При цьо­му, у число днів відпустки святкові і неробочі дні не включаються.

38.3. При відсутності заробітку у розрахунковому періоді розрахунки з працівником провадяться виходячи з встановленої йому тарифної ставки, місячного посадового окладу (п. 4 Поряд­ку). На це слід звернути увагу у зв'язку з тим, що інколи даються консультації, відповідно до яких вважається можливим викори­стовувати попередній розрахунковий період для обчислення се­редньої заробітної плати. Це передбачено тільки стосовно роз­рахунку середнього заробітку виходячи з виплат за останніх два місяці (абзац четвертий п. 2 Порядку) і не може бути поширено на випадки обчислення середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні 12 місяців.

         39. У решті випадків обчислення середньої заробітної плати (при збереженні за працівником середньої заробітної плати або при виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності і пологах) діють такі правила:

         39.1. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат, здійснених на користь працівника за два календарних місяці роботи, що передували тому місяцеві, в якому сталася подія, у зв'язку з якою у працівника виникло право на виплату розмір якої обчислюється на основі середньої заробітної плати. Якщо працівник пропрацював на даному підприємстві менше двох ка­лендарних місяців, при обчисленні середньої заробітної плати враховується заробітна плата за весь фактично відпрацьований час, хоч би він і перевищував два астрономічних місяці. Так, якщо працівник поступив на роботу 4 липня, а подія, що стала підставою для виплати на його користь з розрахунку середнього заробітку, сталася 26 вересня, працівник вже пропрацював на даному підприємстві астрономічних 2 місяці і 21 день. Але він не пропрацював двох календарних місяців, тому його середня заробітна плата має обчислюватись на основі тих виплат, які були здійснені за весь період його роботи на даному підприємстві до зазначеної події.

         39.2. Якщо протягом останніх двох календарних місяців праців­ник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо ж працівник і в цей період не працював, то відповідні виплати працівнику провадяться виходячи з встановленої йому тарифної ставки (окладу). Вста­новлені винятки для працівників плавскладу суден рибної про­мисловості та працівників, зайнятих на підприємствах з сезон­ним характером виробництва. У даному разі йдеться не про працівників, що уклали сезонний трудовий договір, а про підприє­мства з сезонним характером виробництва. Викладене правило поширюється на підприємства, де у зв'язку з сезонним характером виробництва мають місце різкі коливання розміру заробітної пла­ти. У зв'язку з цим їх середня заробітна плата може у всіх випадках розраховуватися виходячи з виплат за останні 12 місяців.

         39.3. При обчисленні середнього заробітку за правилами другого варіанту не враховуються ті виплати, які провадились на користь працівника (з фонду заробітної плати чи за рахунок коштів со­ціального страхування) за період, коли фактично він не працював.

         39.4. Постановою від 30 липня 1999 р. до Порядку внесені зміни і доповнення, зокрема, передбачається при обчисленні середньої заробітної плати виходячи з виплат за 2 місяці у разі, коли число робочих днів в розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати враховувати про­порційно відпрацьованому в розрахунковому періоді часу. Це положення, на нашу думку, не має достатнього логічного та со­ціально-економічного обгрунтування. Покажемо це на прикладі.

         Якщо в жовтні 1999 р. працівник при шестиденному робочо­му тижні відпрацював 20 робочих днів, а 6 робочих днів не працював, і йому виплачена премія 100 грн., то вся ця сума, за логікою речей, повинна враховуватись при обчисленні заробіт­ної плати, оскільки вся сума премії нарахована за дні фактичної роботи. Якщо в тому ж місяці працівник відпрацював 20 днів, а 6 днів знаходився у відпустці, то 6 днів працівникові оплачені виходячи з середнього заробітку, а премія йому нарахована на заробіток за 20 днів, то її теж нелогічно частково виключати при обчисленні середнього заробітку. Той же висновок треба зробити і стосовно того випадку, коли працівник ті ж 6 днів знаходив­ся у відпустці без збереження заробітної плати. Але все викла­дене тут грунтується на логічних та соціально-економічних ар­гументах. З точки зору юридичної слід визнати, що викладене правило не суперечить закону, воно прийняте Кабінетом Міністрів в силу наданого йому повноваження, а тому є чинним.

         39.5. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років, нарахована в поточному році в порядку оплати праці за попередній рік, враховується в одній дванадцятій час­тині в кожному місяці поточного року.

