3. Види міжнародних господарських контрактів

Види контрактів визначаються за критерієм їх конкретної спрямованості на використання певної форми міжнародного господарського співробітництва.

Основні види міжнародних господарських контрактів:

Контракт купівлі-продажу товарів. Найбільшого поширення в зовнішньоекономічній діяльності набув контракт міжнародної купівлі-продажу. Обов’язковою умовою Договору купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця. Цією умовою він відрізняється від усіх інших видів договорів – орендного, ліцензійного, страхування тощо.

Контракт купівлі-продажу є основним засобом регулювання ділових відносин у сфері зовнішньоторговельного обігу, де діє принцип свободи договору. Керуючись цим принципом, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності самі вирішують, укладати договір, чи ні, з ким його укладати, яким буде його зміст і форма. В окремих випадках форма контракту передбачена правовими актами, а чинність контракту залежить від дотримання цієї форми.

Контракт про зустрічну торгівлю (бартер). Товарообмінні (бартерні) операції суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у порядку, встановленому Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Контракт про лізинг. У багатьох лізингових угодах мають місце як мінімум три контракти: між орендаторем та орендодавцем; між постачальником і орендодавцем; між орендодавцем і його банком. Зазвичай перед початком операції проводиться ретельний аналіз клієнта, в який входить: оцінка клієнта по його здатності виплатити орендні платежі і по його попередніх доходах від використання, устаткування, що орендується; оцінка товарів (попит на них з точки зору можливого перепродажу).

Контракт про кооперацію. До зовнішньоекономічних договорів про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором результати, якщо сторони не погодили інше.

Контракт про факторинг. Факторинг – це форма надання короткострокового кредиту під експорт товарів. Факторинг здійснюють: фактор-фірми – фінансові установи, які надають короткострокові кредити піт експорт товарів на певних умовах та Банки (державні й комерційні).

Контракт про франчайзинг передбачає в якості предмета комплекс господарських і фінансових операцій, послуг, які надає іноземна компанія партнерові у країні-реципієнті.

Контракт про створення змішаного підприємства, спільного підприємства. Змішане підприємство передбачає спільне використання державної і приватної власності. Спільне підприємство передбачає спільне використан­ня приватної власності партнерів. До зовнішньоекономічного договору про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.

Контракт про іноземні інвестиції. Інвестиційний договір (контракт) є знаряддям здійснення іноземних інвестицій. Застосування цієї правової форми дає можливість прискорювати економічний розвиток на основі використання ринкових законів. Кожна зі сторін інвестиційного договору (контракту) дбає лише про власні господарські інтереси. Але в кінцевому підсумку здійснення і використання іноземних інвестицій є неодмінними умовами розвитку продуктивних сил. Інвестиційний договір (контракт) встановлює правовий зв’язок між учасниками інвестиційної діяльності. Разом з тим держава може активно впливати на зміст договору шляхом встановлення додаткових пільг або обмежень щодо окремих сторін здійснення іноземних інвестицій. Інвестиційний договір (контракт) за своєю суттю має майновий характер. У змісті договору, визначеному згодою сторін, виявляються індивідуальні майнові інтереси учасників інвестиційної діяльності, які не знайшли вираження в нормативних актах, покликаних регулювати здійснення іноземних інвестицій.