5. Класифікація умов зовнішньоторговельного контракту

Зміст контракту складають його умови, про які сторони домо­вилися в процесі укладання угоди. Ці умови відображають специф­іку взаємин між сторонами і їхні особливі вимоги до предмета і порядку виконання контракту.

З точки зору обов’язковості умови (статті, параграфи) контрак­ту поділяються на обов’язкові і додаткові.

До обов’язкових належать:

• найменування сторін-учасників угоди;

• предмет контракту;

• ціну;

• умови платежу;

• санкції і рекламації;

• юридичні адреси сторін і підписи сторін.

До додаткових належать:

• здача-приймання товару;

• страхування;

• відвантажувальні документи;

• гарантії;

• пакування і маркірування;

• форс-мажорні обставини;

• арбітраж інші умови.

Обов’язковими вище перелічені умови називають тому, що якщо одна зі сторін не виконує їх, інша сторона має право розір­вати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові ж умови передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша не має права розривати контракт, але може вимагати виконання контрактних зобов’язань і вжити штрафні санкції, якщо це перед­бачено контрактом.

З погляду універсальності умови (статті, параграфи) контракту можна поділити на універсальні й індивідуальні.

Універсальні (типові) умови:

• здача-прийом товару;

• базисні умови поставки;

• пакування і маркірування;

• умови платежу;

• гарантії;

• санкції і рекламації;

• форс-мажорні обставини;

• арбітраж.

Індивідуальні умови:

• найменування сторін-учасників угоди в преамбулі;

• предмет контракту;

• кількість товару;

• якість товару;

• термін поставки;

• ціна;

• юридичні адреси сторін і підписи сторін.

6. Структура міжнародних господарських контрактів

Згідно Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 06.09.2001 р. структура міжнародного господарського контракту складається з наступних статей.

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладання.

2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін – учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи тощо).

3. Предмет контракту містить такі відомості.

1. Найменування предмету зовнішньоекономічної операції.

2. Загальна характеристика предмету контракту.

3. Кількісні і якісні параметри предмету контракту.

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У разі бартерного (товарообмінного) договору або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) потребує детальнішої характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід’ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна примітка в тексті договору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація) крім того балансується ще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

4. Кількість та якість товарів відображає наступну інформацію.

1. Одиниця виміру та загальна кількість товару.

2. Параметри технічного рівня товару.

3. Показники якості товару.

4. Документи, що підтверджують якість товару (сертифікат якості).

Одиниця вимірювання кількості. Може бути міра ваги, об’єму, довжини, площі, а також штуки. Вибір тієї чи іншої одиниці залежить від характеру самого товару та від існуючої практики міжнародної торгівлі. Наприклад, для визначення кількості таких товарів, як зернові, цукор, вугілля, руда, метали зазвичай використовують міри ваги, в торгівлі лісоматеріалами – міри довжини і об’єму (м, куб. м, коки), а в торгівлі нафтопродуктами – як міри ваги, так і об’єму (тонни, барелі). При продажу машин, одягу за одиницю вимірювання використовують штуки.

Кількість товару, що підлягає поставці, може бути визначена:

- чітко фіксованою цифрою;

- у визначених межах;

- застереженням «по опціону» або «по вибору», що означає надання права покупцеві закупити додаткову кількість товару з вказівкою періоду, протягом якого одна сторона повинна повідомити іншу про свій намір скористатися своїм правом;

- застереженням «близько», яке допускає відхилення фактично поставленої продавцем кількості товару від обумовленої в контракті. Це застереження зазвичай використовується при морських перевезеннях і дає можливість продавцю максимально використати вантажопідйомність судна, не сплачуючи так званий «мертвий фрахт».

Визначення якості товару в контракті купівлі-продажу передбачає встановлення якісної характеристики товару, тобто сукупності властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням – вибір способу визначення якості залежить від характеру товару та від практики міжнародної торгівлі.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг) цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції, які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

Базисні умови поставок товару називаються базовими, тому що вони встановлюють базис ціни. Витрати з доставки товару в міжнародній торгівлі суттєво відрізняються та складають інколи 40-50% кінцевої ціни. Вони можуть включати: витрати на підготовку товару до відвантаження; оплату завантаження товару на транспортні засоби внутрішнього перевізника; оплату перевезення товару від пункту відправки до основних транспортних засобів; оплату завантаження товару на основні транспорті засоби; оплату вартості транспортування товару міжнародним транспортом; оплату страхування вантажу в дорозі; витрати на зберігання товару в дорозі і перевантаження; витрати на розвантаження товару в пункті призначення; витрати на доставку товару від пункту призначення на склад покупця; оплату мита, податків і зборів при перетині митного кордону.

У випадку укладання договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

Строк поставки – це момент, коли продавець зобов’язаний передати товар у власність покупцю чи за його дорученням особі, що діє від його імені. Є такі способи фіксації в договорі строку поставки: визначенням календарного дня поставки; застосуванням прийнятих у торгівлі термінів, таких як «негайна поставка», «швидка поставка», «без затримки», «зі складу» тощо. Поставка при цьому буде здійснена протягом 1-14 днів після підписання контракту; визначенням періоду, протягом якого має бути здійснена поставка (місяць, квартал, рік); шляхом зазначення кількості днів, тижнів, місяців, відлік яких починається з моменту здійснення однією або обома сторонами дії, передбаченої в контракті; без зазначення точного строку: «після збирання врожаю», «протягом літа», «після відкриття навігації» тощо.

