Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Змістовий модуль 9.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
616.45 Кб
Скачать
  1. Цінова стратегія фірми

Цінова стратегія будь-якого підприємства покликана забезпечити оволодіння визначеною часткою ринку, розширення обсягу продажів, одержання планованого прибутку.

Кон’юнктурно-цінова робота передбачає виконання таких завдань:

- інформаційне забезпечення цінових розрахунків;

- вивчення динаміки цін на аналогічні товари іноземного виробництва;

- методичне забезпечення розрахунків;

- контроль за правильністю вибору і використання вихідних даних відповідно до нормативного документу;

- аналіз стану і прогнозування розвитку кон’юнктури світових товарних ринків;

- затвердження завдань відрядження співробітникам фірми, що вивчають цінові фактори за кордоном;

- вивчення діяльності конкурентів і потенційних партнерів, державних органів, міжнародних організацій.

Формування стратегії ціни передбачає виконання двох етапів.

Перший – описує характеризує власний товар порівнюючи його з кращими й гіршими показниками конкурентів (якість, час доставки споживачеві, функціонування ринкової мережі, темпи відновлення, післяпродажне обслуговування і т. д.).

Другий етап передбачає послідовне формування експортних цін:

  1. калькуляція витрат, включаючи витрати із стимулювання попиту адаптації на ринку;

  2. аналіз ринкових цін і їхніх коливань під тиском факторів попиту та пропо­зицій;

  3. установлення нижньої і верхньої межі коливань ціни для визначення ступе­ня маневрування на ринку, що змінюється;

  4. оцінка обсягу продажів;

  5. визначення альтернативних видів цінової політики;

  6. аналіз цінової структури (структура витрат, розподіл прибутку і т. д.);

  7. визначення конкретних продажних цін з урахуванням умов платежу, валютних курсів, методів державного тарифного і нетарифного регулювання.

Розрахунок ціни повинен спиратися на облік фази життєвого циклу продукції, що визначає обсяг експортованої товарної маси і величину потенційного попиту.

Істотне значення має фактор часу. У короткостроковому періоді попит та пропозиція нееластичні чи малоеластичні, тому маніпулювання цінами не впливає на динаміку фізичного обсягу. Навпаки, у довгостроковому періоді ступінь реакції обсягів попиту чи пропозиції на цінові коливання значні і можуть вийти з-під контролю.

Розмаїття форм установлення початкової експортної ціни можна згрупувати в такий спосіб:

1) «скілинг», чи метод «зняття вершків», коли встановлюється завищена ціна на новий, унікальний чи удосконалений товар, причому високий рівень ціни підкреслює споживачу престижність чи особливу якість продукту. «Скілинг» застосовується в короткостроковому періоді;

  1. «кон’юнктурна ціна» для ринку, уже забезпеченого даним товаром, причому для збереження своєї ринкової ніші господарюючий суб’єкт може поєднувати підвищення (сигнал поліпшення якості) і зниження (сигнал зниження витрат) цін;

  1. «ціна проникнення» для виходу на новий ринок з наявністю конкуренції, що дозволяє підприємству завоювати стартову ринкову нішу, при цьому є небезпека застосування антидемпінгових санкцій державними органами країни-імпортера;

  1. метод «стимулювання комплексного продажу», коли перші примірники реалі­зуються за заниженими цінами в рекламних цілях, а великі масиви продукції збуваються за більш високими цінами;

  2. так звані «вузькі» методи, коли привелює єдиний ціноутворний фактор (зональний, географічний, змагальний, транспортний і т. д.).

Для визначення чи обґрунтування зазначених методів ціноутворення на світових ринках використовують специфічні підходи, що пояснюють у першу чергу особливості калькуляції витрат:

  1. «скілинг» ґрунтується на ринково-диференційованому підході, коли за вихідну береться величина світової ціни попереднього періоду, до неї додаються ви­трати з відновлення, адаптації на ринку, страхування і т. д.;

  1. «кон’юнктурна ціна» базується на фактичних витратах виробництва і обігу;

  1. «ціна проникнення» підкреслює подвійний підхід до внутрішнього і зовніш­нього ціноутворення: фактичні витрати застосовують для обґрунтування національних цін, а нормативні – для експортних.