10.5. Особливості впливу національного законодавства на правові регулятори світового космічного ринку

Інтеграційні процеси, що відбуваються в міжнародному співтоваристві, свідчать про загальну тенденцію до наближення та співпраці суб’єктів міжнародного права та збільшення чисельності галузей, де міжнародне та внутрішнє право у взаємозв’язку знаходять все більш широке застосування. Розширюється сфера дії не тільки міжнародного права у внутрішньому праві, що пов’язано з “виключним” характером (exclusiveness) самого міжнародного права, але спостерігається також зростання “утворюючого” (formative) впливу внутрішнього права на міжнародне і застосування внутрішнього права міжнародними організаціями [72].

Вивчаючи джерела та історичні особливості формування механізмів міжнародно-правового регулювання світового ринку космічних послуг і технологій, треба усвідомлювати, що галузь міжнародного права, яка займається проблематикою цього ринку, було започатковано майже одночасно з наданням перших послуг у рамках цього ринку.

Потреби практичної космонавтики та гонка з освоєння космосу між двома космічними наддержавами (СРСР та США) прискорили перші кроки на шляху становлення міжнародного космічного права. Космічна діяльність, універсальна за сферами використання та глобальна за наслідками її застосування, зі самого початку щільно пов’язала зовнішні, в першу чергу, політичні, інтереси держав із внутрішніми: питання використання космічної техніки для вирішення глобальних проблем людства та внутрішньоекономічні проблеми розвитку окремих країн; проблеми міжнародної безпеки (нерозповсюдження ракетних технологій, необхідність запровадження новітніх засобів контролю за роззброєнням та ін.) і потреби скорочення бюджетного фінансування та все більшої комерціалізації космічної діяльності; перспективи створення світового інформаційного простору, можливості різних країн щодо справедливого доступу до цього простору (отримання практичного зиску від впровадження інформаційних технологій) і проблеми національної безпеки, в тому числі забезпечення інформаційного суверенітету держав тощо.

Розвиток відносин у новій сфері людської діяльності спочатку між окремими державами, а потім і між іншими суб’єктами космічної діяльності (міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами), у свою чергу, призвів до необхідності розвитку міжнародного космічного права та національних законодавств з питань космічної діяльності, подальшої розбудови як міжнародного публічного права, так і міжнародного приватного права. Специфічною рисою процесу розвитку права в сфері регулювання відносин між суб’єктами світового космічного ринку є те, що перші правові механізми цих взаємовідносин були запроваджені національними правовими інституціями однієї країни - США.

Вже, починаючи з кінця 50‑х років минулого століття, державні інституції США розпочали активно формувати космічну політику держави, беручи до уваги необхідність законодавчого врегулювання цієї “тонкої сфери” людських відносин, особливо, що стосується таких аспектів дослідження та використання космічного простору, як відповідальність держави за наслідки цієї діяльності (а, значить, і необхідності її державного регулювання), обов’язковість страхування космічної діяльності (у зв’язку з високим рівнем ризиків її провадження), сприяння комерціалізації (широке залучення приватного сектора) та все більша інтернаціоналізація (вихід за національні рамки) цієї діяльності.

Це не тільки призвело до значного впливу американської правової системи на процес нормотворення в міжнародному космічному праві, але й активно сприяло започаткуванню ринкових відносин між суб’єктами світового космічного ринку, а також запровадженню міжнародно-визнаних правових регуляторів світового космічного ринку.

Таким чином, одна з двох провідних космічних держав США з перших намагань американських фірм вийти на світовий космічний ринок розпочинає активну розбудову свого національного законодавства з метою, з однієї сторони, захисту інтересів національних постачальників космічних послуг і, з другої, забезпечення виконання міжнародних зобов’язань. Аналіз відповідних законодавчих актів США та двосторонніх міжнародних угод щодо співпраці у сфері комерційних послуг засвідчує, що цілеспрямована внутрішня політика США щодо підтримки комерціалізації та приватизації космічної діяльності супроводжувалась не менш конкретними зовнішньополітичними заходами щодо забезпечення нерозповсюдження космічних технологій, поряд із прийняттям норм державного регулювання окремих напрямків космічної діяльності (ліцензування) законодавчо приймаються не менш дійові принципи обов’язкового страхування космічної діяльності або запроваджуються шляхом укладання міжнародних угод із комерційних запусків принципи антидемпінгового регулювання цін на космічні послуги, захисту інтелектуальної власності розробників і виробників космічної техніки, фактичного обмеження обсягів послуг іноземних постачальників цих послуг (як квотування космічних послуг) тощо.

