Стаття 122. Гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації

При направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

 

         1. Стаття, що коментується, встановлює імперативне правило про збереження за працівниками, направленими для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, місця роботи (посади). Щодо виплат, які мають провадитись у цьому разі на користь праців­ників, то тут Кодекс законів про працю відсилає до спеціального законодавства. Таким спеціальним актом законодавства є поста­нова Кабінету Міністрів України "Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відри­вом від виробництва".

         2. Працівники, які направляються для підвищення кваліфікації, а також для підготовки, перепідготовки, навчання іншим професіям з відривом від виробництва, мають право на збереження середнього заробітку за основним місцем роботи.

         3. Працівники, що направлені для зазначених цілей в іншу місцевість, мають право на компенсацію витрат по оплаті проїзду. Оскільки спеціальних правил про оплату проїзду на цей випадок не встановлено, витрати по оплаті проїзду мають компенсовуватися за правилами, встановленими для службових відряджень.

         4. При направленні в іншу місцевість для підвищення квалі­фікації чи інших зазначених форм навчання працівникам випла­чуються добові відповідно до законодавства про відрядження з урахуванням таких спеціальних правил:

         а) за час перебування у дорозі і перший місяць навчання добові виплачуються на загальних підставах;

         б) за наступні місяці до закінчення строку підвищення ква­ліфікації (навчання) добові не виплачуються. Але працівники, що одержують за цей період заробітну плату у розмірі менше 6 неопо­даткованих мінімумів громадян, мають право на одержання за раху­нок підприємства за місцем роботи стипендії у розмірі 20 відсотків добових, встановлених законодавством про відрядженім.

         5. На час підвищення кваліфікації (навчання) працівники за­безпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку працівники мають право на відшкодування витрат понайманню жилого приміщення за нормами, встановленими за­конодавством про відрядження.

Стаття 123. Гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу

         За час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження (статті 169, 191), зберігається середній заробіток за місцем роботи.

 

         1. Слід виходити з того, що право на збереження середнього заробітку мають лише працівники, що вже уклали трудовий до­говір. Працівники, які проходять попередній медичний огляд (при прийнятті на роботу), права на одержання гарантійних виплат за період медичного огляду не мають. При проходженні медичного огляду у зв'язку з переведенням працівника усередині підприємства на роботу, яка передбачає проходження медичного огляду, середній заробіток зберігається.

Стаття 124. Гарантії для донорів

         За працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання.

         Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здаван­ня крові для переливання надається день відпочинку зі збережен­ням середнього заробітку. На бажання працівника цей день при­єднується до щорічної відпустки.

 

         1.Як правило, день обстеження донора і день здачі крові — це один день. Але у разі необхідності затрати на обстеження більш тривалого часу за день (дні) обстеження за працівником зберігається середній заробіток.

         2. День відпочинку, який має надаватися безпосередньо після здачі крові, за бажанням працівника може бути приєднаний до відпустки. Але оплата цього дня повинна провадитись не за пра­вилами, встановленими для оплати днів відпустки, а виходячи з двох місяців, які передували тому місяцеві, в якому цей день відпо­чинку був наданий реально. Частина друга ст.9 Закону "Про до­норство крові і її компонентів" допускає можливість надання донору додаткового дня відпочинку не лише безпосередньо після кожного дня здачі крові (чи її компонентів), а і в інший час протягом року після цього дня. Подібний варіант, звичайно, незовсім відповідає закріпленому у ст.4 КЗпП принципу регулю­вання трудових відносин іншими законами лише відповідно до КЗпП. Але суттєво зазначене правило ст.9 Закону "Про донор­ство крові і її компонентів", що суперечить статті, яка комен­тується, інтереси працівника не нарушає. І з застосуванням його на практиці можна було б погодитися.