1. Написання реферату.

Реферат до практичного заняття є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького характеру, який сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами або студентами під час опанування ними відповідного інформаційного матеріалу щодо тем практичних занять. Упродовж вивчення предмету кожний курсант та студент залучається до планового, біжучого процесу написання рефератів та робить доповідь за змістом свого реферату на відповідному практичному занятті. Тема реферату визначається методичними матеріалами або викладачем, вона відповідає темі заняття, конкретизує окремі питання даної теми, її ключові поняття. Коли курсантом, студентом пропущено відповідне заняття, його відпрацювання проводиться за умови представлення реферату з теми пропущеного практичного заняття.

Завдання для самостійної роботи

Тема 1. Сутність кримінального процесу. Кримінально-процесуальне право і кримінально-процесуальне законодавство

1. Поняття, сутність і завдання кримінального процесу.

2. Історичні форми кримінального процесу.

3. Система і стадії кримінального процесу.

4. Кримінально-процесуальні правовідношення.

5. Кримінально-процесуальні функції: поняття, основні види та суб’єкти.

6. Поняття, система та джерела кримінально-процесуального права.

7. Кримінально-процесуальна форма, її поняття та значення.

8. Система кримінально-процесуального законодавства.

9. Міжнародні договори України та їх співвідношення з кримінально-процесуальним законодавством України.

10. Чинність кримінально-процесуального закону у часі, просторі і щодо кола осіб.

11. Процесуальні гарантії, їх поняття і види.

Тематика рефератів

1. Історичні форми кримінального процесу.

2. Взаємодія кримінального процесу з суміжними науками й галузями права.

3. Міжнародні договори України та їх співвідношення з кримінально-процесуальним законодавством України.

4. Процесуальні гарантії, їх поняття і види.

Розв’язати ситуативні завдання:

1. Із трюмів теплоходу “Варна” було викрадено імпортне технологічне обладнання. Слідчий провів ретельний огляд місця події й одразу порушив кримінальну справу. Під час провадження досудового слідства були допитані як свідки капітан, вахтовий штурман, інші члени команди, а також встановлена сума викраденого. Беручи до уваги те, що злочинців виявити не вдалося, слідчий зупинив слідство у кримінальній справі.

Оцініть дії слідчого з точки зору виконання завдань кримінального процесу.

2. Під час розслідування кримінальної справи про крадіжку мотоцикла гр-на А. органом дізнання був виявлений гр-н С., який під час допиту зізнався у вчиненні цього злочину.

Чи реалізовано завдання кримінального процесу щодо швидкого і повного розкриття злочину? З якого моменту злочин вважається розкритим за відомчими нормативними актами МВС України?

3. На момент постановлення обвинувального вироку щодо Д., за яким він був визнаний винним у вчиненні крадіжки майна з квартири Т. і засуджений до 5 років позбавлення волі, частина викрадених речей або їх вартість не була повернута володарю.

Чи досягнуто усіх завдань кримінального судочинства у даній справі?

4. 15 серпня 2004 р. неповнолітній Ж. необережним пострілом із знайденого ним у лісі ще 2 роки тому пістолета поранив свого однокласника Е. Про даний випадок хірург, до якого звернулися Е. і його батьки, повідомив 18 серпня 2004 р. місцевий орган внутрішніх справ. 20 серпня 2004 р. було проведено огляд місця події, освідування потерпілого, виїмку зброї та прийнято рішення про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 128, ч. 1 ст. 263 КК. Під час розслідування справи Ж. заявив, що з вилученого у нього пістолета у травні 2002 р. він убив невідому жінку, яка йшла лісом. Криміналістичним дослідженням було встановлено, що пострілом з цього ж пістолета був убитий таксист А., справа про убивство якого з 1999 року знаходиться у провадженні як нерозкрита.

Оцініть дану ситуацію з точки зору початку й розвитку кримінально-процесуальних відносин. З якого моменту почалися кримінально-процесуальні відносини у справі Ж.?

1. Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування, суддя обґрунтував це мотивами “неконкретності пред’явленого обвинувачення” посилаючись на відповідний пункт постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, регулюючого повернення справ на додаткове розслідування”. Прокурор, який брав участь у судовому розгляді вніс подання у якому вимагав відмінити рішення судді у зв’язку з тим, що КПК не передбачає такої підстави для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування як пред’явлення неконкретного обвинувачення, а постанова Пленуму Верховного Суду України не може замінити закон.

Дайте оцінку обґрунтованості і законності позицій судді і прокурора. Чи обов’язкові для суддів керівні постанови і роз’яснення Пленуму Верховного Суду України? Чи являються джерелом кримінально-процесуального права постанови Пленуму Верховного Суду України і рішення судів по конкретних кримінальних справах?