У розвитку національного космічного права можна виділити два етапи. Перший з них пов’язаний з початком “космічної ери”: ухваленням ГА ООН на початку 60-х років ХХ століття Декларації принципів і прийняттям Договору про космос. Саме тоді держави, що розпочали освоєння космосу, активно приєднуються до міжнародних договорів з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях, а окремі з них приймають загальні чи спеціальні закони з цього питання. Другий етап розпочався у 80-ті роки минулого століття. Він пов’язаний з процесами комерціалізації космічної діяльності та участі в ній приватних фірм та корпорацій. За цих умов у більшості космічних держав виникла об’єктивна необхідність у врегулюванні космічної діяльності приватних юридичних осіб, визначення їх прав і обов’язків, взаємовідносин з державою тощо. У зв’язку з цим у багатьох країнах були прийняті відповідні закони.

Аналіз національних законодавчих систем зарубіжних країн показує, що більшість з них мають космічне законодавство. Але його обсяг і зміст є різними. Переважна кількість країн має тільки окремі акти про ратифікацію міжнародних договорів з космосу (більшість), і лише кілька країн - розвинуті системи космічного законодавства (США, Велика Британія, Франція, РФ, Україна) або спеціальні закони щодо основних правил національної космічної діяльності (Австралія, Бразилія, ПАР, Швеція). В останніх, як правило, проводиться розмежування поняття, яке визначається термінами “космічна діяльність” і “діяльність, пов’язана з дослідженням і використанням космічного простору”. Якщо космічна діяльність регламентується як принципами і нормами загального міжнародного права, так і принципами і нормами міжнародного космічного права, а також національного законодавства, то діяльність, пов’язана з дослідженням і використанням космічного простору, значною мірою залишається у сфері дії законів відповідної країни або в сфері міжнародного приватного права. При цому практично загальним принципом національного космічного права є принцип відповідальності безпосередньо держави за наслідки космічної діяльності. Загальновизнаною тут виявилася ст. VI Договору про космос, відповідно до якої держави-учасниці “несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, незалежно від того, здійснюється вона урядовими органами чи неурядовими юридичними особами, та за забезпечення того, щоб національна діяльність провадилася відповідно до положень, що містяться у цьому договорі. Діяльність неурядових юридичних осіб в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, повинна здійснюватися і під постійним спостереженням відповідної держави-учасниці Договору” [7].

У процесі інтеграції до світового космічного ринку крім імплементації загальновизначених норм і принципів міжнародного космічного права у свої національні законодавства ряд специфічних правових проблем регулювання цього ринку (запровадження експортного контролю ракетно-космічної техніки та технологій, захисту інтелектуальної власності, комерціалізації космічної діяльності, державної підтримки інвестицій) вирішені або знаходяться на стадії вирішення фахівцями країн з перехідною економікою: Бразилії, Індії, КНР та ін.

Активізація діяльності на світовому космічному ринку, все більше поширення вигод від прикладних видів космічної діяльності в різних країнах безпосередньо відбивається на стані і характері відповідних національних правових систем. З 80-х років цей процес тісно пов’язаний з “комерційною” складовою космонавтики. Цим зумовлено розширення в національному законодавстві “космічних” країн масиву норм, якими регулюються відносини в сферах: ліцензування і страхування космічної діяльності, сертифікації і реєстрації об’єктів цієї діяльності, дистанційного зондування Землі з космосу і здійснення телемовлення через штучні супутники Землі тощо.

Контрольні питання

1. Які основні проблеми міжнародного космічного права у правовому регулюванні відносин на світовому космічному ринку (за визначенням ЮНІСПЕЙС-ІІІ)?

2. У чому суть міжнародно-правового регулювання зовнішньоекономічних операцій на світовому ринку космічних послуг і технологій?

3. Які основні проблеми регулювання майнових і немайнових відносин суб’єктів космічного ринку ?

4. Яка роль транснаціонального торгового права у регулюванні світового ринку космічних послуг і технологій?

5. Які основні особливості впливу національного законодавства на правові регулятори світового космічного ринку?