2.2.3. Оптичне випромінювання

Діапазон довжин хвиль (від 100 нм до 1 мм), що складають «оптичне випромінювання», містить неіонізуюче ультрафіолетове (УФ), світлове та інфрачервоне (ІЧ) випромінювання.

Діапазон УФ у межах 200—315 нм називається «актинічним» УФ та складається: з УФ-В (близький УФ), ерітемного і УФ-С (далекий УФ) — бактерицидного. УФ-С також містить «вакуумний» УФ, який не пронизує повітря. Актинічна область УФ спричинює більшість біологічних ефектів, пов'язаних з УФ-випромінюванням.

ІЧ-випромінювання поділяється на близьке (довжина хвиль від 700 до 1050 нм) та далеке. Спектральні криві випромінювання люмінофора ЕПТ дають широкий розподіл у межах від 300 до 800 нм (видиме світло, УФ- та ІЧ-діапазони, що примикають до видимої області спектра).

Актинічне УФ-випромінювання (УФ-В та УФ-С) від ВДТ звичайно не вдається виміряти. В деяких випадках виявлено рівні, що піддаються вимірюванню (1 мкВт/м² (0,5 м) та 10 мкВт/м² близька відстань). Ці рівні нижчі меж чутливості методів, використаних у більшості досліджень.

Результати вимірювання у близькій УФ-області залежать від виду використаного у ВДТ люмінофора. У цілому УФ-випромінювання пов'язано з зелено-блакитними видами люмінофора, а не з жовтогарячими. В більшості (85%) проведених вимірювань УФ-випромінювання не було виявлено, у тих же випадках, коли таке випромінювання вдавалося виявити, його рівень становив, як правило, приблизно 0,001 Вт/м² (близьке). Максимальний рівень склав 0,12 Вт/м² (близьке). Вважають, що основними джерелами УФ-випромінювання є вікна будинків та люмінесцентні лампи.

Інтенсивність випромінювання видимого світла від ВДТ знаходиться, частіше за все, у межах від менше 0,1 Вт/м² до 2,5 Вт/м² та залежить від відстані. Світність становить величину, близьку до 0,1 Вт/ср-м² (ср — стерадіан або тілесний кут), що добре відповідає рівням яскравості (3,4—127 кд/м²). Слід відзначити, що величини випромінювання та яскравості не залежать від відстані.

2.2.4. Випромінювання та поля радіочастотного діапазону

Випромінювання та поля радіочастотного діапазону регламентуються ГОСТ 12.1.006—84 («Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах й требования к проведению контроля»). В цьому розділі розглядається електромагнітне випромінювання з частотою менше 300 ГГц. Цей діапазон частот, згідно з даними ВООЗ, дуже широко використовується у великій кількості повсюдно поширених технічних пристроїв (радіо, ТП, мікрохвильових печах, радарах та ін.). Сюди також належать поля, що неминуче створюються звичайною мережею електроживлення у 50 Гц.

Діапазон частот поділяється на мікрохвильовий піддіапазон, піддіапазони високих радіочастот (ВЧ, УВЧ), низьких радіочастот (СЧ, НЧ, ДНЧ) та вкрай низьких частот (ВНЧ).

Проведені вимірювання полів навколо ВДТ у діапазоні від 300 МГц до 18 ГГц показали, що у переважній більшості цих пристроїв воно було нижчим від 1 Вт/м².

При використанні більш чутливої апаратури були виявлені випромінювання у діапазоні 1 — 200 МГц. Ці поля, очевидно, дуже локалізовані і тому істотно залежать від відстані, місцеположення вимірювального приладу відносно ВДТ та режиму його функціонування. Звичайна напруженість полів знаходиться у межах від менше 1 мВ/м до 0,5 В/м (Е-поле, відстань 1 м до екрана) та у межах від 0,1 до 200 мкА/м (Н-поле, відстань 5 — 30 см до екрана). Найбільша інтенсивність випромінювання спостерігається у діапазоні З — З0 МГц.

В ряді досліджень навколо ВДТ були виявлені електромагнітні поля з частотою від 10 кГц до 1 МГц. Цей діапазон відповідає частоті горизонтальної розгортки (звичайно 15—50 кГц) та її головним гармонікам (тобто частотам, кратним основній частоті). В діапазоні 15 — 125 кГц напруженість Е-поля складає 0,3 — 150 В/м та Н-поля — біля 0,05 А/м (на відстані приблизно З0 см).

Напруженість електромагнітних полів від ВДТ швидко падає зі збільшенням відстані. Проте ступінь зменшення напруженості неоднаковий для різних моделей ВДТ та для різних методів дослідження.

Порівняння з іншими впливами у промисловості та у побуті показує, що рівні магнітних полів, які виявляються навколо ВДТ, як правило, істотно нижчі від допустимих.

Стосовно електричних полів, безсумнівно, необхідно екранувати кожух ВДТ. Оскільки таке екранування відносно дешеве, то економічна ефективність буде значною. Таке екранування вже застосовують в найсучасніших моделях ВДТ. Проте більшість дослідників не вважає, що випромінювання від неекранованих ВДТ становить потенційну загрозу для здоров'я людини. Вони, як і раніше, переконані в тому, що ВДТ безпечні. Вважається, що саме теплові механізми відповідальні за багато ефектів впливу мікрохвильового та радіочастотного випромінювання на біологічні системи. Відносна енергія захоплення радіочастотних полів зменшується при зниженні частоти. Отже, напруженості Вта Н-полів, зафіксовані на низьких радіочастотах та в областях дуже низької частоти, навряд чи можуть викликати будь-які ефекти (залежні від теплових механізмів).