41.Характеристика владних повноважень суверена за Руссо.

-суверен-є народ,а відповідно до ідеї народного суверенітету йому належить право здійснювати законодавчу владу

-влада суверена не обмежується законом

-він приймає закони

-може змінювати форму держави

-в руках суверена знаходиться доля підданих(в необхідних випадках вирішує питання життя і смерті,тобто якщо він скаже підданому що той має вмерти для держави,то підданий повинен вмерти)

42.Теорія походження держави за Руссо.

Руссо розвиває договірну теорію походження держави.Він розкриває свою концепцію суспільної (соціальної) угоди як «спра­вжнього договору між народами і правителями». Його формула зводиться до наступних положеннь: кожний передає в загальне надбання і ставить під вище керівництво загальної волі свою особистість і усі свої сили, перетворюючись в нероздільну час­тину цілого Це колективне Ціле одержує в результаті такого акту свою єдність, своє загальне Я, своє життя і волю. Це особа , «колись іменувалася громадянською общиною, нині ж іменується Республікою, або Політичним організмом: його чле­ни називають цей Політичний організм Державою, коли він па­сивний, Сувереном, коли він активний, Державою — при зіста­вленні її з їй подібними».У результаті такого правильного і законного договору утво­рюється асоціація рівних і вільних індивідів, у сукупності вони одержують ім´я народу, окремо — громадян, як тих, хто бере участь у верховній владі, підданих, як підлеглих законам держа­ви.Так утворюється держава. Таким чином, відчуження за суспільним договором приро­дної свободи і рівності відшкодовується кожному у виді договірно встановлених прав і свобод.Суспільний договір, за Руссо, служить у державі основою всіх прав,адже на основі цього договору і виникла держава.Завдяки йому усі стають «рівними в результаті угоди і по праву».

43.Держава за Руссо.

У результаті суспільної  угоди як «спра­вжнього договору між народами і правителями» виникає Держава. Це колективне Ціле одержує в результаті такого акту свою єдність, своє загальне Я, своє життя і волю. Ця особа «колись іменувалася громадянською общиною, нині ж іменується Республікою, або Політичним організмом: його чле­ни називають цей Політичний організм Державою, коли він па­сивний,а Сувереном, коли він активний, Державою — при зіста­вленні її з їй подібними».Народ і є сувереном. Влада розділена на законодавчу і виконавчу. Суверенітет народу проявляється у здійсненні ним законодав­чої влади.Присутні 4 види законів.(політичні ,цивільні,кримінальні,звичаї та громадська думка)Форми правління- демократія(для малих Д),аристократія(для середніх Д),монархія(для великих Д).

44.Суверинітет народу за Руссо.

Перехід до стану свободи передбачає укладення справжнього суспільного договору, за яким суверенітет у державі повинен належати народові. Суверенітет трактується мислителем як «здійснення загальної волі», необмеженої влади, що направляється загальною волею. За умовами суспільного договору вона належить народу. Ідеї на­родного суверенітету разом з ідеями рівності і свободи  виступають у Руссо як основні принципи республі­канського ладу, центральні пункти його політичної програми.

Народний суверенітет має, дві ознаки: він невідчужуваний і неподільний. Як відчуження суверенітету від народу на користь тих чи інших осіб чи органів, так і його розподіл між різними частинами народу (станами) за логікою Руссо означали б заперечення суверенітету як загаль­ної волі всього народу. Народ як суверен, як носій і виразник загальної волі, «може бути представлений тільки самим собою». «Передаватися, — підкреслює він, — може влада, але ніяк не воля». Суверенітет народу проявляється у здійсненні ним законодав­чої влади. Лише там, де законодавствує народ є дійсна свобода. Закони — акти загальної волі.