42. Які особливості застосування єдиного податку для юридичних осіб? Які особливості застосування єдиного податку для фізичних осіб?

Для суб'єктів малого підприємництва запрова­джено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності1. Вона поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності (СПД):

1 група: фізичні особи, у яких немає найманих робітників та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) за рік не перевищує 150 тис. грн..;

2 група: фізичні особи, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 грома­дян та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.;

3 група: юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності — середньооблікова чисельність працюючих у яких не перевищує 20 фізичних осіб і обсяг виручки від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік— не перевищує 3млн. грн.

4 група: юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності — середньооблікова чисельність працюючих у яких не перевищує 50 фізичних осіб і обсяг виручки від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік— не перевищує 5млн. грн.

Для здійснення діяльності за спрощеною системою оподатку­вання платник податків—юридична особа повинен отримати у ДПІ Свідоцтво про право сплати єдиного податку.

ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податково­го) періоду (кварталу).

Об'єктом оподаткування для юридичних осіб є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування A3, а також ПДВ залежно від рішення платника єдиного податку щодо ставки.

СПД — юридична особа має право самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податок:

1)3 % від суми виручки від реалізації продукції у разі сплати ПДВ;

2) 5 % від суми виручки від реалізації продукції, якщо ПДВ не сплачуться.

Ставка податку з фізичних осіб встановлюється місце­вими радами за місцем державної реєстрації СПД:

1 група сплачує від 1% до 10% від мінімальної заробітної плати;

2 група сплачує від 2% до 20% від мінімальної заробітної плати.

СПД до ДПА подають Звіт СПД фізичної чи юридичної особи про сплату єдиного податку встановленої форми, в якому, зокре­ма, зазначається:

• види підприємницької діяльності, які здійснювалися протя­гом звітного кварталу;

• фактична чисельність працівників у звітному кварталі;

• сума фактично сплаченого єдиного податку у звітному квар­талі;

• обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звіт­ний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Сві­доцтва про сплату єдиного податку в календарному році.

Крім то­го, і юридичні, і фізичні особи зобов'язані вести книгу обліку доходів і ви­трат.

43. Охарактеризуйте податок на землю, як вид ресурсного платежу.

Плату за землю в Україні було введено з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-еконо­мічних умов господарювання на землях різної якості, фінансу­вання витрат на ведення земельного кадастру тощо. Передбача­лось, що надходження такої плати будуть використовуватись за цільовим призначенням. Але в нинішніх умовах плата за землю використовується лише як одна з форм поповнення загального обсягу доходів бюджету.

Використання землі в Україні є платним. Враховуючи, що всі земельні ресурси знаходяться у власності держави, стягується та­кий податковий платіж, як плата за землю, що передбачає еквіва­лентність обміну між державою і платником. Основними документами, які регулюють порядок оподаткування землі є:

1. ПКУ

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III

3. Закон України від 06.10.98 р. № 161-XIV "Про оренду земли"

Об'єктом плати є земельна ділянка, яка перебуває у власності чи користуванні.

Платниками є власники земельних діля­нок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, зокрема орендарі.

Основою для встановлення еквівалентного обміну є грошова вартість землі.

Плата за землю існує в двох основних формах:

1) земельний податок;

2) орендна плата.

Враховуючи, що плата за землю в Україні є загальнодержавним податком, механізм нарахування і сплати його встановлюється Вер­ховною Радою. Органам влади дозволяється збільшувати середні ставки плати за землю, затверджені ВР, але не більше ніж удвічі.

Залежно від призначення землі, існують різні підходи до справляння сплати:

1. Плата за сільськогосподарські землі. Ставки плати за зем­лю з 1 га сільськогосподарських угідь встановлені у відсотках до їх грошової оцінки у розмірах:

1.1) для ріллі, сіножатей та пасовищ — ставка 0,1;

1.2) для багаторічних насаджень — 0,03;

1.3) по земельних ділянках, що використовуються за цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва плата складає 0,1.

2. Плата за землі в межах населених пунктів. Плата за землю в межах населеного пункту, по якій встановлено грошову оцінку, стягується за ставкою 1 % від грошової оцінки.

ПЗ = Сп х ГО х ГА

Сп – ставка податку; ГО - грошова оцінка землі; ГА - Кількість (га) землі

Грошова оцінка земельних ділянок здійснюється державним комітетом по земельних ресурсах, згідно кадастрової оцінки землі.

Плата за землю юридичними особами сплачується щомісяця на протязі 30 календарних днів слідуючих за останнім днем звітного місяця, виходячи із 1/12 нарахованої річної суми.

Фізичні особи, землекористувачі, виробники сільського гос­подарства і рибної продукції сплачують плату за землю рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада. Розмір, умови та стро­ки сплати орендної плати, встановлюються за угодою сторін у договорі оренди, між орендодавцем і орендарем.

У разі порушення законодавства платники несуть відповіда­льність згідно із законодавством України.