4.7. Конструювання інтерфейсів

У загальному випадку рішення завдань раціональної взаємодії людини та ПЕОМ знаходиться в області створення такого програмного забезпечення, яке поряд з наданням можливості підвищення ефективності та надійності діяльності визначало б шляхи оптимізації робочих навантажень користувача, сприяло збереженню його здоров'я.

Прикладом несприятливого впливу на функціональний стан організму роботи на ПЕОМ з автоматичною навчаючою системою (АНС) може служити дослідження, проведене серед студентів Медичної академії ім. Т. М. Сєченова. В цьому дослідженні експериментальна група студентів вивчала задану тему за допомогою АНС, а контрольна група — на заняттях з викладачем.

Встановлено, що під час роботи з АНС у 54,4% користувачів відзначається значне зниження розумової працездатності (27,7% у контрольній групі), а у 48,8% погіршення стану зорового аналізатора (у контрольній групі 36,8%). Автори приходять до висновку, що на розумову працездатність користувачів АНС більше впливає загальна тривалість роботи, а на стан зорового аналізатора — рівень дотримування раціонального режиму роботи.

Використання АНС, не знижуючи якості засвоєння знань, дає можливість індивідуалізувати темп заняття, об'єктивізувати оцінку знань та роботи на заняттях. Хоч заняття з АНС призводить до більш несприятливих зсувів розумової працездатності слухачів, ніж традиційна форма заняття, суб'єктивно воно оцінюється ними вище. Більш сприятливі зміни функціонального стану організму при роботі з АНС відзначені у користувачів, що мають досвід роботи з ПЕОМ.

Функції комунікаційного каналу у системі «людина—ЕОМ» виконує частина програмного забезпечення, що називається інтелектуальним інтерфейсом. На відміну від ранніх інтерфейсів, які служили тільки перекладачами керуючих дій користувача у машинні команди, сучасні інтерфейси розглядаються як інтелектуальний помічник, що імітує такі людські якості, як сумісність, стислість, гнучкість, дружелюбність тощо.

Сучасний контингент користувачів ВДТ, що застосовують ЕОМ як допоміжний інструмент, пред'являє нові вимоги до програмного забезпечення комп'ютерів. У роботі некваліфікованих користувачів розробники вважають за краще витратити значні зусилля на попередження ускладнень при експлуатації програмного забезпечення, пов'язаних з нестачею досвіду роботи з ПЕОМ або з надмірністю інформації, що надається системою.

Як відзначають багато авторів, «дружні» стосовно до користувача системи повинні мати синтаксис: а) досить гнучкий, що допускає різні варіанти реалізації такої ж самої семантичної конструкції; б) що дає можливість замінювати подібні семантичні конструкції одна на іншу: в) простий для розуміння та достатньо систематизований.

Одним із засобів реалізації подібних вимог є створення такої діалогової системи, яка ставить ряд запитань користувачеві й на основі його відповідей відпрацьовує вимоги та здійснює конструювання індивідуального інтерфейсу користувача.

Доцільним є введення автоматичних підказок та нагадувань користувачеві. Як правило, вони йому допомагають, за винятком випадку, коли підказок надто багато. Тому тут заздалегідь треба інформувати систему про рівень підготовленості користувача, від чого залежить ступінь деталізації підказок.

Як показав досвід, при проведенні описаних вище досліджень одним з видів таких підказок може бути інформація про необхідність здійснення перерви у роботі. Оскільки регламентованих перерв дотримуються тільки 26% користувачів, то, можливо, доцільно вимагати встановлення автоматичних, не залежних від волі користувачів перерв у роботі.

В деяких випадках доцільно організувати допомогу в роботі користувача за рахунок істотного обмеження різних операцій, що виконуються. Одним з варіантів такого обмеження є застосований нами при розробці інтерфейсу діагностичної психофізіологічної системи спосіб групування користувачів за рівнем їх компетенції — дозвіл доступу тільки до певних засобів системи.

Одні з них— іспитовані — мають доступ тільки до тестуючих процедур та вихідних даних, сформульованих таким чином, щоб результати тестування були зрозумілі іспитованому й не містили б відомостей, які могли йому нашкодити.

Більш вузьке коло користувачів — адміністрація підприємства — має можливість переглянути список протестованих і одержати доступ до словесної та числової інформації, що дає відомості про рівень тих чи інших професійно важливих якостей. Для сприймання цієї інформації не потрібна спеціальна психологічна та фізіологічна підготовка.

Третя група користувачів — психологи та фізіологи праці — мають можливість проводити настроювання параметрів тестів, а також одержати відомості про показники тестів, що зберігаються в машині, на кожну людину у числовій та графічній формі. За цими даними можна провести більш докладний аналіз якостей іспитованого, уточнити інтерпретацію цих якостей.

Користувачеві програмного забезпечення ПЕОМ необхідно дати можливість застосовувати такі ефективні засоби управління, щоб він мав змогу працювати не з якими-небудь абстрактними поняттями, а з наочними образами, що передбачають вибір рішення шляхом виділення певних елементів на екрані ВДТ. Така можливість тепер заснована на застосуванні «вікон», «меню», «піктограм» та інших засобів.

На жаль, при численності підходів до візуалізації інформації та способів полегшення управління системами, досі не увінчались успіхом спроби розробити загальні принципи теорії багатовіконних середовищ, не існує теоретичних основ організації раціональних меню. Все це робить роботу створювачів «дружніх» інтерфейсів більш схожою на мистецтво, ніж на науково обгрунтоване конструювання.

Однак останнім часом з'явилися деякі експериментальні дані, що полегшують діяльність по створенню інтерфейсів. Так, деякі автори підтвердили припущення про те, що концентрація уваги перед прийняттям рішення вища, ніж після його прийняття, але важливий для виконання обраної дії матеріал краще використовується після прийняття рішення, ніж перед ним. Ці дані можуть підказати розробнику більш раціональний шлях пред'явлення інформації на ВДТ.

Урахування віку користувача повинно стосуватися аспектів зниження швидкості діяльності у літньому віці, але не позначатися на ефективності використання підказок.

Виявлено позитивну роль уявної практики роботи з системою, яка допомагає придбанню та закріпленню рухових навичок при роботі з нею. Було встановлено, що:

1) уявна практика краще, ніж її відсутність взагалі;

2)уявна практика не замінює фізичну практику, проте їх комбінація перевершує за ефективністю ізольоване використання як однієї, так і іншої;

3) у зв'язку з трудністю зосередження понад 5 хв, застосування уявної практики обмежене у часі.

Використання наведених висновків дасть можливість розробнику інтерфейсу правильно організувати тренувальний процес при опануванні програмним продуктом, передбачити візуалізацію на ВДТ схем керуючих дій, створити можливість вироблення стандартних шляхів вирішення виробничих завдань за допомогою спеціальних тренувань, які суміщують засоби уявної практики та моторних відповідей.

На закінчення необхідно відзначити, що у цьому розділі порушено тільки незначну частину проблем, які постають перед розробником інтерфейсу. Необхідна подальша копітка робота по створенню теоретичних та практичних положень щодо оптимізації праці користувача шляхом раціонального конструювання діалогових процедур програмного забезпечення ПЕОМ з урахуванням психологічних та фізіологічних індивідуальних можливостей користувача.