Дата поставки – це дата передачі товару в розпорядження покупця. Нею може вважатись:

- дата підпису транспортно-експедиційної фірми, що прийняла товар для перевезення;

- дата складського свідоцтва у випадку, якщо покупець несвоєчасно надав судно під завантаження і продавець скористався своїм правом передати товар на зберігання за рахунок покупця;

- дата підписання акта здачі-приймання.

6. Ціна та загальна сума контракту містить наступні відомості. У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладання.

У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини крім того зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов`язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

7. Умови платежу. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

- умови банківського переказу до (авансового платежу) або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. N 444 (444-95-п) «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»;

- умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна);

- умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

У тексті контракту фіксується, в якій валюті буде здійснена оплата поставленого товару: у валюті країни експортера; у валюті країни імпортера; у валюті третьої країни. Валюта платежу може збігатися з валютою ціни товару, а може і не збігатися. В останньому випадку в тексті договору має вказуватися курс, за яким валюта ціни буде перераховуватись у валюту платежу. Зазвичай перерахунок валюти ціни у валюту платежу здійснюється за курсом, що діє в країні, де здійснюється платіж.

Строк платежу. У контракті фіксуються конкретні строки платежу. Якщо строки не встановлені прямо чи опосередковано, то платіж зазвичай здійснюється через певне число днів після повідомлення продавцем покупця про те, що товар переданий в його розпорядження; за інших умов поставки – через певне число днів після повідомлення продавцем покупця про відправку товару (залежно від торгових звичаїв, що прийняті в міжнародній практиці). Те, коли здійснюється оплата товару по відношенню до його фактичної поставки, залежить від способу платежу.

Спосіб платежу. У міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий платіж, платіж з авансом, платіж у кредит, комбінований (поєднує три попередні).

Форми розрахунків. Основними формами розрахунків є: акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками, векселями та на відкритий рахунок.

Валютні застереження. Нестійкість курсів валют змушує торгових партнерів застосовувати додаткові заходи для запобігання втратам, пов’язаним зі зміною їх курсів, особливо при торгівлі товарами з тривалими строками поставки. Валютні застереження реалізуються через:

• прив’язку курсу валюти, в якій виражена ціна, до іншої валюти, курс якої стабільний чи має тенденцію до зростання;

• прив’язку курсу валюти, в якій виражена ціна, до середньоарифметичної величини курсів декількох перерахованих у контракті найбільш стійких валют. Таке застереження називається мультивалютним;

• прив’язку курсу валюти ціни до курсу колективної чи міжнародної валютної одиниці.

Сенс усіх валютних застережень полягає в тому, що, незважаючи на знецінення валюти, в якій виражена ціна товару, експортер отримує кількість одиниць валюти відповідно до курсу валюти чи кошика валют, вказаних у валютному застереженні.

8. Умови приймання-здавання товару передбачають наступні позиції.

1. Характер здачі на приймання товару (попередня, заключна здача та приймання).

2. Місце здачі та приймання товару.

3. Спосіб приймання товару по кількості і якості.

4. Термін приймання товару по кількості і якості.

9. Пакування та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування тощо), а за необхідності також умови її повернення.

10. Форс-мажорні обставини (обставини нездоланної дії) Згідно класифікації ООН до них відносять: пожежі, урагани, землетруси, повені, але не сезонною характеру, замерзання моря, епідемії, військові дії, катаклізми (ЧАЕС), блокади (економічні), заходи уряду: ембарго, валютні обмеження, страйки. При цьому сторони звільняються від виконання зобов`язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів – від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов’язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12. Урегулювання суперечок у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення суперечок у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (N рахунку, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови:

XVI. Додаткові умови міжнародного господарського контракту містять дві категорії статей

І. Спеціальні статті контракту:

1. Стаття про субвиконавців (субпідрядників).

2. Стаття про агентів.

3. Стаття про перевізника.

4. Стаття про норми розвантаження і навантаження товару.

5. Стаття науково-технічної документації.

6. Стаття збереження торгових марок.

7. Стаття про порядок сплати податків.

8. Стаття про спорудження господарського об’єкту.

9. Стаття про підготовку кадрів, тощо.

ІІ. Організаційно-правові статті:

1. Стаття про правові документи, на яких базується ви­конання міжнародного господарського контракту. Ця стаття фіксує посилання на Інкотермс 2010. Вказується кількість примірників контракту та мови, на яких вони виконані.

2. Стаття про аутентичність примірників контракту. Означає, що всі вони є оригіналами.

3. Стаття про надання контракту юридичної сили, яка проявляється в наступному: підписи сторін (зліва – продавець, справа – покупець), печатки на підписах сторін.

Договір купівлі-продажу виконаний, коли обидві сторони виконали всі свої обов’язки, зазначені в ньому.

За Віденською конвенцією продавець зобов’язаний:

- передати покупцю або іншій уповноваженій особі за договором товар і всі документи, що належать до товару, в пункті й у терміни, обумовлені в договорі. При цьому товар має відповідати умовам договору за кількістю, якістю та описом;

- передати право власності на товар.

Покупець зобов’язаний:

- прийняти товар;

- сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами.