4.4. Вимоги до організації приміщень

Розширення використання комп'ютерної технології повинно супроводжуватися прагненням поліпшити обстановку на робочому місці, яка сприятиме збереженню високої працездатності та створюватиме благотворні умови для співпраці користувачів ВДТ. Приміщення, призначені для роботи з ВДТ, повинні мати змішане освітлення. Доцільно обирати орієнтацію вікон на північ або північний схід. На вікнах повинні бути жалюзі, що регулюються, або штори, що дають можливість їх повністю закривати.

Робочі місця з ВДТ повинні, як правило, розміщуватися в окремих приміщеннях. У випадку розміщення робочих місць у спеціальних залах або приміщеннях з джерелами небезпечних (шкідливих) виробничих факторів вони повинні розташовуватися у повністю ізольованих кабінетах з природним освітленням та організованим повітрообміном. Площа, на якій розташовується одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше як 6,0 м² об'єм приміщення — не менше як 20 м³.

Для оздоблення приміщень з ВДТ повинні використовуватися дифузно-віддзеркалюючі матеріали з коефіцієнтами відбиття: стелі — 0,7- 0,8: стін — 0,4- 0,5; підлоги 0,2- 0,3.

Поверхня підлоги має бути рівною, без вибоїн, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості.

Забороняється застосовувати для оздоблення інтер'єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Вміст шкідливих хімічних речовин у приміщеннях з ВДТ не повинен перевищувати концентрацій, вказаних у ГОСТ 12.1.005—88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

4.5. Ергономічне проектування розташування інформації на екрані вдт

Представлення інформації у вигляді, найбільш зручному для сприймання людиною, значно сприяє тривалому збереженню високої працездатності. Зручність сприймання інформації визначається психофізіологічними можливостями і можливостями зорового апарату та розмірами символів, що відображуються, їх раціональним взаєморозміщенням та ін.

Зображення символу може бути сконструйовано або з штрихів, або з точок. Можна назвати багато прикладів використання того чи іншого способу. Техніка обробки інформації, представленої за допомогою штрихів або точок, може бути різною. Вважається, що символи, які складаються з точок, більш комфортні для сприймання. Шрифти, що використовуються для ВДТ, значно відрізняються від шрифтів, що використовуються у друкарнях. Це може викликати протиріччя між допустимістю (очікуваним уявленням про те, як виглядає знак), ідентифікованістю та відмінністю символів. Оптимальний вид шрифту має особливе значення для сприймання позаконтекстової інформації.

Одним з найбільш важливих параметрів зображення є розмір символу, який залежить від відстані між спостерігачем та екраном, а також від алфавіту інформації, що відображується:

де h — розмір символу, що спостерігається по висоті; R — відстань між площинами відображення символу та зору;  — кутовий розмір символу.

Для простих символів  дорівнює 15- 18°, для середніх— 21- 26°, для складних— 35- 40°.

Після обчислення розмірів символів визначають кількість місць для знаків, що вкладаються по висоті та ширині екрана заданих розмірів:

; ;

де К_i— кількість інформаційних рядків; К_j— кількість знакомісць у інформаційному рядку; b₁= l + k —коефіцієнт висоти знакомісця; b₂= r + l — коефіцієнт ширини знакомісця; k, r, l — безрозмірні коефіцієнти, що визначають ширину символу та відстань між символами по вертикалі та горизонталі відносно його висоти; Н_e, L_e — розміри екрана відповідно по висоті та ширині; [.]— ціле від ділення.

На якість сприймання інформації впливає також час пред'явлення знаку. Мінімальний час безпомилкового розпізнавання знаку розміром 30’ при контрасті К = 0,9 становить близько 0,1 с (згідно з ВСНиПРВЦ контрастність зображення знаку має бути не менше 0.8). Низькі рівні контрасту не впливають на центральний зір, проте впливають на периферійний. При контрасті К= 0,9 правильно розпізнаються близько 80% слів, тоді як при контрасті 0,12 — менше 50%. Отже навіть за найсприятливіших умов тривалість сприймання масиву зі ста знаків (без аналізу їх смислу) буде не менше як 10 с. За несприятливих умов спостереження або ж за необхідності аналізу та інтерпретації інформації, що одержується з екрана ВДТ, ця тривалість має бути більшою.

Відомо, що проміжок часу чекання понад 15 с становить ту межу, за якою взаємодія людини з системою стає малоефективною. У цьому випадку збільшується нервово-емоційне напруження користувача внаслідок тривалого чекання відповіді, породжується недовіра особи до машини. З іншого боку, час затримки сигналу не повинен бути дуже малим. Він має бути узгоджений з часовими характеристиками діяльності людини та забезпечувати коефіцієнт її завантажуваності, близький до 0,75. Видимий растр (групи горизонтальних рядків) або набір рядків знижують комфортність сприймання. Це визначає мінімальну щільність ліній растра, яка, безсумнівно, залежить від розмірів екрана. У ВСНиПРВЦ передбачено, що кількість точок на рядку має бути не менше як 640; розмір екрана має бути не менше як 31 см по діагоналі.

Розмір матриці може бути 5х7, 7х9 та ін. Збільшення матиці з 5х7 до 7х9 збільшує комфортність сприймання (на 14% поліпшується час реакції). За даними ВООЗ, для представлення як великих, так і малих літер необхідна пунктирна матриця 7х9. Оптимальна величина знаків зумовлена як достатніми для ідентифікації розмірами, так і тим, що знаки не повинні бути надто великими, інакше при читанні надто мало знаків потрапляє в поле зору. Оптимальна висота знаку для читання становить 20—28’, що дорівнює 3,8 мм на відстані 60 см. Існують рекомендації щодо оптимальної висоти знаків для різних видів робіт.

Роздільна здатність (залежить від діаметра одиничної точки) та злитість зображення (залежить від відстані між точками) є незалежними параметрами екрана ВДТ. Взаємний добір цих характеристик з урахуванням чутливості людини до контрасту поліпшує сприймання інформації. У ВСНиПРВЦ передбачено, що мінімальний розмір точки, що світиться, має бути не більше як 0,4 для монохромного ВДТ і не більше як 0,6 мм — для кольорового. Прийнятна відстань між рядками текста визначається саккадними рухами очей. Відстань між рядками повинна збільшуватись із зростанням довжини рядка.

Швидкість та точність розпізнавання знаків залежать також від їх структури та ступеня розбіжності між ними. У зв'язку з цим виникає завдання, спрямоване на підвищення ефективності читання заданого алфавіту при мінімальному числі елементів, що його створюють. Для вирішення цього завдання пропонується показник рівня розбіжності знаків  — коефіцієнт декореляції алфавіту, який визначається формулою:

де і, j — номери символів у алфавіті довжиною N; n_i, n_j — число елементів розкрадання (сегментів), що складають відповідно і-и та j-й символи заданого алфавіту; n_ij — число елементів розкладання, що входять як у i-й, так і j-й символи.

Аналіз знакових масивів, що відображуються на екранах ВДТ, показує пряму залежність ефективності читання від величини р. Проте збільшення значення цього показника свідчить про ускладнення структури знака, а отже, вимагає ускладнення апаратури, що забезпечує генерування знаків.

Численні дослідження показують, що об'єм сприймання інформації визначається не тільки характеристиками зору, але й об'ємом оперативної пам'яті. В зоровому образі може знаходитися велика кількість об'єктів, але вони не можуть бути всі відтворені через обмежений обсяг короткочасної пам'яті (близько 7 об'єктів).

Водночас обсяг сприймання обмежений просторовими характеристиками, що визначаються полем зору людини. Відомо, що людина здатна розпізнавати одночасно предмети, які знаходяться у зоні ясного бачення, що становить приблизно 10 градусів у горизонтальній та вертикальній площині.

Для узгодження можливостей користувача ВДТ з структурою пред'явленої інформації необхідна розробка адекватного показника максимально можливого обсягу інформації, відтворюваної на інформаційному полі. Вирішення цього завдання дасть можливість підвищити ефективність розумової праці користувача. Тепер діючими нормативними документами (ВСНиПРВЦ) передбачена регламентація тільки деяких параметрів інформації, що пред'являється. До них належать:

яскравість свічення екрана (не менше як 100 кд/м²);

мінімальний розмір точки свічення (не більше як 0,4 мм для монохромного ВДТ і не менше як 0,6 мм — для кольорового);

контрастність зображення знаку (не менше як 0,8);

частота регенерації зображення при роботі з позитивним контрастом у режимі обробки тексту (не менше як 72 Гц);

кількість точок на рядку (не менше 640); зсув низькочастотного мигтіння зображення (у діапазоні 0,05- 1,0 Гц) повинен перебувати у межах 0,1 мм;

при роботі з текстовою інформацією (у режимі введення даних, редагування тексту та читання з екрана ВДТ) найбільш фізіологічним є пред'явлення чорних знаків на світлому (білому) фоні.