Стаття 129. Заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат

         Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, ком­пенсаційних та інших виплат, на Які згідно з законодавством не звертається стягнення.

 

         1. Чинність ст. 129 КЗпП поширюється на випадки відраху­вання на підставі документів, перелічених у ст. 348, 349 ЦПК Ук­раїни, а також в ст. З Закону "Про виконавче провадження" (крім відрахувань з заробітної плати осіб, що відбувають покарання за вироком суду), відрахувань в силу трудових відносин, а також відрахувань на основі письмового доручення працівника підприє­мству на перерахування частини заробітку працівника на користь торгового підприємства, що продало працівникові товар уроз­строчку.

         Водночас чинність статті, що коментується, не поширюється на відрахування прибуткового податку, обов'язкових зборів, відрахування за вироком суду із заробітку осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт. Це твердження зовсім не означає, що з виплат, названих в ст. 129 КЗпП, слід утримувати прибутковий податок, обов'язкові збори, а також здійснювати відрахування за вироком суду про застосування покарання в виг­ляді виправних робіт без позбавлення волі. Такі утримання із вихідної допомоги і компенсаційних виплат по провадяться на підставі підпункту "г" п. 1; п. 2 ст. 5 Декрету "Про прибутковий податок з громадян", абзацу сьомого п. 5.4.1 Інструкції про прибут­ковий податок з громадян і ст.. 102 Виправно-трудового кодексу.

         Суми, що с об'єктами обкладення прибутковим податком, обо­в'язковими зборами, чи виключені з цих об'єктів, визначені відпо­відними спеціальними законами. Частина третя ст. 102 Виправно-трудового кодексу України визначає види виплат, з яких не провадяться відрахування за вироком суду про призначення покарання у вигляді виправних робіт. До такого роду виплат належать допомоги по соціальному страхуванню, виплати одно­разового характеру, не передбачені системою заробітної плати, компенсації.

         2. Усі види відрахувань не можуть провадитися з вихідної до­помоги, у тому числі і в тих випадках, коли вона виплачується у розмірі, що перевищує встановлений ст. 44 КЗпП. Не прова­диться відрахування із компенсаційних виплат. При цьому, слід враховувати, що у законодавстві немає логічно строгого розу­міння компенсаційних виплат. Беззаперечно, до них належать компенсації, виплачувані у зв'язку з відрядженнями, при переве­денні, прийнятті та направленні в іншу місцевість, за знос інстру­ментів, а також у зв'язку з придбанням працівниками за свій рахунок спецодягу та інших засобів індивідуального захисту (частина друга ст. 164 КЗпП).

         Ст. 49³ КЗпП компенсаціями називає, і середню заробітну плату, виплачувану працівнику за період працевлаштування, але не більше ніж за три місяці зі дня звільнення за пунктом 1 ст. 40 КЗпП. Отже, з цих виплат також не можна провадити відраху­вання. Компенсацією називаються у законодавстві і гарантійні виплати, котрі провадяться у зв'язку з невикористанням відпу­стки (або її частини). Проте щодо цього виду виплат ст. 406 ЦПК України і п. 2 ст. 73 Закону "Про виконавче провадження" вста­новлюють особливий правовий режим. З виплат за невикориста­ну відпустку можна провадити відрахування у порядку стягнен­ня аліментів лише у тому разі, якщо особа, котра платить аліменти, при звільненні одержує компенсацію за невикористані за декіль­ка років відпустки.

         3. Не допускається відрахування з гарантійних виплат, здійсне­них на користь працівників у зв'язку з переведенням, направлен­ням та прийняттям на роботу в іншу місцевість (п. 4 частини першої ст. 406 ЦПК).

         4. Не можуть провадитися відрахування з премій, що носять одноразовий характер, здопомоги, котра видається за рахунок коштів соціального страхування при народженні дитини і на похо­вання.

    5. На допомогу по соціальному страхуванню, виплачувану при тимчасовій непрацездатності, стягнення може бути звернено (з цієї допомоги може-бути здійснене відрахування) лише за рішен­ням суду про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим пошкодженням здоров'я, а також втратою годувальника (частина друга ст. 406 ЦПК України).