- •Змістовий модуль 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки
- •1. Етапи проведення зовнішньоекономічних операцій та аналіз умов ринку
- •2. Класифікація і характеристика підприємств за формами виходу на зовнішні ринки
- •3. Способи та критерії вибору форм виходу підприємств на зовнішні ринки
- •4. Законодавчо-нормативна база інвестиційної діяльності в Україні
- •5. Аналіз існуючих форм спільного підприємництва
- •6. Порядок створення спільних підприємств
- •7. Методи пошуку потенційних партнерів за кордоном
- •Змістовий модуль 10. Ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності підприємств
- •Особливості цінової політики на зовнішньому ринку
- •Цінова стратегія фірми
- •Сучасні цінові стратегії функціонування на зовнішньому ринку.
- •3. Методика встановлення зовнішньоекономічних цін
- •Змістовий модуль 11. Торговельно-посередницька та орендна діяльність на зовнішньому ринку
- •1. Характеристика посередницьких операцій та класифікація посередників за обсягом повноважень і за місцем, що вони посідають на зовнішніх ринках
- •2. Торгово-посередницькі операції
- •3. Орендні операції в зовнішньоекономічній діяльності
- •4. Класифікація, характеристика та особливості виконання лізингових операцій
- •Змістовий модуль 12. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •1. Суть зустрічної торгівлі
- •2. Особливості операцій натурального обміну
- •3. Операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем
- •4. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва
- •Змістовий модуль 13. Структура і зміст зовнішньоекономічних контрактів
- •1. Суть та економічний зміст міжнародного господарського контракту
- •2. Правове регулювання процедури укладання міжнародних договорів купівлі-продажу
- •3. Види міжнародних господарських контрактів
- •4. Типові контракти в міжнародній торгівлі
- •5. Класифікація умов зовнішньоторговельного контракту
- •6. Структура міжнародних господарських контрактів
- •7. Реєстрація зовнішньоекономічних контрактів
- •Змістовий модуль 14. Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •1. Економічний аналіз у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Методи економічної оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •Змістовий модуль 15. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування
- •1. Класифікація ризиків у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Валютні ризики і способи їх усунення
- •3. Валютні обмовки та їх види
- •4. Хеджування, форвардні операції, угоди «спот»
- •5. Страхування при транспортуванні
3. Орендні операції в зовнішньоекономічній діяльності
Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.
Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, – щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Згідно вище вказаного закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендатореві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна операція здійснюється на основі орендного договору. На відміну від договору купівлі-продажу, при якому право власності на товар переходить від продавця до покупця, договір оренди зберігає за орендодавцем право власності на майно, здане в оренду, надаючи орендатору лише право на тимчасове користування цим майном.
Міжнародні орендні операції поділяються на експортні й імпортні. Орендна операція, в якій орендодавець купляє об’єкт оренди в національній фірми і віддає в оренду іноземному орендатору, вважається експортною орендною операцією.
Орендна операція, під час якої орендодавець купляє об’єкт оренди в іноземній фірми і здає в оренду національному орендатору, називається імпортною орендною операцією.
Особливим випадком є ситуація суборенди, коли виникає подвійна експортно-імпортна послуга оренди.
Таким чином, характерною рисою міжнародної орендної операції є участь в ній іноземного контрагента (чи орендодавця, чи орендатора, чи виробника-поставщика об’єкта оренди). Тобто, міжнародною орендною операцією є така операція, сторони якої знаходяться в різних країнах.
Користь орендного співробітництва полягає в:
можливості одержати додаткові обсяги збуту в умовах жорсткої конкуренції;
застереженні орендатора від морального старіння устаткування, що особливо важливо для малих і середніх підприємств;
одержанні сучасного устаткування без попередніх великих витрат.
Згідно законодавства України об’єктами міжнародної оренди можуть виступати:
устаткування загального промислового призначення;
транспортні засоби;
підйомно-транспортне й будівельне устаткування;
засоби обчислювальної техніки й обробки інформації;
офісне й поліграфічне устаткування;
товари довготривалого споживчого призначення.
Залежно від термінів угоди розрізняють три види оренди:
лізинг як довготривала оренда з терміном понад 3 роки;
хайринг як середньотривала форма оренди з терміном від 1 до 3 років;
рентинг як короткотривала форма – до 1 року.
Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 р. дає наступне визначення об’єкту лізингу – будь-яке нерухоме i рухоме майно, яке може бути вiднесене до основних фондiв вiдповiдно до законодавства, в тому числi продукцiя, вироблена державними пiдприємствами (машини, устаткування, транспортнi засоби, обчислювальна та iнша технiка, системи телекомунiкацiй тощо), не заборонене до вiльного обiгу на ринку i щодо якого немає обмежень про передачу його в лiзинг (оренду).
Хайринг – пов’язаний з використанням транспортних засобів, дорожньо-будівельних і сільськогосподарських машин, монтажного устаткування та інших засобів. Страхування і технічне обслуговування здійснюється за домовленістю сторін.
При рентингу експлуатуються транспортні засоби, туристичні й спортивні товари тощо. Страхування і технічне обслуговування здійснюється орендодавцем.
Тривалість терміну оренди змінюється від однієї доби до періоду зношення устаткування. Термін, який вказаний у договорі, є безвідзивним. Це дозволяє сторонам розірвати договір тільки у разі порушення зобов’язань. Термін орендного договору може бути продовжений тільки за згодою сторін. Після закінчення періоду угоди орендатор повинен або повернути устаткування, або викупити його за кінцевою вартістю.
Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. визначено умови орендної угоди. Стаття 20. даного закону «Форми орендної плати» зазначає, що залежно від специфіки виробничої діяльності орендаторя орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.
У статті орендного договору «Про умови й форми винагороди» (орендної плати), повинні бути обговорені порядок встановленого платежу, його форми й терміни. В орендну плату включається повна ціна устаткування, мито і податки, а також витрати на технічне обслуговування і ремонт.
Орендна плата може мати дві форми:
постійна ставка протягом терміну дії договору;
прогресивно-понижувальна ставка у залежності від тривалості договору.
Особливо докладно повинна бути оформлена стаття «Обов’язки сторін». Орендодавець залишається власником об’єкта оренди й зацікавлений в його збереженні. Тому в договорі повинні бути вказані обов’язки власника у зазначений термін доставити устаткування в придатному для експлуатації стані, сприяти орендатору в навчанні персоналу, здійснити за свій рахунок ремонт або повне технічне обслуговування.
Орендатор зобов’язаний використовувати устаткування згідно з вимогами інструкцій. Він може застрахувати устаткування, але ця функція, як правило, належить орендодавцю.