         39.6. З розрахункового періоду виключаються також дні, коли працівник не працював, але одержував гарантійні виплати чи до­помогу по державному соціальному страхуванню.

39.7. Підсумковий заробіток за розрахунковий період ділить­ся на кількість відпрацьованих робочих днів працівника за гра­фіком для визначення середньоденної заробітної плати праців­ника. При необхідності може визначатися середньочасова заробітна плата працівника. Середньочасова заробітна плата виз­начається при підсумованому обліку робочого часу, якщо вип­лата з розрахунку середньоденної заробітної плати і виплат, що провадяться на користь працівника, а також у випадках, коли працівник пропрацював лише частину робочого дня (зміни), і з'я­вилась підстава для виплати, розмір якої визначається виходячи з середньої заробітної плати.

          39.8. Для визначення розміру виплати на користь працівника середньоденна (середньочасова) заробітна плата перемножуєть­ся на кількість робочих днів (часів) по графіку за той період, за який провадиться виплата. Якщо ж передбачена гарантійна вип­лата за час, обчислюваний у календарних днях, то підсумковий заробіток ділиться на кількість календарних днів (для визначення розміру середньомісячного заробітку), а одержуваний результат пе­ремножується на кількість календарних днів, за які провадиться гарантійна виплата (для визначення загальної суми виплати).

         39.9.  Є ще одне обмеження для використання середнього заро­бітку для розрахунку розміру допомоги по тимчасовій непрацез­датності. Середньоденний заробіток, обчислений відповідно до По­рядку обчислення середньої заробітної плати, не може перевищувати суми подвійної тарифної ставки (посадового окладу) і доплат та надбавок в одинарному розмірі, крім випадків виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з виробничим травматиз­мом, професійним захворюванням, захворюванням осіб, віднесених до І і IIкатегорій потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а також виплати допомоги по вагітності і пологах.

          40. В умовах інфляції, систематичного коригування розмірів оплати праці працівників набуло актуальності питання про вра­хування змін в оплаті праці (збільшення заробітної плати) при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру гарантійних виплат і допомоги по державному соціальному страхуванню. Правила про коригування поширюються на обидва варіанти обчислення середнього заробітку. Зміни розмірів опла­ти враховуються лише у тому разі, якщо вони провадяться відпо­відно до актів законодавства чи на підставі рішень, передбаче­них у колективному договорі. При цьому провадиться коригування заробітної плати (у тому числі премій, врахованих при обчисленні середньої заробітної плати) на коефіцієнт підви­щення розміру оплати праці. Якщо ж заробітна плата збільшуєть­ся не за зазначеною підставою, а також при підвищенні розміру оплати у зв'язку з присвоєнням більш високого розряду, пере­веденням на іншу більш високооплачувану роботу, посаду, кори­гування середньої заробітної плати не провадиться.

         Коригування розміру заробітної плати, у разі її підвищення, в розрахунковому періоді провадиться за проміжок часу до її підвищення.

         Правила про коригування являються обов'язковими, але для госпрозрахункових підприємств і організацій зроблено виняток: вони проводять коригування з урахуванням їх фінансових мож­ливостей. Це зовсім не означає, що вирішення питання залишено на розсуд власника. У разі спору власник має довести, що він не проводив коригування, чи проводив його у меншому розмірі, ніж коефіцієнт підвищення заробітної плати, через відсутність фінан­сових можливостей. Оскільки ж виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності і родах провадиться з фонду соціального страхування, а тому не перебуває у будь-якому зв'яз­ку з фінансовими можливостями підприємства, коригування роз­міру допомоги по державному соціальному страхуванню, випла­чуваного за період тимчасової непрацездатності працівника або відпустки по вагітності і родах, має бути обов'язковим.

         Відкоригована з урахуванням викладеного середня заробітна плата являється підставою для розрахунку середньоденної (часо­вої) заробітної плати відповідно до загальних правил.

          41. Інші правила діють у випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів сталося у періоді, протягом якого за працівни­ком зберігається середній заробіток або працівнику виплачува­лась допомога по державному соціальному страхуванню у зв'яз­ку з тимчасовою непрацездатністю чи відпусткою по вагітності і родах. З урахуванням підвищених тарифних ставок (посадових окладів) визначається розмір збереженої за працівником серед­ньої заробітної плати (або її частини) зі дня підвищення тариф­них ставок і окладів. Коригування розміру виплати у цьому разі є обов'язковим. Винятків щодо цього не передбачено.