Лекція 11 Актуальні проблеми міжнародного космічного права

11.1. Нові умови космічної діяльності та ефективність її правового регулювання.

11.2. Проблема демілітаризації космосу.

11.3. Класичні проблеми міжнародного космічного права.

11.4. “Космічне сміття”.

11.5. Угода про Місяць.

11.6. Інтелектуальна власність і космічна діяльність.

Література: [1, 2, 52 – 54, 74].

11.1. Нові умови космічної діяльності та ефективність її правового регулювання

Розвиток МКП в умовах комерціалізації та приватизації космічної діяльності

МКП як нова гілка міжнародного публічного права виникло на потребу практичної космонавтики.

Як вже було визначено вище, МКП – це сукупність спеціальних норм сучасного загального міжнародного права, що встановлюють міжнародно-правовий режим космічного простору, Місяця та інших небесних тіл, а також регулюють взаємовідносини держав та відносини їх з міжнародними міжурядовими органі-заціями, і останніх – ще й між собою у зв’язку з провадженням усіма ними діяльності з дослідження та використання космічного простору.

Розглядаючи ефективність правового регулювання космічної діяльності, треба обов’язково враховувати, що МКП створювалось у ті роки, коли зазначена діяльність була виключно діяльністю держав, у той час як на разі нею все більше опікуються неурядові юридичні особи: приватні фірми, транснаціональні компанії, банки тощо. Останнім часом з’явились відомості про космічні проекти та комерційні договори за участю фізичних осіб. Якщо до цього додати ще суттєве гальмування останніми роками процесу приєднання суб’єктів міжнародного права до основних п’яти договорів з питань космічної діяльності, можна навіть говорити про своєрідну кризу міжнародного космічного права, коли кількість суб’єктів космічної діяльності за рахунок нових суб’єктів світового космічного ринку невпинно зростає, а кількість держав, що визнали обов’язковість норм і принципів цієї діяльності, практично стабілізувалася на рівні 80-х років минулого століття ¹².

Огляд статусу п’яти міжнародно-правових документів з космосу

У ході проведених у 1995 році відкритих консультацій в рамках Комітету ООН з космосу (КВКП) було обговорено ряд нових пунктів для можливого внесення до порядку денного Юридичного підкомітету, включаючи пункт “Огляд статусу п’яти міжнародних-правових документів з космосу”, що був запропонований делега-цією Мексики [54]. 1996 року Юридичному підкомітету було надіслано неофіційну довідкову записку, в якій роз’яснювалася пропозиція, а потім у 1997 році було подано робочий документ (док. ООН А/АС.105/674, додаток ІІ, розділ V).

Після широких консультацій між державами-членами цей робочий документ було переглянуто з метою досягнення консенсусу щодо внесення нового пункту до порядку денного: Юридичний підкомітет рекомендував включити цей пункт до порядку денного своєї ХХХVІІ сесії, який було прийнято КВКП на його ХL сесії в 1997 році й у тому самому році схвалено ГА ООН.

14 липня 1997 року Генеральний Секретар ООН за пропозицією КВКП звернувся до держав-членів співтовариства з проханням надати інформацію щодо чинників, що заважають ратифікації п’яти договорів з питань космічної діяльності.

Відповідно до рекомендацій КВКП Юридичний підкомітет приступив до розгляду цього пункту на своїй ХХХVІІ сесії в 1998 році, а на ХХХVІІІ сесії в 1999-му утворив робочу групу. В рамках підготовки до обговорення Підкомітетом нового пункту порядку денного Секретаріат оприлюднив довідковий документ, що містив історичну довідку щодо кожного з п’яти міжнародно-правових документів, а також аналіз відповідей, що були надіслані державами-членами за пропозицією Секретаріату повідомити йому свої думки з цього питання (док. ООН A/AC.105/C.2/L.210).

Проблеми МКП у світлі рішень ЮНІСПЕЙС-ІІІ

Важливість порушеної Секретаріатом ООН проблеми було підкреслено Третьою конференцією ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ, 19–30.07.99 р., Відень, Австрія), яка також загострила увагу світової спільноти на тому, що космічне право виявилося не готовим до стрімких процесів комерціалізації та приватизації космічної діяльності.

Сьогодні, як зазначається в матеріалах Конференції, виникли нові сфери застосування космічної техніки і технологій, з’явились взагалі нові види космічної діяльності, які неможливо було передбачити в перші 10‑15 років космічної ери, коли йшло становлення міжнародного космічного права [1].

Безперервний поступ космонавтики, у тому числі розвиток світового ринку космічних послуг і технологій потребують вирішення все більшого числа проблем. Крім природної необхідності вдосконалення правових регуляторів власне самого космічного права, пов’язаної з поступом космічної науки та техніки, космічна діяльність все частіше виявляється під впливом всезростаючої сфери міжнародного економічного права, яке нівелює межу між публічним і приватним правом.

Швидке розширення масштабів діяльності приватного сектора в космічній галузі та пов’язаних з нею галузях потребує перегляду багатьох аспектів МКП, зокрема, що стосуються: “...питань державної належності космічних літальних апаратів; проблем відповідальності та юрисдикції у зв’язку із застосуванням космічних систем, які на цей час не врегульовані; захисту прав інвесторів відносно космічних об’єктів і космічних літальних апаратів, у зв’язку з чим може знадобитись розробка принципово нових підходів для забезпечення ефективності та дотримання норм міжнародного космічного права; захисту довкілля на той випадок, коли приватні структури станом на сьогодні не несуть за нього прямої (безпосередньої) відповідальності; впливу комерціалізації та приватизації космічної діяльності на державний сектор послуг в цій галузі; створення ефективних механізмів врегулювання спорів, що виникають у зв’язку з комерціалізацією космічної діяльності...” [1].