69.Черевний тиф. Визначення, етіологія, патогенез, патологічна анатомія.

Черевний тиф - гострий антропоноз з групи кишкових інфекцій, який спричиняється S . typhi , характеризується ушкодженням лімфатичних утворів кишок і супроводжується загальною інтоксикацією з гарячкою, висипкою, збільшенням селезінки. Збудник черевного тифу – Salmonella typhi. Стадії:1)мозкоподібного набухання-групові фолікули збільшуються,набухають,виступають над поверхнею,в них з’являються борозни,на розтині сіро-червоні,соковиті.2)некрозу-некроз черевнотиф.гранульом.3)утворення виразок-секвестрація і відторгнення некрот мас.4)загоювання виразок-утворення ніжних рубців.

Заг.зміни_висипи,черевнотиф.гранульоми у вн.органах,гіперпластичні,дистроф.процеси у вн.органах.Ускладнення-кровотеча і прорив виразки – перитоніт

70.Сальмонельози. Етіологія, епідеміологія, патологічна анатомія.

Сальмонельóзи — інфекційні захворювання тварин, птиць та людей, що викликаються бактеріями роду Salmonella. Хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, ураженнями паренхіматозних органів та жовчного міхура, а при підгострому та хронічному перебігу — пневмонією та артритами. Три форми:1)Інтерстиціальна-хар-на картина найгострішого гастроентериту_різке збезвожування.2)Септична-зміни в тонк.кишці+гематогенна генералізація=утворення в органах метастатичних гнійників.3)черевнотифозна форма-нагадує черевн.тиф і викликається сальмонела паратифі А і В.Ускладнення:токс-інф.шок,дисбактеріоз,гнійні усклад.

71.Дизентерія. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення. Гіпотеза внутрішньоклітинного паразитування шигел.

Дизентерія-гостре кишк.інф.захв з переважн.ураж.тонк.кишки з явищами інтоксикації. викликаються бактеріями роду Shigella, зокрема: Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae. Збудник хвороби оселяється у слизовій оболонці нижнього відділу товстої кишки. Під впливом продуктів життєдіяльності дизентерійних бактерій розвиваються запальні зміни нижньої ділянки слизової оболонки прямої та сигмоподібної кишки катарального або катарально-геморагічного характеру, іноді з утворенням ерозій та виразок. М'язова стінка сигмоподібної кишки приходить у стан стійкого спазму. Ендотоксини дизентерійних бактерій циркулюють у крові та викликають ураження серцево-судинної та нервової системи. 1)Стадія катарального коліту-гіперемія та набух.слизової,поверхневі ділянки некрозу та крововиливи.2)Фібринозного коліту-з’являється фібринозна плівка.3)утворення виразок-у зв’язку з відторгненням плівок.4)Загоювання виразок-дефекти заповнюються грануляц.тканиной.

Заг.зміни_селезінка-гіперплазія лімф.тканини,Серце-жирова дистрофія,Нирки-некроз епіт.канальців.Ускладнення-перфорація кишки,перитоніт

72.Холера. Етіологія, епідеміологія, патогенез та патологічна анатомія.

Холера-гостре інф. захв. З переважним ураж. Шлунка і тонк. Кишки.Збудник-холерний вібріон.Локалізується в тонк. Кишці.Виділяє екзотоксин,під його дією епітелій виділяє багато ізотонічної рідини – профузна діарея.Як наслідок-втрата води,електролітів,згущення крові,гіповолемічний шок.3 стадії:1)Холерний ентерит-серозний або сер-гемор характер.Слизова набряклак та повнокровна.2)холерний гастроентерит-епітел.клітини вакуолізуються,втрачають мікроворсинки,гинуть і десквамуються.3)Алгідний період-різке повнокрівя в тонк.киш.,набряк,некроз,злущування епіт.клітин,осередкі крововиливів,інфільтрація лімфоц.,нейтроф.,плазмоцидами.В порожнині кишки велика кіл-сть рідини без запаха.