.

взаємовідносин людини та держави, держави й суспільства, правова організація державного механізму та правове оформлення його функцій, правова держава як реалізація ідеї панування права тощо.

2. Філософія права в системі наук

Як самі філософські вчення безпосередньо, так і відповідні філософські пояснення права справляли і продовжують справляти відчутний вплив на всю юридичну науку, а так само на філософсько-правові підходи та концепції, шо розвиваються в рамках останньої, Але й теоретичні розробки в галузі юриспруденції про право, проблеми його становлення, вдосконалення і розвитку справляють суттєвий вплив на філософські дослідження правової тематики. Таким взаємовпливом і взаємодією філософії та юриспруденції р тій чи іншій мірі позначені всі філософські підходи до права - незалежно від їх приналежності до юридичних наук чи до філософії. Тому хоча протягом останніх 150 років філософія права набувала'переважно ознак юридичної дисципліни, її розвиток і нині виявляє тісний змістовний зв'язок із філософією. ^

Питання про наукову специфіку та-дисциплінарну приналежність філософії права має декілька аспектів. Насамперед, слід виходити з того, що дана наукова дисципліна може будуватися у двох наукових площинах та, відповідно, виступати в одній із двох якостей:

• в якості суто філософської, міждисциплінарної науки, яка розглядає право під кутом зору певної універсальної філософської системи;

• в якості відокремленої, самостійної філософськс-правової сфери знань, яка, однак, передбачає аналіз правового матеріалу в контексті певної цілісної системи філософських ідей.

Перший із вказаних варіантів філософії права є об'єктивним. Права - яке б значення цій категорії не надавалось - є соціальним явищем, і будь-яка філософська система (яка претендує на предметно-пізнавальну всезагальність та універсальність), неминуче включає у предмет свого дослідження також таке явище соціального життя як право. Таким чином, для філософії право - це окрема ірань її всеохоплюючого предмету дослідження, його необхідна складова частина, яка осмислюється в контексті всезагального.

Саме в даному випадку можливе формування спеціальної філософської науки, яка б досліджувала правовий матеріал, але при цьому залишалась у рамках відповідної системи філософських знань (на 'грунті філософії"). Найбільш яскравим, виразним прикладом пізнання права в контексті універсальної філософської системи є філософія права Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля.

Другий, філософсько-правовий варіант наукових знань про право виражений у формуванні й розвитку особливої, самостійної наукової дисципліни, що охоплює як філософію (за своїми методологічними основами), так і юриспруденцію (за своїм основним змістом). Основний зміст філософії права як юридичної дисципліни складає правовий матеріал, науково-правові розробки, що здійснюються в цій площині, входять у склад правознавства.

Це також означає, що основою й відправним пунктом осмислення права в рамках філософсько-правової науки є не дійсність у цілому, що охоплюється предметом філософії, не "все буття", що характерно для досліджень права в рамках універсальної філософської системи, а дійсність у тих межах, >• яких існує право, тобто соціальна дійсність, сфера суспільних відносин. Важливо, що дослідження права, яке здійснюється на основі філософських вихідних позицій, залишається в рамках юриспруденції ;не покидає "грунт права") і є характеристикою, яка виводиться безпосередньо із правового матеріалу й будується на фундаменті юридичних знань. У даному відношенні філософію права не цікавлять теоретичні умоглядні конструкції, відірвані від реальних правових процесів і явищ.

Таким чином, у концепціях філософії права, розроблених із позиції юриспруденції, домінують правові мотиви, напрямки та орієнтири дослідження. Філософський контекст такого дослідження в залому випадку обумовлюється не філософією, а визначається потребами самої правової сфери у філософському осмисленні. Формування й розвиток філософії права як особливої самодостатньої наукової дисципліни не є продуктом певних абстрактних логічних операцій, покликаних механічно поєднати фрагменти філософії та правознавства. Таке використання філософських положень у правовому матеріалі є, по суті, збагаченням теорії права.

Оскільки право - сфера практичного життя людей, філософсько-правові розробки лише тоді набувають необхідної змістовності та теоретичної вагомості, коли вони органічно пов'язуються з

"живим" правовим матеріалом, стають прямим результатом його наукового осмислення. Тому філософські основи в науці філософії права повніші отримувати розвиток і в підсумку утворювати матеріал цілісної науки на основі даних, які безпосередньо витікають і існуючої правової культури, з'являються у процесі розвитку правової системи - законодавства, суспільно-політичної та правової практики його застосування.

Отже, філософія права - це не тільки ідеї, але й реальне правове життя, через яке (життя права) філософсько-правові ідеї не просто уточнюються, коректуються, а й перевіряються та формуються.

ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