2.2. Електромагнітне випромінювання та поля від відеодисплейних терміналів

ВДТ на основі ЕПТ є джерелом кількох видів електромагнітного випромінювання, зокрема мікрохвиль нетеплової інтенсивності. Незважаючи на значну кількість публікацій, питання про механізми впливу цього випромінювання на живі організми ще до кінця не з'ясоване. Вважають, що можливі два основних механізми дії мікрохвиль нетеплової інтенсивності. Один з цих механізмів заснований на припущенні, що у результаті резонансного захоплення енергії змінюються структури молекул у клітинах (так званий квантово-біологічний ефект). Другий механізм постулює детектування радіохвиль клітинами та органічними структурами клітин (наприклад, синапсами нервових волокон), що змінює процеси збудження, провідності та обміну речовин у цих клітинних структурах. Обидва механізми, вірогідно, можуть впливати на регулюючу функцію центральної нервової системи, викликаючи різні відхилення у функціональному стані організму.

Електромагнітні випромінювання характеризуються рядом взаємозалежних параметрів. Деякі з цих параметрів (частота, енергія фотонів) пов'язані з діапазоном випромінювання. Інші (щільність потужності випромінювання, освітленість) належать до інтенсивності випромінювання. Діапазони електромагнітного спектра наведено у табл. 1.

Електромагнітне поле має електричну (Е) та магнітну (В або Н) складові, причому взаємозв'язок їх досить складний. З практичних міркувань це поле можна поділити на «ближнє поле» (менше однієї довжини хвилі від джерела) та «дальнє поле».

На відстані від ВДТ до оператора «ближнє поле» становить інтерес, коли йдеться про дуже низькі або вкрай низькі радіочастоти. В межах «ближнього поля» електричну та магнітну складові слід описувати окремо. Тому гранично допустимі рівні впливу для професійних користувачів визначають окремо за кожною з цих складових. Ще одна складність пов'язана з тим, що більшісгь вимірювань стосується випромінювання, що генерується ВДТ і впливає, в основному, на верхню частину тіла, тоді як стандарти складають стосовно впливу випромінювання на весь організм людини. На практиці цю проблему можна вирішувати для багатьох видів випромінювання шляхом відповідного перерахування.

Таблиця 1

Види електромагнітного випромінювання ВДТ (за даними ВООЗ, 1999)

Найменування	Діапазон	Випромінювання, верхня межа		Стандарти
1	2	3		4
Іонізуюче випромінювання
Рентгенівське випромінювання	Понад 1,2 кеВ	Невиявлено (очевидно, значно менше ніж 0,1 меВ/год)		5- 10 меВ/год
Оптичне випромінювання
УФ-А	315 - 400нм	0,1 Вт/м2		10 Вт/м2
Видимий діапазон	400—700 нм	2,5Вт/м2 127 кд/м2		10 000 кд/м2
Ближнє ІЧ-випромінювання	700—1050 нм	0,05Вт/м2		100Вт/м2
Дальнє ІЧ- випромінювання	1050 нм —1 мм	4 Вт/м2		10—100 Вт/м2
Електромагнітні і поля радіочастотного випромінювання діапазону
ВЧ, НВЧ Е-поле Н-поле	3-300 МГц		0,5 В/м 0,0002 Д/м		100 В/м 0,2 А/м
СЧ, НЧ, ДНЧ Е-поле Н-поле	З кГц — 3МГц		150 В/м 0,1 А/м		600 В/м 1,6 А/м
ННЧ Е-поле Н-поле	0-3 кГц		65 В/м 0,2 А/м		2-10 кВ/м —
Електростатичні поля
Електростатичне поле	—		15 кВ/м		20-60 кВ/м

УФ — ультрафіолетовий діапазон; ІЧ — інфрачервоний діапазон; ВЧ — висока частота; НВЧ — надвисока частота; ДНЧ — дуже низька частота; СЧ — середня частота; НЧ — низька частота; ННЧ — наднизька частота.