2. За дорученням слідчого оперуповноважений відділу карного розшуку в термін 10 діб повинен провести необхідні слідчо-оперативні заходи спрямовані на встановленні особи, яка скоїла розбійний напад. Оперуповноважений доповів своєму начальникові, що виконати доручення слідчого в указаний термін він не встигне, тому що має невідкладну свою роботу тим більш, що ч. 3 ст.114 КПК не встановлює термін виконання доручень і вказівок слідчого. Однак, начальник підрозділу пояснив, що 10-ти добовий строк виконання доручень слідчого органом дізнання передбачений відомчим нормативним актом МВС України, тому оперуповноважений карного розшуку зобов’язаний його дотримуватись.

Хто правий у цій ситуації? Чи являються джерелом кримінально-процесуального права нормативні акти МВС України?

3. Під час розслідування кримінальної справи виникла необхідність продовжити строк досудового слідства до 6 місяців. Слідчий склав постанову про порушення клопотання про продовження строку досудового слідства і за 5 діб до закінчення строку слідства звернувся до прокурора області. На зауваження прокурора щодо недотримання слідчим встановленого у наказі Генерального Прокурора строку порушення клопотання, тобто за 15 діб до закінчення встановленого строку, слідчий заперечив і пояснив, що КПК не встановлює термін звернення з постановою і він склав постанову в межах строку досудового слідства. І взагалі він працює слідчим і системі МВС і не зобов’язаний дотримуватись наказів Генерального Прокурора.

Хто правий у даній ситуації?

4. 1 червня 2000 р. начальник РВВС доручив дільничному інспектору провести дізнання по кримінальній справі про злочин, передбачений ст. 193 КК України, яке той повинен закінчити у термін одного місяця. Однак 20 червня 2000 р. набрав чинності Закон України “Про внесення в деякі законодавчі акти України змін та доповнень відносно удосконалення досудового слідства”, відповідно до якого у справах про злочини передбачені ст. 193 КК стало обов’язковим провадження досудового слідства, котре повинен провадити слідчий органів внутрішніх справ.

Яке рішення необхідно прийняти у такій ситуацій?

5. Під час провадження досудового слідства по кримінальній справі про крадіжку чужого майна, яка сталася у м. Харкові, було встановлено, що злочин скоїв громадянин Росії Кулієв, який мешкає у м. Бєлгороді. У зв’язку з такими обставинами виникла необхідність затримати Кулієва як підозрюваного у скоєнні злочину і провести у його помешканні у м. Бєлгороді обшук з метою відшукати викрадені речі.

З урахуванням правил дії кримінально-процесуального закону у просторі вкажіть підстави і порядок виконання названих дій.

6. Громадянин Грузії, який навчався у вищому навчальному закладі м. Києва, був затриманий як підозрюваний у скоєнні злочину. Посилаючись на те, що він являється громадянином іноземної держав затриманий вимагав негайного звільнення.

Яке рішення може бути прийняте у такій ситуації? Які правила дії кримінально-процесуального закону щодо осіб.

1. У постанові про притягнення особи як обвинуваченого слідчий відділу внутрішніх справ зробив посилання на Постанову Пленуму Верховного Суду України і наказ МВС України.

Начальник слідчого відділення вказав слідчому, що наказ МВС є відомчим документом і ним дійсно слід керуватися під час розслідування кримінальної справи, оскільки його положення всі працівники системи МВС повинні неухильно виконувати. Що ж стосується постанов Пленумів Верховного Суду України, то вони обов’язкові лише для судів, тому в процесуальних рішеннях на них посилатися не слід.

На скільки справедливі вказівки начальника слідчого відділення?

2. Яким законодавством необхідно керуватися органу досудовогого слідства при розслідуванні в м. Києві злочину, скоєного у м. Мінську? Чи має право і за яких умов проводити розслідування даної справи в Україні слідчий слідчого управління МВС Республіки Білорусь?

3. До органу внутрішніх справ у м. Одеса звернувся представник консульства однієї з країн з усною заявою про вчинення тяжкого злочину.

Чи є можливість оформити заяву про злочин у відповідності з ст. 95 КПК України, відібрати пояснення від заявника в порядку ст. 97 КПК чи допитати його як свідка? За якими правилами проводяться процесуальні дії за участю осіб, які користуються дипломатичним імунітетом?

Нормативний матеріал та судова практика

1. Конституція України // Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – Х.: „Фоліо”, 2001. – 46с.

2. Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер. 2001.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України (із змінами станом на червень 2008 р.).- К.: Велес, 2008.- 176 с.

4. Кримінальне-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Упорядники: М.М.Михеєнко, В.П.Шибіко. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

5. Кримінальне-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка – К., „Форум”, 2003.

6. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990р. // Відомості Верховної Ради України. - 1990.- № 31. - Ст.429.

7. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991р.- № 35.- Ст.466.

8. Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року // Голос України. – 1992. - 12 серпня. - № 152.

9. Про приведення законодавства України у відповідність з Європейськими конвенціями з питань кримінального судочинства: Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 33.- Ст.258.

10. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загально-кримінальної спрямованості: Наказ МВС України № 458 від 30.04.2004.