44. Охарактеризуйте екологічний податок

Збір за забруднення навколишнього природного середови­ща справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин;

- скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

Територіальні органи Мінекоресурсів подають до органів дер­жавної податкової служби перелік підприємств, установ, органі­зацій, громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, — яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

Нормативи збору встановлюються відповідно до виду забруд­нюючих речовин та класу небезпеки віходів у гривнях на 1 т за­бруднюючих речовин.

Збір, який стягується за скидування та розміщення відходів у межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обі­гу, а за перевищення цих лімітів справляється в п'ятикратному розмірі й відноситься за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні юридичних осіб.

Розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби за місцем податкової реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Збір сплачується платниками впродовж 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розра­хунку збору.

45. Охарактеризуйте збір за спеціальне використання лісових ресурсів та водних ресурсів.

Лісовий дохід— це плата за використання лісових ресурсів, що перебувають у власності держави. Організація лісокористу­вання в Україні передбачає наявність державної, колективної та інших форм власності на лісові ресурси. За використання лісових ресурсів недержавного фонду сплачуються рентні платежі. В Україні лісовий дохід справляється у вигляді збору за спеціа­льне використання лісових ресурсів та користування земе­льними ділянками лісового фонду.

Платниками лісового доходу є юридичні і фізичні особи. За­лежно від об'єкта оподаткування існує три форми цього доходу:

1) попенна плата;

2) плата за другорядне лісове користування;

3) інші види.

Основною формою є попенна плата — плата за відпуск дере­вини на пні. Вона обчислюється за таксами (ставками) з одного щільного кубометра дерева.

Об'єктом оподаткування є кількість заготовленої деревини в м3.

Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у ви­гляді орендної плати чи доходу; одержаного від реалізації лісо­вих ресурсів на конкурсних умовах.

Залежно від строку сплати лісового доходу лісові господарст­ва — платники плати поділяються на дві групи:

1) лісові господарства державної форми власності сплачують лісовий дохід вісім раз на рік. Причому нарахування здійснюєть­ся один раз від обсягів запланованої вирубки лісу.

2) Колективні та приватні підприємства, фізичні особи, які ви­користовують лісові ресурси, повністю вносять до бюджету пла­ту за деревину, що відпускається на пні в момент одержання лі­сорубного квитка (ордера).

Друга форма — плата за другорядне лісове користування, вклю­чає плату за дозвіл на заготівлю хмизу, сучків, новорічних ялинок, корм, за заготівлю плодово-ягідного матеріалу (промислового).

Третя форма лісового доходу — інші види надходжень від лі­сового господарства.

Сюди відносять:

а) суму від продажу матеріальних активів та основних засобів, які не використовуються державними лісовими господарствами;

б) суму штрафів, за порушення правил лісокористування;

в) надходження від плати за послуги лісозаготівельних органі­зацій (за користування мисливськими будинками).

Лісовий дохід як обов'язковий податковий платіж має харак­тер загальнодержавного регулюючого податку.

Контроль за правильністю розрахунків щодо лісового доходу покладений на органи ДПА, які проводить камеральні і докумен­тальні перевірки.

Податкові платежі у формі плати за воду— це обов'язкові збори, що стягуються з платників і надходять безпосередньо до державних фондів. Податкові платежі за воду справляються в Україні у вигляді збору за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Плата за воду фізичними особами організаціям ЖКГ не є по­датковим платежем, бо формує доходи певної юридичної особи.

Плата за воду справляється за використання прісних водних ресурсів як загальнодержавного так і місцевого значення.

Платниками є юридичні особи, а також громадяни— СПД, що використовують водні ресурси для промислових та інших по­треб за допомогою та без застосування спеціальних пристроїв.

Об'єкт оподаткування: обсяг забраної води.

Ставки плати за воду диференційовані за двома ознаками:

1) водогосподарськими мережами, залежно від басейну рік;

2) підземними водними джерелами, залежно від адміністрати­вної одиниці.

На кожний рік платникам треба визначати ліміт забору води. Існує два види ставок залежно від того, чи використовується вода в межах ліміту чи понад ліміт.

Ставки плати за воду диференційовані за ознаками, встанов­леними найвищими органами влади в державі.

Нараховані суми в межах ліміту, виходячи з обсягу забраної води і ставок плати, відносять на ВВ конкретного платника.

Ставка за воду понад ліміт, збільшена у п'ять разів, і нарахо­вана сума плати сплачується з чистого прибутку конкретного платника.

Платники податку самостійно визначають і сплачують за воду і подають розрахунки в ДПА.

Збір за використання водних ресурсів не справляється:

1) за воду, що використовується для задоволення питних і са­нітарно-гігієнічних потреб населення;

2) за воду, що використовується для протипожежних потреб;

3) за воду, що використовується для потреб зовнішнього бла­гоустрою територій міст та інших населених пунктів тощо.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів загальноде­ржавного значення в розмірі 80 % зараховується до Державного бюджету України і 20 % — до бюджетів територіальних громад.

Збір за спеціальним використанням водних ресурсів місцевого значення в розмірі 100% зараховується до бюджетів територіа­льних громад.

Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і во­дного транспорту зараховується платниками в розмірі 100% до Державного бюджету України.

Контроль за обсягами використання водних ресурсів та досто­вірністю їх обліку здійснюють на місцях представники Держав­ного комітету по водному господарству та Державного комітету по геології і використанню надр. Контроль за повнотою обчис­лення і своєчасністю сплати до бюджету збору за спеціальне ви­користання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту здійснюють органи держа­вної податкової служби.